Постанова № 55312447, 15.01.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2016 рокум. Ужгород№ 807/71/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

представника позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації - Гутич Світлани Юріївни;

представника позивача - Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство" - не з'явився;

представника відповідача - не з'явився;

представників третіх осіб - не з'явились;

з участю прокурора - Роман Михайла Степановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кобилецько-Полянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про скасування розпорядження голови Рахівської РДА № 329 від 19 липня 2007 року "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" площею 0,07 га, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 15 січня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 20 січня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Кобилецько-Полянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області, звернувся Прокурор Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство", якою просив суд: "1. Порушити провадження по справі; 2. Розглянути адміністративний позов, скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 19.07.2007 № 329 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками"; 3. Про час, дату та місце розгляду справи повідомити сторони, прокурорів Рахівського району та м. Ужгород".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, вказав наступне. Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації від 19 липня 2007 року за № 329 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,07 га, яка знаходилася у постійному користуванні Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство" (у межах території лісництва імені Томащука квартал 22, виділ 20). Цим же розпорядженням зазначену земельну ділянку переведено до земель запасу Кобилецько-Полянської селищної ради за межами населеного пункту. Відповідно до статті 3 частини 2 ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Повноваження державних адміністрацій з питань земельних і лісових відносин визначається Законом України "Про місцеві державні адміністрації", земельним та лісовим законодавством. Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 31 ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 10 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними. Повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин передбачені статтею 32 ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження), до яких, зокрема, належить передача у власність, надання у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними. Таким чином прокурор, який звернувся до суду, зазначає, що приймаючи дане розпорядження голова Рахівської РДА вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому вилучення такої земельної ділянки належить до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні представник позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації - вказав суду, що Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації від 19 липня 2007 року за № 329 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" на час звернення до суду (січень 2015 року) права та інтереси Закарпатській обласній державній адміністрації не були порушені. Зазначила, що ще з 2012 року вилучення таких земельних ділянок до повноважень обласної адміністрації не належить. Чому прокурор вирішив звернутися до суду, визначивши Закарпатську обласну державну адміністрацію як позивача, сказати не може. При вирішенні даного спору поклалася на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні просив суд позовну заяву задовольнити з мотивів, що наведені у самій позовній заяві.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви з мотивів пропуску звернення до адміністративного суду.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд вважає, що у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити повністю з огляду на наступне.

19 липня 2007 року в.о. голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області було прийнято Розпорядження за № 329 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" (а.с. 41).

Відповідно до цього Розпорядження припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,07 га, яка знаходилася у постійному користуванні Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство" (у межах території лісництва імені Томащука квартал 22, виділ 20). Цим же розпорядженням зазначену земельну ділянку переведено до земель запасу Кобилецько-Полянської селищної ради за межами населеного пункту.

Відповідно до статті 31 ЛК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження, зокрема, обласна державна адміністрація у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передає у власність, надає у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до статті 32 ЛК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження, районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території, зокрема, передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до статті 57 частини 1 ЛК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України .

Відповідно до статті 20 частини 2 ЗК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 141 ЗК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження, підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

Відповідно до статті 142 частин 3 та 4 ЗК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Під час судового розгляду було встановлено, що на час припинення права постійного користування була наявна добровільна відмова землекористувачів, що підтверджується самим оскаржуваним Розпорядженням, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 червня 2014 року (а.с.а.с. 37-41), підтверджено представником позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації, та не заперечується прокурором.

Відповідно до статті 149 частин 5, 6 України, у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного Розпорядження, районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень (Розділ Х ЗК України, у редакції, що діяла на час прийняття спірного Розпорядження) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином судом встановлено, що станом на 19 липня 2007 року повноваженнями щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою була наділена, у даному випадку, Закарпатська обласна державна адміністрація, а не Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Земельного та Лісового Кодексів України щодо збереження лісів" від 15 березня 2012 року за № 4539-VI були внесені відповідні зміни до статей 27, 31 та 32 ЛК України та статті 149 ЗК України.

Відповідно до статті 27 частини 1 пункту 5 ЛК України, у редакції, чинній на час звернення до суду, Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин, зокрема, передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Відповідно до статті 149 частини 9 ЗК України, у редакції, чинній на час звернення до суду, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином станом на 19 січня 2015 року (дата реєстрації позовної заяви у Закарпатському окружному адміністративному суді) повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок лісів для нелісогосподарських потреб був наділений виключно Кабінет Міністрів України і без будь-яких обмежень площами.

Відповідно до статті 2 частин 1 та 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 частини 1 пунктів 6, 8 КАС України, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 7 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд вказує, що прокурор не наділений властивостями, які б відповідали таким визначенням.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор Рахівського району Закарпатської області визначив позивачем Закарпатську обласну державну адміністрацію та Державне підприємство "Виликобичківське лісомисливське господарство".

Вирішуючи спір саме по суті суд виходив з того, що права та інтереси Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство" спірним Розпорядженням не порушені, оскільки на час його прийняття було наявне відповідне погодження щодо вилучення земельної ділянки, як того вимагають статті 141 та 142 ЗК України, у редакції, що діяли на час прийняття спірного Розпорядження, та про що йшлося вище. Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що прийняття оскаржуваного Розпорядження неуповноваженим органом не вплинуло на обсяг прав та інтересів Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство", оскільки результатом у будь-якому випадку (незалежно від суб'єкту прийняття владного рішення) є припинення права постійного користування.

Відповідно до статті 6 частин 1-3 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Прокурор, звертаючись до суду із даним позовом, вказав на те, що, "оскільки землі в межах території лісництва імені Томащука квартал 22, виділ 20 знаходяться за межами населеного пункту Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, а тому є землями державної форми власності та згідно вимог чинного законодавства питання щодо припинення права постійного користування земельними ділянками за межами населених пунктів належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Тобто, Закарпатську обласну державну адміністрацію позбавлено повноважень щодо реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин".

Суд зауважує, що порушене право або інтерес, що тягне за собою право на звернення до суду за їх захистом, повинно існувати на час такого звернення. Або у суб'єкта владних повноважень на час звернення до суду повинні бути відповідні повноваження, з приводу яких подається позовна заява до адміністративного суду.

Суд констатує, що станом на день звернення до суду (19 січня 2015 року) питання щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у тому числі лісів для нелісогосподарських потреб, не перебувало у компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації, а перебувало у компетенції Кабінету Міністрів України. А отже, на час звернення до суду з цим позовом у Закарпатської обласної державної адміністрації не існувало порушеного права (інтересу), яке підлягало захисту.

На підставі наведено та керуючись статтями 2, 3, 6, 17, 86, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Виликобичківське лісомисливське господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Кобилецько-Полянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про скасування розпорядження голови Рахівської РДА № 329 від 19 липня 2007 року "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" площею 0,07 га відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко