Ухвала суду № 55312330, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2016 р. м. Київ К/9991/72364/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Інтер" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі № 2-а-5439/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Інтер"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 29.03.2012 № 0000071800, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 286 750,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення рішення скасовано. Рішення обґрунтовано висновком про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично відбулись, що підтверджено первинними документами, а отже позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Постаново Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено з тих підстав, що позивачем не було підтверджено первинними документами, складення яких передбачено договором, правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, зокрема, накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, крім того, акти приймання виконаних робіт також не містять відомостей, щодо передачі від підрядника до замовника обладнання, яке було встановлено при виконанні робіт.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час проведення ремонтних робіт систем вентиляції та кондиціювання повітря, відповідно до договору підряду, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «Спецтеплосервіс», передача позивачу обладнання не здійснювалось, а отже і оформлення у зв'язку з зазначеним будь - яких первинних документів не проводилось, у тому числі накладних та довіреностей.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Спецтеплосервіс» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2012 № 45/18-010/33288756.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 286 750,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що фактично договір підряду між позивачем та його контрагентом ТОВ «Спецтеплосервіс» є недійсним та не спричиняє настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що, вказаний контрагент, згідно акту перевірки від 15.04.2011, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних фондів, управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) та мав господарські правовідносини з ПП «ТФ «Агроеліта», які є нікчемними, а отже договір підряду не породжує правових наслідків, зокрема, і щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків Державною податковою інспекцією прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов передчасно висновку щодо вирішення спору, не врахувавши вищезазначене та не встановив всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, обставин щодо фактичної передачі позивачу обладнання, визначеного договором підряду від 01.12.2010 № 1/12, укладено між позивачем та ТОВ «Спецтеплосервіс», не витребувано та не досліджено документи, що підтверджують чи спростовують таку передачу.

Як вбачається з договору підряду від 01.12.2010 № 1/12 виконавець (контрагент) здійснює роботи з демонтажу та монтажу обладнання систем вентиляції та кондиціювання повітря (п. 1.1), здійснює придбання та доставку обладнання, визначеного в додатку № 2 до договору підряду, надає технічні паспорти на придбане обладнання (п. 4.2), придбане обладнання передається позивачеві на підставі накладної та при наявності довіреності на його отримання (п. 6.1).

Враховуючи, що позивач в касаційній скарзі вказує на відсутність фактичного придбання та передачі йому обладнання, визначеного договором підряду, а вказує лише на отримання ремонтних робіт систем вентиляції та кондиціювання, що відповідно виключає і складення відповідних первинних документів, передбачених договором, суд касаційної інстанції, враховуючи підстави на яких судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства, приходить до висновку про необхідність дослідження вказаних обставин, що має значення для правильного вирішення справи. При цьому також необхідно взяти до уваги вартісну складову договору, у відповідності до якого загальна вартість (ціна) договору складає 1 720 500,00 грн. (з ПДВ), яка і була сплачена позивачем в повному обсязі шляхом передачі контрагенту векселя, та яка включає вартість не лише виконаних робіт, а й придбаного обладнання (п. 2.1 Договору від 01.12.2010 № 1/12).

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і які правові норми належить застосувати до вказаних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Інтер" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі № 2-а-5439/12/2070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко