Постанова № 55312654, 28.01.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 р. Справа №818/8393/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Сумській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом УМВС України в Сумській області (далі - УМВС України в Сумській області), Роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Сумській області (далі - РМОП "Беркут"), в якому, згідно уточнених позовних вимог (а.с.14-16, т.1), просить суд визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області від 01.10.2013р. №872 "Про порушення службової дисципліни міліціонером оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої УМВС, сержантом міліції ОСОБА_1 та покарання винного", визнати незаконним та скасувати наказ від 223о/с від 24.10.2013р. "По особовому складу", поновити на посаду міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справи України в Сумській області, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок службового розслідування не відповідає обставинам справи, порушення службової дисципліни не вчиняв, в порушення ст.ст. 42,252 КЗпП України та ст.14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності" позивача звільнено з роботи без згоди профспілки, членом якої та виборною особою є позивач, в оспорюваних наказах не зазначено, які службові обов'язки не було виконано позивачем, не розкрито склад дисциплінарного правопорушення. Враховуючи те, що оскаржувані накази винесені без достатніх правових підстав, на думку позивача, вони підлягають скасуванню. Також позивач просить стягнути суму моральної шкоди в розмірі 1000грн. в зв'язку із незаконним звільненням із посади.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовитив мотивуючи тим, що оскаржувані накази прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №872 від 01.10.2013 "Про порушення службової дисципліни міліціонером оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої УМВС, сержантом міліції ОСОБА_1 та покарання винного" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з органів внутрішніх справи за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справи (а.с. 7-9, т. 1).

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став затверджений 27 вересня 2013 року висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, а саме невихід ОСОБА_1 01.09.2013 на службу без поважних причин. Під час проведеного службового розслідування встановлено, що 01.09.2013 проводилася зміна добового наряду чергової частини підрозділу, під час якої встановлено, що ОСОБА_1 відсутній на території підрозділу, а згідно постової відомості 01.09.2013 з 09.-00 до 18-00 ОСОБА_1 повинен бути за місцем розташування підрозділу (а.с.48-51, т.1).

Крім того, в період до виконання наказу № 872 від 01.10.2013, а саме до прийняття Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області наказу №223о/с від 24.10.2013 "По особовому складу" (а.с. 10 т. 1), позивача також було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Так, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області №206 від 22.10.2013 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" було визнано порушення позивачем службової дисципліни, присяги працівника органів внутрішніх справи України, у відповідності до ст.ст. 1,2,7,12,14 "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відсутність на території підрозділу 09.10.2013 більше 3 годин без поважних причин. Підставою для його прийняття стали затверджений 22.10.2013 висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, а саме відсутність ОСОБА_1 09.10.2013 на території підрозділу без поважних причин. Даний наказ на час розгляду справи не скасований, позивачем не оскаржувався та на даний час наказ є чиним (а.с. 37-38 т. 1).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт наявності порушення, вчиненого позивачем, зокрема, згідно листа непрацездатності, ОСОБА_1 перебував на лікарняному до 31.08.2013 включно. Згідно постової відомості 01.09.2013 був робочим днем ОСОБА_1 і він повинен бути у підрозділі з 09-00 до 18-00, але 01.09.2013 до підрозділу не з'явився. Черговий ОСОБА_4 не підтвердив, що говорив ОСОБА_1, про необхідність заступити на службу 01.09.2013 з 18 години, а черговий ОСОБА_5 не підтвердив те, що він 01.09.2013 телефонував ОСОБА_1 і говорив, що в нього 01.09.2013 вихідний.

При обранні заходу дисциплінарного стягнення відповідачем також було взято до уваги те, що позивач раніше притягувався до відповідальності. Так, наказом №150 від 14.08.2013 ОСОБА_1 оголошено догану (за порушення службової дисципліни), наказом №177 від 09.09.2013 оголошено сувору догану (введення керівництва РМОП "Беркут" в оману, проявлену у ході службового розслідування нещирість, порушення присяги працівника ОВС, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС), що також підтверджується висновками службових розслідувань та відповідною довідкою.

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та частини третьої статті 252 Кодексу законів про працю України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників; профспілкового; представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Згідно з частиною першою статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Тобто, за змістом цієї норми суд, розглядаючи трудовий спір, має з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення. І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року № 21-319а13.

Приймаючи оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач виходив з того, що позивачем дійсно було неодноразово порушено службову дисципліну, що й стало підставою для подальшого звільнення зі служби.

Разом з тим, відповідачем не було враховано, що відповідно до норм статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

З матеріалів справи суд вбачає, що на момент звільнення ОСОБА_1 був членом виборного профспілкового органу (ревізійний інспектор первинної профспілкової організації РМОП «Беркут» УМВС України).

Первинною профспілковою організацією МОП «Беркут» УМВС України в Сумській області на своєму засіданні 04.05.2014 року, вирішено відмовити у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, що підтверджується протоколом №12 (а.с. 232 - 236). Зазначена відмова обґрунтована, зокрема, фактами переслідування ОСОБА_1 за активну профспілкову діяльність, а також за повідомлення про злочин та колективні звернення до начальника УМВС України в Сумській області та до прокуратури Сумської області про незаконні дії керівництва РМПО «Беркут» УМВС України в Сумській області.

Відповідно до абз.5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, виходячи з викладеного вище суд доходить висновку,що відповідачем за правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості підстав винесення спірних наказів, а матеріали справи підтверджують обґрунтованість позовних вимог в частині щодо їх скасування та поновлення позивача на раніше займаній посаді.

Згідно п.24. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 розглядалася судами різних інстанцій з листопада 2013 року не з вини позивача, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 25.10.2013 р. по 28.01.2016 р., що відповідно до листів Мінсоцполітики України про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2013, 2014, 2015 та 2016 роки (від 21.08.12 №9050/0/14-12/13, від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13, від 09.09.2015 310196/0/14-14/13, від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13) складає 568 днів.

Разом з тим суд зазначає, що згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника.

Відповідно до довідки №11/26 від 22.12.2015, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 110,35 грн. (а.с. 84, т.2)

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу що підлягає стягненню на користь позивача складає 110,35 грн. х 568 дні = 62 678,80 грн.

Стосовно стягнення моральної шкоди завданої позивачу, суд зазначає, що відповідно до положень постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, при цьому обов'язковому з'ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Сумській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 01.10.2013 року № 872 "Про порушення службової дисципліни міліціонером оперативного взводу Роти міліції особливого призначення "Беркут", підпорядкованої Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, сержантом міліції ОСОБА_1 та покарання винного".

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 24.10.2013 року № 223 о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ сержанта міліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000, код за ЄДРПОУ 08592299) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 62 678,80 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 80 коп.).

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера оперативного взводу Роти міліції особливого призначення "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 310,51 грн. (три тисячі триста десять гривень 51 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 29.01.2016 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек