Ухвала суду № 55312032, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м. Київ К/800/46804/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Сіроша М.В.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Крапивко М.Л.,Іванченко Т.О.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р.

у справі № 2а/0470/11462/11

за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (далі - позивач, ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2011 р. № 0001048811 в частині на суму 17 086 830,20 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Також, відповідач подав до суду клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на її правонаступника, - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.05.2011 р. по 31.05.2011 р., на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2011 р. № 1138/08-02/1-14308368 та зроблено висновок, що на порушення: - пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 4.1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. № 197/18935, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року на 172 575 грн.; - пункту 200.4 статті 200, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. № 197/18935, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за березень 2011 року на суму 16 962 180 грн.; - пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України у позивача за лютий та березень 2011 року відсутній окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктом оподаткування, та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Податок на додану вартість; - пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. № 197/18935, позивачем невірно заповнено Додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» (вх. № 9003096517 від 10.05.2011) до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх. № 9003096479 від 10.05.2011).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 р. № 0001048811, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 134 755 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не можуть бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно із пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Обмеження у вигляді права на подачу заяви в строк не пізніше 1095 дня, відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлені лише щодо бюджетного відшкодування.

В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання у спірній сумі, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача та доказів, що містяться в матеріалах справи, не встановлено чи подавалися позивачем заяви на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, не досліджено питання щодо підстав формування позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість в спірному періоді, з урахуванням вказаних вимог Податкового кодексу України та не встановлено наявності документів, які підтверджували б факт здійснення господарських операцій та надавали право позивачу формувати податковий кредит з податку на додану вартість за такими операціями та, відповідно, правомірність визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість, з урахуванням, що податковим органом було проведено документальну виїзну перевірку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на її правонаступника, - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р. у справі № 2а/0470/11462/11 - скасувати.

Справу № 2а/0470/11462/11 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.В. Сірош