Постанова № 55312405, 10.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р. Справа № 804/15788/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Іноземної Компанії «НОРАНГЕР ДИВЕЛОПМЕНТ ВЕСТ ЛТД» та ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Іноземна Компанія «НОРАНГЕР ДИВЕЛОПМЕНТ ВЕСТ ЛТД» (далі - позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. (далі - відповідач) (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просить: визнати незаконною постанову приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про відмову у вчинені нотаріальних дій від 26.10.2015р.; зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про іпотеку накладену ПАТ «Родовід Банк» від 25 березня 2008 року номер запису іпотеки 6864984; запис про іпотеку накладену ПАТ «Фінанс Банк» від 29.08.2007року (в редакції цього договору іпотеки № 27-09/2348 від 7 травня 2009 року) номер запису іпотеки 9795754, та вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про арешт на нерухоме майно, за номерами запису 9259106 від 01.04.2015 р. та 49188021 від 02.11.2015 р., накладеними Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну, на підставі наданих 26.10.2015 року документів, вчинити певні нотаріальні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач-1 звернувся до відповідача з метою посвідчити договір іпотеки майна, що належить позивачу-1, та позивач-2 звернувся для посвідчення договору купівлі-продажу проте нотаріусом відмовлено в реєстрації цього договору у зв'язку з відсутністю Державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав, а також наявності заборони на відчуження такого майна, про що було винесено постанову від 26.10.2015. Позивачі вважають відмову відповідача незаконною та такою, що порушує їх права.

Сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Відповідач письмових заперечень на позов до суду не надав.

У відповідності до ч. 4 ст.122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставині справи.

Судом встановлено, що 26.10.2015 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловської Ганни Олегівни із вимогою щодо вчинення певної нотаріальної дії, а саме посвідчення договорів на зазначені земельну ділянку та нежитлове приміщення, які їм належать на праві власності.

Постановою відповідача від 26.10.2015 року позивачам відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно та відповідно посвідченні договорів.

Дана постанова мотивована тим, щj зазначені земельна ділянка та нежитлове приміщення в реєстрі значаться за іншими власниками, а саме: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,9999 га, кадастровий номер НОМЕР_2, значиться за ОСОБА_4; нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 значиться за ТОВ «Інтерблок плюс».

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідачем зазначено про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з наявністю заборони на відчуження, а саме: відносно нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 - за номером запису 6865280, зареєстрованої від 25.03.2008 року на підставі Договору іпотеки №1397 та у зв'язку з наявністю іпотеки за номером запису 6864984, зареєстрованої від 25.03.2008 на підставі Договору іпотеки за №1396 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; відносно земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 - запис про іпотеку накладену ПАТ «Фінанс Банк» від 29.08.2007року (в редакції цього договору іпотеки №27-09/2348 від 7 травня 2009року) номер запису іпотеки 9795754, та запис про арешт на нерухоме майно, за номером запису 9259106, накладеним Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 01.04.2015 року.

Позивачі вважають дану постанову протиправною, у зв'язку з чим, звернулися з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно частини 9 статті 15 вказаного Закону державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням дії.

Відповідно до ч.3 п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. №868, у разі проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію права власності на таке майно та заяву про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Вчинення нотаріальних дій врегульовано Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (дала-Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), за умови надання нотаріусу необхідних документів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих

відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об`єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.

Підстави відмови у вчиненні нотаріальних дій передбачені статтею 49 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ.

Так, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови, прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулась до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 49 Закону України «Про нотаріат» та пункту 4 глави 13 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчинені нотаріальної дії.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачі є дійсними власниками зазначеного майна, що підтверджується рішеннями суду.

Так, у відповідності до рішення Дарницького районного суду м.Києва за номером 2-3132 від 07.12.2008 земельна ділянка перейшла до позивача-1 на виконання умов договору позики між ним в якості позикодавця та ОСОБА_4 в якості позичальника.

Не дивлячись на рішення Дарницького районного суду міста Києва за номером 2-3132 від 07 грудня 2008 року, за яким фактично земельна ділянка перейшла до позивача, ОСОБА_4 заклав цю ділянку в іпотеку згідно договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 29 серпня 2007 року за реєстровим № 8722, цей додатковий договір був підписаний ОСОБА_4 7 травня 2009 року, в момент коли ця ділянка фактично йому вже не належала.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2008р. по справі № 2-2412/08, цивільний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерблок плюс» та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий 10.02.2000 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, ІНН НОМЕР_1) права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 483, 40 кв.м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та припинено право власності ТОВ «Інтерблок плюс» (ЄДРПОУ 34485943) на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 483, 40 кв.м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Таким чином, відносно ОСОБА_2 наявне рішення суду, за яким фактично нерухоме майно перейшло до позивача-2, але ТОВ «Інтерблок плюс», заклало це майно в іпотеку згідно договору іпотеки від 25 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. 25.03.2008 року за №6865280, договір був підписаний ТОВ «Інтерблок», 25 березня 2008 року, в момент коли нерухоме майно фактично йому вже не належало.

Також, на земельну ділянку, яка належить позивачу-1 відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві накладено арешт за номером запису 9259106 від 01.04.2015, а на нерухоме майно, яке належить позивачу-2 накладено арешт за номером запису 49188021 від 02.11.2015 р.

Судом встановлено, що при зверненні з заявою до відповідача для вчинення відповідних дій, позивачі надали всі необхідні документи, зокрема рішення судів, які підтверджують право власності позивачів на нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя.

Отже, позивачем було надано договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був визнаний судом дійсним, а тому є правова підстава для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Судом також встановлено, що зауважень до переліку документів, наданих підприємством відповідачу, у нотаріуса не виникло, окрім відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Надання позивачем даного переліку документів відповідачу, підтверджено самою постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, тобто посилання в оскаржуваній постанові на ст.49 Закону України «Про нотаріат», п.1.7 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд вважає безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Стосовно накладеного арешту на земельну ділянку, яка належить позивачу-1, за номером запису 9259106, накладеним відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 01.04.2015 року, щодо якого виникло обтяження, суд зазначає, що арешт теж підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що на момент укладання ОСОБА_4 додаткового договору іпотеки у нього вже не було права власності на цю земельну ділянку, тому він і не міг цю земельну ділянку закласти в іпотеку.

Зазначені вище норми діючого законодавства, вказують на те, що під час реєстрації похідного права власності, нотаріус є державним реєстратором, який реєструє одночасно первинне та похідне право власності на підставі правовстановлюючого документу, яким є в тому числі, рішення суду про визнання права власності. При цьому, у реєстратора відсутні повноваження просити під час проведення нотаріальної дії додаткові документи та, відповідно, у разі їх відсутності відмовляти у проведені зазначеної вище дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи і наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого рішення належним чином не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Іноземної Компанії «НОРАНГЕР ДИВЕЛОПМЕНТ ВЕСТ ЛТД» та ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправною постанову приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про відмову у вчинені нотаріальних дій від 26.10.2015 р.

Зобов'язати Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про іпотеку накладену ПАТ «Родовід Банк» від 25 березня 2008 року номер запису іпотеки 6864984; запис про іпотеку накладену ПАТ «Фінанс Банк» від 29.08.2007року (в редакції цього договору іпотеки № 27-09/2348 від 7 травня 2009 року) номер запису іпотеки 9795754, та вилучити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про арешт на нерухоме майно, за номерами запису 9259106 від 01.04.2015 р. та 49188021 від 02.11.2015 р., накладеними Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну, на підставі наданих 26.10.2015 року документів вчинити певні нотаріальні дії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 10.12.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита