Постанова № 55313192, 27.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 876/11129/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

позивачки ОСОБА_2,

представника відповідачів та третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі за її позовом до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головне територіальне управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та стягнення відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

11.11.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України з використання незареєстрованої кореспонденції для видання наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2»;

- визнати протиправними дії Міністра юстиції України з підписання наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2» на підставі незареєстрованих документів;

- стягнути з Міністерства юстиції України відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 грн.

Постановою Львівського окружного апеляційного суду від 19.10.2015 року у справі № 813/7679/14 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Позивачка ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального та матеріального права. Наполягає на тому, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка прямо забороняє роботу з незареєстрованими документами, не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а саме дослідження доказів було проведено із порушеннями вимог процесуального права.

Позивачка у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачів та третьої особи у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість доводів апелянта, просили залишити оскаржувану ухвалу без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апелянта, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору по даній справі є визнання протиправними дій відповідачів з використання незареєстрованої кореспонденції для видання наказу про її звільнення, а також стягнення моральної (немайнової) шкоди.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії з використання незареєстрованої кореспонденції для видання наказу про звільнення позивачки суд першої інстанції виходив із того, що у наказі про звільнення ОСОБА_2 використана саме інформація незалежно від її реєстрації, а не кореспонденція, як вона стверджує. Тому, на думку суду першої інстанції, відповідачі не вчинили щодо предмету спору жодних протиправних дій, оскільки Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, встановлено право використання саме інформації незалежно від її реєстрації, що є підставою для створення документу, який в даному випадку підписується міністром.

Окрім того, судом не було відхилено вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди, оскільки такі жодними доказами не підтверджені.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та вимогам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до приписів п. 1.1. Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 року № 973/5 (далі - Інструкція), вона встановлює єдині вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в Міністерстві юстиції України (далі - Міністерства) незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Згідно із пп.27.1.1. п. 27.1 Інструкції наказ є розпорядчим документом Міністерства.

Накази Міністерства видаються на виконання законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України, рішень колегії Міністерства, а також за дорученням керівництва або за ініціативою структурних підрозділів (пп. 27.1.2. п. 27.1. Інструкції).

Відповідно до пп. 27.1.9. п. 27.1. Інструкції наказ підписує Міністр, а у разі його відсутності - заступник Міністра, який виконує його обов'язки.

Положеннями пп. 30.1.2. п. 30.1. передбачено, що кореспонденція, що надходить до Міністерства, приймається централізовано в Управлінні документального забезпечення та Відділі контролю відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

У разі надходження кореспонденції у неробочий час та святкові дні прийом здійснюється приймальнею Міністра.

Робота з незареєстрованими документами не дозволяється.

Приписами пп. 30.3.1. п. 30.3. Інструкції передбачено, що реєстрація документів - це фіксація факту створення або надходження документа шляхом проставляння на ньому умовного позначення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ.

Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю виконання і оперативного використання наявної в документах інформації.

Реєстрації підлягають всі документи, що потребують обліку, виконання й використання з довідковою метою (розпорядчі, планові, звітні, обліково-статистичні, бухгалтерські, фінансові тощо), як ті, що створюються і використовуються в Міністерстві, так і ті, що надходять.

На документах, які надійшли до Міністерства, проставляється вхідний номер. Він має вигляд реєстраційного штампа, який проставляється на нижньому полі першого аркуша документа праворуч (на листах - відповідях) та штрих-коду на листах, які пройшли комп'ютерну реєстрацію. Основним принципом реєстрації документів є однократність (пп. 30.3.3. п. 30.3. Інструкції).

Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, відповідно до вимог Інструкції реєстрації підлягають всі документи, що потребують обліку, виконання й використання з довідковою метою (розпорядчі, планові, звітні, обліково-статистичні, бухгалтерські, фінансові тощо), як ті, що створюються і використовуються в Міністерстві, так і ті, що надходять, а робота з незареєстрованими документами не дозволяється.

Відповідно до тексту оскаржуваного наказу від 27 жовтня 2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2» (а.с. 5 т. 1), приводом для його прийняття були звернення до Міністерства юстиції України начальника відділу державної виконавчої служби Ханас І.І. та державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Качмар О.І. щодо недоотримання заробітної плати за липень 2014 року.

При цьому наявні у матеріалах справи копії звернень до Міністра юстиції України начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Ханас І.І. (а.с. 15-16 т. 1) та державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Качмар О.І. (а.с. 17 т. 1) не містить будь-якого умовного позначення - реєстраційного індексу, який би свідчив про їх реєстрацію у Міністерстві юстиції України.

Вказаний факт не заперечується представником відповідачів та третьої особи у ході апеляційного розгляду справи, який додатково пояснив, що у нього на даний час відсутні докази про реєстрацію зазначених звернень у Міністерстві юстиції України.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дії Міністерства з використання незареєстрованої кореспонденції для видання наказу від 27.10.2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2» є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки у самому наказі наявні посилання на звернення до Міністерства начальника відділу державної виконавчої служби Ханас І.І. та державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Качмар О.І., які належним чином зареєстровані цим відповідачем не були.

При цьому, оскільки оспорюваний наказ від 27.10.2014 року № 2331/к є розпорядчим документом Міністерства і був підписаний його керівником від імені Міністерства, то слід задовольнити і позовні вимоги ОСОБА_2 про визнати протиправними дії Міністра юстиції України з підписання наказу Міністерства від 27.10.2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2» на підставі незареєстрованих документів.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із визначення моральної шкоди, зазначеного у ст. 23 ЦК України, а також матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже не можуть бути задоволені судом.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині відмови у задоволенні вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного апеляційного суду від 19 жовтня 2015 року у справі № 813/7679/14 у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дій Міністерства юстиції України з використання незареєстрованої кореспонденції для видання наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2» та визнання протиправними дії Міністра юстиції України з підписання наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року № 2331/к «Про звільнення ОСОБА_2» на підставі незареєстрованих документів і прийняти нову, якою ці позовні вимоги задовольнити.

У решті постанову Львівського окружного апеляційного суду від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Присудити на користь ОСОБА_2 1292,08 грн. (одну тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 08 коп. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції..

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.П.Сеник

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2016 року.