Ухвала суду № 55312202, 27.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17311/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Авер-Тех» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року № 0004412212 та № 0004402212.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Авер-Тех» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авер-Тех» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 21 травня 2015 року № 215/22-03/21665318.

Перевіркою встановлено порушення:

пп. 14.1.36 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 7349,00 грн. та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 256145,00 грн. в тому числі за 2014 рік;

п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «Авер-Тех» завищено податок на додану вартість на суму 207425,00 грн., в тому числі за грудень 2013 року на суму 7737,00 грн. та за січень 2014 року на суму 199688,00 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2015 року:

- № 0004402212, яким ТОВ «Авер-Тех» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9186,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 7349,00 грн., за штрафними санкціями - 1837,00 грн.;

- № 0004412212, яким ТОВ «Авер-Тех»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9671,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 7737,00 грн., за штрафними санкціями - 1934,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

В основу відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних доказів реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТКМ Сістемс».

Колегія суддів в підтримку вказаної вище правової позиції суду першої інстанції, відзначає слідуюче.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, з матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Авер-Тех» (замовник) та ТОВ «ТКМ Сістемс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з постачання програмного забезпечення від 31 жовтня 2011 року № ДП20111031/01, відповідно до умов якого, виконавець надає послуги з постачання примірників програмного забезпечення.

Відповідно до п. 2.2 договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику всі документи, необхідні для подання податкової звітності згідно з чинним законодавством України; надавати замовникові щомісячно диски «інформаційно-технологічний супровід (ІТС)» протягом 6 (шести) місяців після отримання замовником продукту;

Після закінчення підписки на диски ІТС, що входять у вартість продукту, продовжити підписку на ІТС на платній основі для подальшого отримування оновлення системи та можливості його доопрацювання виконавцем (пункт 2.3.3 Договору).

Щодня створювати архівну копію бази даних продукту на окремому носії, з метою виключення втрати даних по незалежним від сторін причинам (пункт 2.4.4 Договору).

Виконавець надає замовникові акти надання послуг з постачання програмного забезпечення, що є невід'ємною частиною цього договору, які підписуються уповноваженим представником замовника (пункт 4.1 Договору).

Замовник повинен надати доручення встановленого зразка для отримання продукту (пункт 4.2 Договору).

Як вказує апелянт, після отримання програмного продукту, у останнього виникла необхідність в отриманні супроводу з інформаційно-консультаційних послуг по налагоджуванню конфігурації та налаштування програмного забезпечення відповідно до облікової політики підприємства, у зв'язку з чим, між ТОВ «Авер-Тех» (замовник) та ТОВ «ТКМ Сістемс» (виконавець) було укладено договір про супровід програмного забезпечення від 01 лютого 2012 року № ДС20120201, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати послуги по абонентському супроводу програмного продукту на базі системи «ІС: Підприємство 8», згідно обраного пакету супроводу.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, замовник має право протягом трьох робочих днів з моменту перерахування коштів або прийняття робіт отримати від виконавця необхідні фінансово-звітні документи.

Виконавець по завершенні робіт, згідно податкової угоди «Специфікація вимог» надає замовнику акт здачі-приймання (виконання) робіт згідно пункту 1.1 Договору у випадку робіт згідно укладених «Специфікацій вимог».

Виконавець надає замовнику щомісячний «Звіт по виконаним роботам» та акт здачі-приймання (виконання) робіт, згідно пункту 1.1 Договору у випадку пакетного супроводу (пункт 4.2 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано додаток № 1 до договору про надання послуг з постачання програмного забезпечення від 31 жовтня 2011 року № ДП20111031/01, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20 лютого 2013 року № А-20130220/01, податкові накладні від 14 лютого 2013 року № 15 на суму 23210,00 грн., від 20 лютого 2013 року № 21 на суму 23210,00 грн.

Апелянт в податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТКМ Сістемс» у зв'язку з придбанням послуг.

Проте, колегія суддів не може не погодитися з судом першої інстанції, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт виконання наявних в справі договорів не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки, ні з податкових накладних, ні з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зрозуміло, що саме включає в себе даний комплекс «інформаційно-консультаційні послуги з програмного забезпечення 1С:Підприємстово 8» та про які саме послуги йде мова. Варто зауважити, що поняття «інформаційно-консультаційні послуги» у будь-якій сфері - це дуже широке поняття, а тому в даному випадку необхідна повна розшифровка вказаних послуг в зв'язку з необхідністю ідентифікації такої послуги та безпосереднього її використання позивачем у власній господарській діяльності.

В договорі на супровід програмного забезпечення міститься розшифровка абонентського супроводу, під яким серед іншого розуміється: аналіз коректності поставлених завдань співробітниками замовника; написання специфікації вимог на доопрацювання системи; написання технічних завдань па розробку системи. В свою чергу, ні вказаного аналізу, ні специфікації, ні технічних завдань, які б мали бути кінцевим зафіксованим продуктом наданих послуг, апелянтом надано не було ні податковому органу, ні судовим інстанціям.

В додатку № 1 до договору № ДП20111031/01 від 31.10.2011 року вказано, що предметом договору фактично є: «послуга з постачання програмного продукта 1С:Підприємстово 8. Управління Виробничим Підприємством», «послуга з постачання програмного продукта 1С:Підприємстово 8. Ліцензія на 20 обочих днів», «послуга з постачання програмного продукта 1С:Підприємстово 8. Ліцензія на сервер х64. Натомість в справі відсутні докази реальності наданих послуг (наприклад, технічні носії вказаних послуг, зазначені ліцензії, тощо. якщо послуги реально надавалися, то вони мають бути якомось чином зафіксовані, адже фактично є матеріально-інформаційним ресурсом.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, … .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ «ТКМ Сістемс», та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак правомірність дій по формуванню податкового кредиту позивачем не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.