Ухвала суду № 55313211, 25.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 р.Справа № 552/5104/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 07.12.2015р. по справі № 552/5104/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України

про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0063/80600/15 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 20 серпня 2015 року постановою № 0063/80600/15 Полтавської митниці ДФС він притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК України з накладенням штрафу в сумі 198387.10 грн.

З постановою не погоджується, вважає її протиправною, такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 07.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавської митниці ДФС № 0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 5 травня 2015 року відносно позивача ОСОБА_1 складено протокол про пушення митних правил № 0063/80600/15 за ст. 485 МК України з якого убачається, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу полягає у тому , що 28.10.2013 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2013/100227 ПВКП «Агродеталь» проведено митне оформлення в режимі « імпорт» вантажу, декларування вантажу проведено ОСОБА_1 Проведеною перевіркою встановлено, що директору ПВКП «Агродеталь» ОСОБА_1 подав митну декларацію разом з якою подав довідку про транспортні витрати від 21.10.2013 року та довідку перевізника ТОВ « Лімко Логістік» від 10.10.13 № 210 № 1011/14 року із зазначенням суми витрат на перевезення контейнера № YMLU8744466 на суму 27765.00 грн.

27.02.2015 року Полтавська митниця ДФС направила запит до Одеської митниці ДФС на отримання у ТОВ « Лімко-Логістік», які займались перевезенням вантажу на підставі договору з ТОВ « Агродеталь», копій первинних документів, актів надання послуг, податкових накладних, рахунків на оплату, що підтверджують суму понесених витрат на транспортування сплачених ТОВ «Агродеталь» за отримання послуг по транспортуванню вантажу від ТОВ « Лімко-Логістік».

Отримавши з Одеської митниці ДФС акт надання послуг від 06.11.2013 року № 144 та рахунок на оплату № 165 від 28.10.2013 року , податкової накладної від 29.10.2013 року № 61 та на підставі вказаних документів було встановлено, що загальну суму недоборів на суму 6612.70 грн.

Протокол по справі про адміністративне правопорушення був складений одноособово головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків протидії митним правопорушення Полтавської митниці ДФС Пономаренко В.С.

На підставі вказаного протоколу постановою в справі про порушення митних правил № 0063/80600/15 заступника начальника Полтавської митниці ДФС Запорізького С.В. від 20 серпня 2015 року позивача ОСОБА_1 за вчинення зазначених в протоколі дій визнано винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 198387.10 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття постанови, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1,3 ст.7 МК України державна митна справа охоплює встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів тощо.

Відповідно ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч.2 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п. 4 ст. 58 МК України, на який посилаються сторони по справі, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Пункт 5 ч. 10 ст. 58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 11 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки ТОВ « Лімко-Логістик» від 10.10.2013 року № 210, транспортування грузу із порту Бремерхафен ( Німеччина) до Ягодин Дорохуск складає контейнер № YMLU8744466 у розмірі 27765 грн. без ПДВ та за контейнер № YMLU8777536 у розмірі 27765 грн. без ПДВ.

З протоколу по справі про адміністративне правопорушення та постанови про по справі про адміністративне правопорушення № 0063/80600/15 вбачається, що ОСОБА_1 задекларував лише один контейнер № YMLU8744466, тоді як із наданої відповідачем копії митної декларації слідує, що митна декларація містить відомості про два контейнери № YMLU8744466 та YMLU8777536, а також документи про вартість доставки цих контейнерів до митної території України містять відомості про два контейнери.

Таким чином посилання відповідача на те, що позивач задекларував тільки один контейнер не відповідають дійсності.

Колегія суддів зазначає, що після прийняття митної декларації та доданих до неї довідок про вартість транспортних послуг при розмитненні товару митний орган не звертався до позивача з вимогою надати додаткові документи, як це передбачає п.7 ч.3 ст.53 МК України, у разі наявності сумнівів щодо правильності визначення митної вартості.

Таким чином, при поданні митної декларації позивач надав відповідачу всі необхідні документи передбачені ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Надані до перевірки документі були прийнятті митним органом, а товар розмитнений.

Відповідно до ст. 485 МК України, документи, що містять неправдиві дані, це такі, в яких не відповідають дійсності вказані відомості щодо суті угоди (договору, контракту), найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо.

Саме на час заповнення митної декларації 21.10.2013 року, позивач мав відомості про розмір транспортних послуг, які були ним отримані із довідки ТОВ « Лімко-Логістік» від 10.10.2013 року № 210.

Акт про надання послуг та рахунок на оплату були отримані позивачем після складання митної декларації та розмитнення товару.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на оформлення документів та транспортно- експедиторські послуги нараховані у урахування ПДВ, а отже не можуть бути включені до витрат на транспортні перевезення до митної території України з підстав, передбачених ч. 11 ст. 58 МК України.

Таким чином, у позивача не було підстав для сумніву щодо достовірності інформації, яку він надає, отже він не надав відповідачеві будь-яких неправдивих даних при оформленні митної декларації, що підтверджується довідкою ТОВ «Лімко-Логістик» від 22.10.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0063/80600/15 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України Полтавська митниця ДФС України діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття постанови, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 07.12.2015 року по справі № 552/5104/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 07.12.2015р. по справі № 552/5104/15-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Полтавської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Пролетарська, 28 м. Полтава, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 39421072) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009 грн. 70 коп. (дві тисячі дев'ять гривень сімдесят копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2016 р.