Постанова № 55313373, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 804/7777/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «Ювікс»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Ювікс» у червні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ювікс», за результатами якої складено Акт № 166/22-01/30166455 від 24.04.2015; визнати протиправними дії Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по встановленню в акті перевірки № 166/22-01/30166455 від 24.04.2015 не підтвердження реальності здійснення господарських відносин; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000882201 та № 0000872200 від 11.06.2015, № 0001112201 від 15.07.2015.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000882201 та № 0000872200 від 11.06.2015, № 0001112201 від 15.07.2015.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ювікс», за результатами якої складено Акт № 166/22-01/30166455 від 24.04.2015, та по встановленню у вказаному акті перевірки не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, сторонами не оскаржується, а тому, в силу приписів ст. 195 КАС України, судом апеляційної інстанції не досліджується.

Судом встановлено, матеріалами підтверджено, що Криворізькою центральною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 08.04.2015 по 15.04.2015 (з 16.04.2015 продовжено на 2 робочих дні) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ювікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 01.04.2014, за результатами якої складно Акт № 166/22-01/30166455 від 24.04.2015.

На підставі висновків акту відповідачем 11 червня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000882201, яким ПП «Ювікс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3525528,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 881382,00 грн. та № 0000872200, яким ПП «Ювікс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2367415,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 591853,75 грн.

У зв'язку з виявленням технічної помилки під час винесення податкового повідомлення-рішення № 0000872200 від 11.06.2015, податковим органом на адресу позивача було направлено окреме податкове повідомлення-рішення № 0001112201 від 15.07.2015, яким ПП «Ювікс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1566156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1374931,75 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП «Ювікс» з ТОВ «Вєнтек», ТОВ «Верона», ТОВ «Сільвер Груп», ТОВ «Дніпро - Сервіс Плюс», ТОВ «Юв-Сталь», ТОВ « 2М Груп», ТОВ «Бізнеспром ТК», ТОВ «Глобалбуд», ТОВ «Антарекс - плюс», ТОВ «Інтерпромальянс», ТОВ «Сієра Дніпро», ТОВ «Профсервіс - Люкс», ТОВ «Фортуна-Контракт», ТОВ «Фаворит-Н», ТОВ «Сіріус Стандарт», ТОВ «Пенталіт», ТОВ «Акцент - Трейд», ТОВ «Дніпросфера», ТОВ «Спецторг - Інвест», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Ювікс» було укладено ряд договорів, а саме: з ТОВ «Інтерпромальянс» договір поставки № 25 від 01.08.2012; з ТОВ «Антарекс-Плюс» договір поставки № 08/2012 від 01.08.2012; з ТОВ «Глобалстрой» договір поставки № 7 від 03.05.2012; з ТОВ «Бізнеспром ТК» договір підряду №1 від 07.05.2012 та договір поставки № 5 від 03.05.2012; з ТОВ «Юв-Сталь» договори поставки від 01.06.2011 № 25, № 2 від 03.01.2012; з ТОВ «Дніпро-сервіс плюс» договір поставки № 23 від 04.05.2011, № 12 від 03.01.2012; з ТОВ « 2М Груп» договір поставки № 3 від 07.02.2012; з ТОВ «Вєнтек» договір поставки № 02 від 01.02.2011; з ТОВ «Фортуна-Контракт» договори поставки № 0404 від 04.04.2013 та № 0104 від 01.04.2013; з ТОВ «Профсервіс-Люкс» договір поставки № 5/3 від 05.03.2013; з ТОВ «Сієра Дніпро» договори поставки № 03/13 від 01.03.2013, № 1/11 від 01.11.2013; з ТОВ «Пенталіт» договір поставки № 4 від 03.01.2014; з ТОВ «Акцент-Трейд» договір поставки № 3 від 03.01.2014; з ТОВ «Дніпросфера» договір поставки № 1 від 03.01.2014; з ТОВ «Сільвер Груп» договір поставки № 0421/2 від 01.04.2011; з ТОВ «Торгова компанія «Верона» договір поставки № 20 від 01.04.2011; з ТОВ «Спецторг-Інвест» договір поставки № 2 від 03.01.2014; з ТОВ «Фаворит-Н» договори поставки № 10/4 від 10.04.2013 та № 5/3 від 05.03.2013; з ТОВ «Сіріус Стандарт» договір поставки № 0104 від 01.04.2013.

На виконання вказаних договорів були виписані специфікації, податкові та видаткові накладні, накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі обладнання на ремонт (з ремонту), ТТН, карточки обліку роботи вантажного автомобіля, подорожні листи, акти списання палива, рахунки-фактури, рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, а також проведено оплату поставленого товару та наданих послуг відповідно до звітів про дебетові та кредитові операції по банківських рахунках позивача.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та не викликають сумнівів щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо складення ТТН з певними недоліками, а також щодо нереальності здійснення перевезення товару, оскільки відповідачем не доведено неотримання позивачем товару, що перевозився на підставі вказаних ТТН.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає, що наявність належно складених, за формою, визначеною законом, первинних бухгалтерських документів не може бути самостійною підставою для віднесення сум витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, якщо не відбулося реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 та 11.3 Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що при здійсненні господарських операцій, що передбачає перевезення вантажу, обов'язковою умовою є складання ТТН та подорожніх листів вантажного автомобіля.

Відсутність на законодавчому рівні закріплення обов'язкової форми ТТН жодними чином не позбавляє суб'єктів господарювання здійснювати складення вказаних документів із зазначенням обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, наведені норми також спростовують висновком суду першої інстанції, що застосування ТТН та подорожніх листів для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи у період до 2014 року не передбачено, адже обов'язковість складання вказаних документів бухгалтерського обліку була передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 в редакції до затвердження змін наказом Міністерство інфраструктури України № 983 від 05.12.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2197/24729.

З матеріалів справи вбачається, що в наданих до перевірки ТТН відсутні обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено вид пакування, виконавці та спосіб вантажно-розвантажувальних операцій, час прибуття та вибуття, а також підписи відповідальної особи та водіїв.

Крім того, згідно з відповіддю ЦБ ДАІ на запит податкового органу по транспортним засобам, за допомогою яких здійснювалось перевезення товару контрагентами-постачальниками (ТОВ «Юв-Сталь», ТОВ «Дніпро Сервіс-Плюс», ТОВ « 2М Груп», ТОВ «Бізнеспром ТК», ТОВ «Глобалбуд», ТОВ «Антарекс - плюс», ТОВ «Інтерпромальянс»), такі транспортні засоби не належать вказаним підприємствам.

Також суд апеляційної інстанції ставиться критично до пояснень свідків щодо транспортування товару, оскільки останні надавали зацікавленими особами, а саме: директором ПП «Ювікс» Царенко В.В. та його заступником Бабаковим В.І.

Щодо пояснень інших свідків, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаними особами не було вказано назв та пунктів отримання товару до перевезення, а також останні не могли пояснити, як здійснювалось перевезення, зазначити документи, що складалися під час здійснення господарських операцій тощо.

Сукупність вказаних обставин ставить під сумнів факт здійснення перевезень придбаного за договорами поставки товару, як наслідок і реальність господарських операцій.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що під час перевірки відповідачем встановлено (за даними результатів співставлення «Податковий блок» на рівні ДПС України), що ТОВ «Вєнтек» знаходиться у стані 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», ТОВ «ТК Верона» - стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», ТОВ «Сільвер Груп» - стан 14 «Визнано банкрутом», ТОВ «Дніпро Сервіс-плюс» - стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)», ТОВ «Юв-Сталь» - стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», ТОВ « 2М Груп» - стан 12 «Припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті)», ТОВ «Бізнеспром ТК» - стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)», ТОВ «Глобалбуд» - стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)», ТОВ «Антарекс-плюс» - стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)», ТОВ «Інтерпромальянс» - стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)», ТОВ «Сієра Дніпро» - стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», ТОВ «Профсервіс-Люкс» - стан 12 «Припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті)», ТОВ «Фортуна - Контракт» -стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», ТОВ «Фаворит-Н» - стан 12 «Припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті)», ТОВ «Сіріус Стандарт» - стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», ТОВ «Пенталіт» - стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)», ТОВ «Акцент-Трейд» - стан 12 «Припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті)», ТОВ «Дніпросфера» - стан 12 «Припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті)», ТОВ «Спецторг-Інвест» - стан 12 «Припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті)».

Також встановлено, що основні фонди та транспортні засоби за підприємствами не зареєстровані, відсутні данні про кількість працюючих.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, контрагенти-постачальники припиняли свою діяльність одразу після укладення угод з позивачем. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, позивачем не спростовано, що оплата товару (послуг) здійснювалась вже після припинення господарської діяльності частини контрагентів.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції, що на платника податків не покладено обов'язку щодо перевірки дотримання контрагентом вимог чинного законодавства, а також, що право платника податків не залежить від отримання документального підтвердження щодо належного виконання продавцем товару своїх податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає, що господарська діяльність суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється на власний ризик останнього, що вимагає від нього певної обачності та обережності.

Сукупність же встановлених в даній справі обставин (не знаходження контрагентів за податковою адресою, невиконання останніми податкових зобов'язань, відсутність основних фондів та трудових ресурсів, припинення діяльності після укладання договорів з позивачем, здійснення позивачем оплати після прийняття рішення про припинення діяльності контрагента, дефектність ТТН та не доведення в інший спосіб реального постачання товару) взагалі дають підстави ставити під сумнів добросовісність укладання позивачем правочинів з вищевказаними контрагентами, тобто свідчать про здійснення останнім господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність у ПП «Ювікс» законних підстав для віднесення сум витрат по угодам, укладеним з вищевказаними контрагентами, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування та, як наслідок, про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0000882201 та № 0000872200 від 11.06.2015, № 0001112201 від 15.07.2015.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року в адміністративній справі № 804/7777/15 скасувати.

У задоволенні позову Приватного підприємства «Ювікс» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 29 січня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова