Постанова № 55312122, 20.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року о 18 год. 04 хв.Справа № 808/8587/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Татаринова Д.В., суддів Батрак І.В., Матяш О.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича про визнання протиправною бездіяльності,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_2)

представника відповідача - Машко Г.В.

(діє на підставі довіреності № 56463/07-10 від 29.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - позивач) до Голови правління Пенсійного фонду України, в якому позивач з наступними уточненнями просить:

- визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича щодо виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі №808/2456/15;

- визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича щодо виконання вимог Конституції України, рішення Верховного суду України від 21 липня 2015 року по справі №6-435цс15;

- визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича щодо виконання вимог Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича щодо виконання Положення про Пенсійний фонд України безпосередньо щодо функціональних обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23 липня 2014 року №280;

- визнати протиправним порушення присяги державного службовця Головою правління Пенсійного фонду України Зарудним Олексієм Борисовичем;

- визнати протиправною бездіяльність при виконанні ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі №808/2156/15;

- визнати протиправною бездіяльність у виконанні постанови від 20 листопада 2015 року державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 06.11.2015 Пенсійним фондом не виконано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі №808/2156/15, та будь-яких поважних причин невиконання судового рішення не існує. Вказане є перешкоджанням поновленню ОСОБА_1 на посаді, позбавлення його права на отримання заробітної плати, невиплату заробітної плати, порушенням його конституційного права на працю. Також позивач вказує, що ним 15.10.2015 на ім'я відповідача направлено заяву щодо невиконання ПФУ вказаного судового рішення, в якій він просив розглянути заяву і повідомити про прийняте рішення. 23.10.2015 позивачем на ім'я відповідача направлена повторна заява. Проте, станом на 01.11.2015 відповідь ОСОБА_1 не отримана, будь-яких дій по виконанню постанови суду не здійснено. На думку позивача, при цьому грубо порушується Закон України «Про звернення», що також порушує Конституцію України та права ОСОБА_1 як громадянина України. Позивач вважає, що відповідач свідомо не виконує постанову суду про його поновлення на посаді, свідомо не виконує Конституцію України, закони України, порушує його законні права. Такими діями, на думку позивача, відповідач як керівник центрального органу виконавчої влади, державний службовець грубо порушує вимоги Закону України «Про державну службу», Присягу державного службовця та вимоги Кодексу Законів про працю в Україні. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

11.01.2016 від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення, вих.№734/07-10, відповідно до яких останній зазначає, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 808/2156/15 в частині поновлення позивача на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області з 18.03.2015 виконана у повному обсязі, оскільки 14.12.2015 Пенсійний фонд України видав наказ № 872-о 2 «Про зміни до наказу від 10 листопада 2015 року № 781-о», змінивши дату поновлення позивача на посаді з 10 листопада 2015 року на 18 березня 2015 року. Копія наказу була направлена на домашню адресу позивача 15.12.2015 з повідомленням про вручення та описом вкладення. Разом з тим, на думку відповідача, така обставина свідчить про виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі № 808/2156/15, а відтак вимога позивача про визнання бездіяльності при виконанні ухвали є безпідставною.

Щодо бездіяльності у виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2015 відповідач зазначає, що вказану постанову ВП № 49430073 за виконавчим листом № 808/2156/15, виданим 12.11.2015, ПФУ отримав 30.11.2015. Листом від 01.12.2015 № 52423/07-10 державному виконавцю була надана копія наказу Пенсійного фонду України від 10.11.2015 № 781-0 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1». Листом від 15.12.2015 № 54131/07-10 державному виконавцю надана копія наказу ПФУ від 14.12. 2015 № 872-0 «Про внесення зміни до наказу від 10.11.2015 №781-о».

16.12.2015 видано постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі судового рішення (п. 8 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»), тобто постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2015 ВП № 49430073 виконана в повному обсязі в межах покладених зобов'язань.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам 20.01.2016 проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

13.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову у справі №808/2156/15 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України та УПФУ в Пологівському районі Запорізької області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вищезазначеною постановою позовні вимоги задоволені наступним чином: визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 05.03.2015 №124-о «Про звільнення ОСОБА_1».; визнано протиправним та скасовано наказ УПФУ в Пологівському районі Запорізької області від 17.03.2015 №19-О «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 05.03.2015 №124-о»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області з 18.03.2015; стягнуто з УПФУ в Пологівському районі Запорізької області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 березня 2015 року по 13 липня 2015 року у розмірі 13370,76 гривень.

15.10.2015 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б., в якій просив негайно виконати постанову Запорізького окружного адміністративного суду (пункти 4-6) від 13.07.2015 шляхом видання Наказу ПФУ; добровільно відшкодувати йому заробітну плату за період вимушеного прогулу з вини ПФУ за період з 13.07.2015 по час видання Наказу про поновлення його на посаді.

19.10.215 ПФУ отримав лист, про що свідчить підпис повноважної особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

20.10.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги ПФУ та УПФУ в Пологівському районі Запорізької області залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 808/2156/15 - без змін.

13.11.2015 позивачу надано відповідь, вих. №10676/Г-11, в якій зазначено, що наказом ПФУ від 10.11.2015 № 781-о його поновлено на посаді начальника Управління, а зазначай наказ Фонду буде оголошений Управлінням в межах чинного законодавства.

23.10.2015 позивачем повторно надіслано заяву Голові правління Пенсійного фонду України Зарудному О.Б., в якій він просив виконати постанову Запорізького окружного адміністративного суду (пункти 4-6) від 13.07.2015 шляхом видання Наказу ПФУ; добровільно відшкодувати йому заробітну плату за період вимушеного прогулу з вини ПФУ за період з 13.07.2015 по час видання Наказу про поновлення його на посаді.

13.11.2015 ОСОБА_1 надано відповідь, вих. №10852/Г-11, в якій зазначено, що наказом Пенсійного фонду України від 10.11.2015 № 781-о ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління, а зазначай наказ Фонду буде оголошений Управлінням в межах чинного законодавства.

20.11.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушніром О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49430073. Так, 01.12.2015 від ПФУ до відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист, вих. №52423/07-10, відповідно до якого ПФУ просить закінчити виконавче провадження, відкрите на виконання виконавчого листа № 808/2156/15, виданого 12.11.2015, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника УПФУ в Пологівському районі Запорізької області з 18.03.2015, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

На підтвердження обставин, викладених у вищезазначеному листі, ПФУ до виконавчої служби надано завірену копію наказу ПФУ від 14.12.2015 №872-о «Про внесення зміни до наказу від 10 листопада 2015 року № 781-о», яким наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді приведено у відповідність до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 808/2156/15; завірені копії квитанції про направлення ОСОБА_1 завіреної копії наказу ПФУ від 14.12.2015 № 872-о.

16.12.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушніром О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49430073, й останню надіслано на адреси стягувача та боржника супровідним листом №28374-0-26-15/2-1231/6 від 17.12.2015.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю Голови правління ПФУ Зарудного О.Б., позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Голови правління ПФУ Зарудного О.Б. щодо виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі №808/2456/15, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Так, 13.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову у справі 808/2156/15 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, якою адміністративний позов задоволено та визнано протиправним та скасовано наказ ПФУ від 05.03.2015 №124-о «Про звільнення ОСОБА_1».; визнано протиправним та скасовано наказ УПФУ в Пологівському районі Запорізької області від 17.03.2015 №19-О «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 05 березня 2015 року №124-о»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області з 18.03.2015; стягнуто з УПФУ в Пологівському районі Запорізької області на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.03.2015 по 13.07.2015у розмірі 13370,76 гривень.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Так, ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 5 ст.235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що позивач був поновлений на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області шляхом видання наказу ПФУ від 10.11.2015 № 781-0 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.», про що також зазначає представник відповідача в судовому засіданні. Тобто, фактично після винесення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 відповідач виконав постанову в частині негайного виконання лише 10.11.2015 , що становить 4 місяці з дня проголошення постанови.

Суд звертає увагу, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

З огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржено.

На підставі зазначеного, суд вважає, що оскільки відповідачем постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 негайно не виконано, то в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується визнання протиправної бездіяльності при виконанні ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №808/2156/15, то суд відмовляє у задоволенні такої вимоги, оскільки негайне виконання визначається рішенням суду першої інстанції, та поновлення на роботі повинно бути вчинене за наслідками рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015.

Оскільки в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Голови правління ПФУ щодо виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі №808/2456/15 адміністративний позов задоволено, то в частині визнання протиправною бездіяльності при виконанні вищевказаної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду суд дійшов висновку, що в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується визнання протиправної бездіяльності Голови правління ПФУ щодо виконання вимог Конституції України, рішення Верховного суду України та порушення присяги, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині на підставі наступного. Як стало відомо суду в судовому засіданні з пояснень представника відповідача відповідачем не здійснювались дії, спрямовані на невиконання судового рішення. Така бездіяльність була зумовлена лише тим, що відповідач, не розуміючи терміну негайного виконання судового рішення, не вчиняв дій до пред'явлення до відповідача виконавчого документу.

Крім того, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі №808/2456/15 відповідачем фактично виконано 10.11.2015, що не дає підстав для визнання бездіяльності щодо виконання Конституції, присяги та Положення про Пенсійний фонд.

Щодо позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності Голови правління ПФУ щодо виконання вимог Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частина 1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 цього Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Матеріалами справи встановлено, що 15 та 23 жовтня 2015 року позивачем надіслано заяви Голові правління ПФУ, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

За правилами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів

Судом встановлено, що, відповідно до супровідних листів №10676/Г-11 та 10852/Г-11 від 13.11.2015, заяви позивача Пенсійним фондом України розглянуті та надані відповіді у строк, встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

На підставі зазначеного суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується визнання протиправної бездіяльності у виконанні постанови від 20.11.2015 ДВС Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що 20.11.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушніром О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49430073.

За вимогами ч. 1 ст. 49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

Пенсійним фондом України до виконавчої служби надано завірену копію наказу ПФУ від 14.12.2015 № 872-о «Про внесення зміни до наказу від 10 листопада 2015 року № 781-о», яким наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді приведено у відповідність до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 808/2156/15; завірені копії квитанції про направлення ОСОБА_1 завіреної копії наказу ПФУ від 14.12.2015 № 872-о.

16.12.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушніром О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49430073.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про те, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки виконавче провадження закрите у зв'язку із фактичним виконанням боржником рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача не довів належних підстав або обставин, які заважали відповідачу виконати негайно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015, у строки зазначені у правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15.

З приводу розподілення та стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент підписання та надходження адміністративного позову до суду, далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до п.1 ст. 2 Закону № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (п.1 ст. 3).

Згідно з положеннями до ч. 1 ст.4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання адміністративного позову не майнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», з 01 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі в сумі 1218 гривень. Отже, розмір судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 487,2 гривень.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, позивач 24.12.2015 збільшив розмір позовних вимог та визначив сім таких вимог, які згруповані у три блоки за визначенням предмету позову : 1 - вимоги №№1, 2,4, 5, 6, зазначені у заяві про уточнення позовних вимог; 2 - вимоги №3, 3 - вимога №7.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Фактично позивач при уточненні позовних вимог повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1461 грн. 60 коп. - за три блоки позовних вимог, при цьому суд задовольнив з першого блоку вимог лише одну із п'яти (1+2+4+5+6) вимог. Враховуючи часткову сплату судового збору у розмірі 487,2 гривень, суд вважає, що позивач повинен доплатити судовий збір за другий та третій блок позовних вимог (другий блок = третій вимозі, зазначеній в уточненій заяві; третій блок = сьомій вимозі) 487,2х2 = 974 ,4 гривень.

Тому суд присуджує до стягнення з позивача судовий збір у розмірі 974, 4 гривень.

Але оскільки лише одну вимогу із п'яти вимог першого блоку було задоволено, то з відповідача необхідно присудити на користь позивача 97,44 гривень ( 487,2 : 5).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича щодо виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року по справі №808/2456/15.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривень 40 копійок на р/р 31215206784006, отримувач коштів - ДКСУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, код отримувача 38025423, код МФО 813015, банк отримувача - ГУДКСУ у Запорізькій області, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 97 (дев'яносто сім) гривні 44 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-186 КАС України.

Постанову буде складено у повному обсязі, відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, протягом п'яти днів.

Головуючий суддя /підпис/ Д.В. Татаринов

Судді: /підпис/ І.В. Батрак

/підпис/ О.В. Матяш

Постанова не набрала законної сили.

Головуючий суддя Д. В. Татаринов