Ухвала суду № 55313311, 25.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 р.Справа № 818/3157/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 818/3157/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 відмовлено в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С" (далі - позивач, ТОВ "Мегастрой-С") до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області ( далі - відповідач, ДПІ у м.Сумах).

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що під час перевірки було надано всі необхідні первинні документи на підтвердження ведення господарської діяльності підприємства. Позивач вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що акти виконаних робіт складалися не в момент проведення кожної господарської операції чи безпосередньо після її завершення, оскільки акти виконаних робіт, рахунки на оплату наданих послуг складались контрагентом позивача ТОВ "Юніонстрой". Відповідно до облікової політики ТОВ "Мегастрой-С" обліковувало доходи, отримані від наданих послуг навантажувача, за найменший податковий період, тобто за календарний місяць з урахуванням обсягу робіт (послуг), виконаних протягом такого періоду, що узгоджується з Правилами (Стандартами) Бухгалтерського Обліку 15 «Дохід». В цьому випадку складаються реєстри довільної форми, що мають накопичувальні та конкретизовані дані, і узгоджуються з отримувачем послуг шляхом підписання посадовими особами та скріплення печатками відповідні акти здачі-приймання наданих послуг (виконання робіт) за місяць. Такі послуги вважаються наданими, роботи виконаними і визнаються доходом підприємства. Крім того, облік наданих послуг за найменший податковий період (календарний місяць), складання актів здачі-приймання наданих послуг (виконання робіт) за місяць не веде до будь-яких порушень податкового законодавства, не призводить до заниження податкової бази або не сплати податків. Також позивач зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про необхідність деталізації наданих послуг навантажувача в актах наданих послуг, оскільки така деталізація не передбачена нормами чинного законодавства, потребує значних економічних витрат підприємства на збір, облік та фіксацію господарської операції.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи залишено ухвалою колегії суддів без задоволення.

З урахуванням положень ст. 195-1, ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мегастрой-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.06.2012 до 31.12.2014, та іншого законодавства за період з 11.06.2012 до 31.12.2014, за наслідками якої складено акт від 10.04.2015 №832/2202/38244912/9 (далі - Акт).

На підставі вказаного вище акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000992202 від 30.04.2014, яким ТОВ "Мегастрой-С" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25533,00 грн. та на 6383,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0001002202 від 30.04.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23208,00 грн. за основним платежем та на 5802,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачено ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України).

Згідно пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК Українине включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Під час судового розгляду були досліджені договори між ТОВ "Мегастрой-С" (замовник) та ТОВ "Юніонстрой" (виконавець) від 20.05.2013 та від 21.05.2014, за умовами яких замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги навантажувача дизельного HELI (водій вантажника Андрієнко А.І.) з метою навантаження,розвантаження та внутрішнього переміщення вантажів за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 27, згідно із заявкою замовника.

Пунктами 3.1 договорів передбачено, що вартість послуг становить 100грн. за 1 годину користування.

Додатковою угодою до договору на послуги навантажувача від 01.10.2014 року пункт 3.1 договору від 21.05.2014 викладено в наступній редакції: "Вартість послуг становить 200 грн. за 1 годину користування".

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано акти здачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні, виписки банку, заявки на виконання робіт по навантажуванню, розвантаженню товарів навантажувачем дизельним, звіти про фактичне виконання послуг, рахунки на оплату послуг.

Дослідивши під час судового розгляду вище зазначені первинні документи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підтвердження реальності господарських операцій саме з ТОВ «Юніонстрой», оскільки акти виконаних робіт складалися не в момент кожної господарської операції по наданню послуг, а за підсумками місяця. Дані акти не містять в собі конкретної інформації щодо наданих послуг, а також неможливо встановити, що роботи виконувалися згідно з поданими заявками та у визначені в них дати. Додані до матеріалів справи заявки не містять режиму роботи та переміщення вантажів, місця надання послуг.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що акти виконаних робіт складалися контрагентом - ТОВ «ЮНІОНСТРОЙ», , відповідно до облікової політики якого доходи від наданих послуг навантажувача обліковувалися за найменший податковий період, тобто за календарний місяць, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вимоги до первинних документів встановлені законодавством.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на ч.5 ст. 8 Закону №996 оскільки первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Доводи апеляційної скарги про те, що реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджена наданою позивачем первинною документацією, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час судового розгляду не встановлено, що ці документи підтверджують факт виконання навантажувально-розвантажувальних робіт за участю ТОВ «ЮНІОНСТРОЙ».

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року по справі № 818/3157/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Спаскін О.А. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2016 р.