Ухвала суду № 55311808, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ К/800/6100/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства „ДСУ-12" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство „ДСУ-12" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 000022220 від 01.02.2013; № 0000212200 від 01.02.2013, № 0000242200 від 01.02.2013.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2013, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 000022220 від 01.02.2013; № 0000212200 від 01.02.2013; № 0000242200 від 01.02.2013.

Відповідач звернувся з касаційною скаргою про скасування судових рішень, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.04.2010 по взаємовідносинам з контрагентами ПП „МІО", ТОВ „БК „Київбудмонтаж" за період квітень, травень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 4/22/03450258 від 18.01.2013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент чинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення валових витрат у сумі 1117371, 83 грн., заниження податку на прибуток на суму 279343 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 186 ст. 198 ПК України по правочинах з ПП „МІО" на суму 1340846, 22 грн., ТОВ „БК „Київбудмонтаж" на суму 255300 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000022220 від 01.02.2013, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 223474 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 44695 грн.; № 0000212200 від 01.02.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42550 грн.; № 0000242200 від 01.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 279343 грн. та застосовано штрафну санкцію 69836 грн.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, сертифікатами якості тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ПП „МІО", ТОВ „БК „Київбудмонтаж" безтоварними не вбачається, виконання угод підтверджується первинними документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами про сплату коштів за отриманий товар.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в акті перевірки контрагента позивача, правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Тому вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного формування позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинам з відповідними контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.