Ухвала суду № 55311601, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"12" січня 2016 р. №К/800/39809/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Усенко Є.А., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі №816/1273/15 за позовомДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області доПриватного акціонерного товариства «Полтавська пересувна механізована колона - 64», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаранттранссервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний Брокерський дім Фаворит», Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Полтави та Полтавського району Управління Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській областіпровизнання недійсними договорів, застосування наслідків нікчемності правочинів, зобов'язання скасувати свідоцтво про реєстрацію автомобіля,- ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати недійсними договори купівлі-продажу автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см, укладеного 17.07.2013 між ТОВ «Міжрегіональний Брокерський дім Фаворит» та ТОВ «Гаранттранссервіс» та комісії №5668/129 від 17.07.2013, укладеного між ТОВ «Міжрегіональний Брокерський дім Фаворит» та ПрАТ «ПМК-642; застосувати наслідки нікчемності правочинів, а саме, зобов'язати ПрАТ «ПМК-64» повернути кошти, одержані внаслідок продажу автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см в розмірі 29398,70 грн. ТОВ «Гаранттранссервіс», а одержане останнім - автомобіль марки КрАЗ-250 стягнути в дохід держави; зобов'язати Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Полтави та Полтавського району скасувати свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір комісії №5668/129 від 17.07.2013 та договір купівлі-продажу від 17.07.2013 вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямовані на ухилення ПрАТ «ПМК-64» від погашення податкового боргу шляхом укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна (автомобіля марки КрАЗ-250), яке перебуває в податковій заставі, з метою уникнення його вилучення контролюючими органами. Вказані правочини, на думку позивача, укладені з порушенням вимог статей 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку із застосуванням наслідків їх недійсності. При цьому, податковий орган посилається на наявність умислу на укладення правочинів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, лише у посадових осіб ПрАТ «ПМК-64».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см від 17.07.2013, та зобов'язано ПАТ «Полтавська пересувна механізована колона - 64» повернути ТОВ «Гаранттранссервіс» кошти, одержані внаслідок продажу автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см в розмірі 29398,70 грн. Одержаний ТОВ «Гаранттранссервіс» автомобіль марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см стягнуто в дохід держави.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного сулу від 26.08.2015 у даній справі, скасована постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 в частині задоволення адміністративного позову щодо зобов'язання Приватне акціонерне товариство «Полтавська пересувна механізована колона-64» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаранттранссервіс» кошти, одержані внаслідок продажу автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см в розмірі 29398,70 грн. та стягнення в дохід держави одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаранттранссервіс» автомобіля марки КрАЗ-250, 1992 року випуску, зеленого кольору, шасі №0727018, об'єм двигуна 14860 куб.см. та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В іншій часині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ «ПМК-64» має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 361249,97 грн. та з податку на прибуток в сумі 134896,42 грн., з вимогою про погашення якого позивач направляв податкову вимогу від 20.12.2011 №2241. В подальшому, 20.03.2012 начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення №605/10/24239 про опис у податкову заставу майна ПрАТ «ПМК-64», що перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні). Листом від 05.03.2012 вих. №19 ПрАТ «ПМК-64» податковому органу надано перелік активів, на підставі якого складено акт опису майна №12 від 12.04.2012, яким у податкову заставу описано майно ПрАТ «ПМК-64» балансовою вартістю 285758,00 грн., в тому числі автомобіль КрАЗ, модель 250 КС 55712, державний номер ВІ2541ВЕ, 1992 року випуску, тип-автокран 20 т, вантажний, номер шасі 0727018, повна маса 23650, об'єм двигуна 14860, колір зелений, дата реєстрації 30.07.2010, балансовою вартістю 120854,00 грн.

Обтяження за актом опису майна зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24.04.2012 за №12340934, при цьому, з внесенням запису про обмеження відчуження - «за погодженням з обтяжувачем», обтяжувач - «ДПІ у м.Полтаві», боржник - «ПрАТ «ПМК-64», термін дії - « 24.04.2017», звернення стягнення - «не зареєстровано».

Постановами Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі №2а-1670/6009/12 та від 18.12.2012 у справі №2а-1670/7605/12 були задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві про стягнення з рахунків платника податків ПрАТ «ПМК-64» коштів (податкового боргу) в розмірі 281349,53 грн. та 58791,00 грн. відповідно.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі №816/6426/13-а надано ДПІ у м. Полтаві дозвіл на погашення податкового боргу ПрАТ «ПМК-642 за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №12 від 12.04.2012 в розмірі 340140,53 грн.

На підставі названого судового рішення начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення від 23.01.2014 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків ПрАТ «ПМК-642, що перебуває у податковій заставі.

06.02.2014 керівнику ПрАТ «ПМК-64» вручено лист-повідомлення від 25.01.2014 про можливість самостійного здійснення оцінки майна, яке перебуває у податковій заставі, з метою його реалізації, відповідь на який платником не надано.

За результатами проведеної ДПІ у м. Полтаві перевірки стану збереження майна ПрАТ «ПМК-64» не встановлено, серед іншого, місцезнаходження автотранспорту, описаного актом опису №12, про що складено акт №5 від 11.04.2014.

Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Полтави та Полтавського району Управління Державтоінспекції УМВС України в Полтавській області листом від 09.04.2014 №11/2-1611 повідомив ДПІ у м.Полтаві про зняття 15.03.2013 з обліку, за заявою власника, для реалізації автомобіля КрАЗ-250, КС 55712, д.н.з. ВІ2541ВЕ. Іншої інформації, зокрема, щодо проведеної реалізації автомобіля, даний лист не містив.

Крім того, в січні 2015 р. Прокуратура Київського району м.Полтави повідомила позивача про встановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження №12014170020000962 обставини реалізації ПрАТ «ПМК-64» автомобіля КрАЗ-250, КС 55712, д.н.з. ВІ2541ВЕ та укладення договорів комісії №5668/129 від 17.07.2013 між ПрАТ «ПМК-64» та ТОВ «Міжрегіональний Брокерський Дім Фаворит», а також купівлі-продажу від 17.07.2013 між ТОВ «Міжрегіональний Брокерський Дім Фаворит» та ТОВ «Гаранттранссервіс».

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу від 17.07.2013 недійсним та з урахуванням наявності умислу лише у однієї із сторін договору - ПрАТ «ПМК-64» як особи, що підписала цей договір та безпосередньо отримала кошти за реалізоване майно, тому все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні - ТОВ «Гаранттранссервіс», а одержане останньою (автомобіль КрАЗ) підлягає стягненню в дохід держави. Крім того, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним договору комісії №5668/129 від 17.07.2013 та зобов'язання Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Полтави та Полтавського району скасувати свідоцтво про реєстрацію спірного автомобіля.

Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині застосування наслідків недійсності договору, зазначивши про передчасність таких позовних вимог, а тому скасував судове рішення в частині задоволення адміністративного позову щодо зобов'язання ПрАТ «ПМК-64» повернути ТОВ «Гаранттранссервіс» кошти, одержані внаслідок продажу автомобіля марки КрАЗ-250, в розмірі 29398,70 грн. та стягнення в дохід держави одержаного ТОВ «Гаранттранссервіс» автомобіля марки КрАЗ-250, та відмовив у позові, мотивувавши рішення тим, що лише після набрання законної сили судовим рішенням про визнання правочину недійсним у особи виникають підстави для вчинення певних дій з приводу застосування наслідків нікчемності правочину, у тому числі з приводу звернення до суду із вказаними вимогами.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

У той же час, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину містять серед іншого і таку, як зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 215 названого Кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини третьої названої статті, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, відтак обов'язковість установлення умислу поширюється саме на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2013 ПрАТ «ПМК-64» реалізовано автомобіль КрАЗ, який перебував у податковій заставі, без згоди ДПІ у м.Полтаві та отримано готівкою кошти в розмірі 29398,70 грн., що менша за балансову вартість проданого автомобіля, яка станом на 01.04.2013 становила 119398,70 грн. Крім того, вилучені кошти не направлені на погашення податкового боргу.

Водночас умовами пунктів 3.2, 3.5 договору встановлено, що автомобіль під забороною (арештом) та/або в податковій заставі не перебуває, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо автомобіля немає. Також, вказаний договір від імені продавця підписаний не представником ТОВ «Міжрегіональний Брокерський Дім Фаворит», а ОСОБА_2, який, в свою чергу, за довіреністю від 17.07.2013 є представником ПрАТ «ПМК-64» та саме ним отримані готівкові грошові кошти в якості здійснення оплати за автомобіль КрАЗ в сумі 29398,70 грн.

Посадова особа ПрАТ «ПМК-642 - ОСОБА_3 був обізнаний про те, що автомобіль КрАЗ перебуває в податковій заставі, однак видав доручення фізичній особі, яка вчинила дії щодо його реалізації та підписала договір купівлі-продажу.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставинам справи та їх висновками про те, що реалізовуючи автомобіль КрАЗ та підписуючи 17.07.2013 договір купівлі-продажу ПрАТ «ПМК-64» не могло не усвідомлювати протиправність та суперечність мети договору інтересам держави і суспільства та настання протиправних наслідків у вигляді ухилення від погашення податкового боргу, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є законним та обґрунтованим.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору комісії від 17.07.2013, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши його умови, сутність та правову природу, а також на відповідність вимогам Цивільного кодексу України, зробили цілком об'єктивний висновок, що, оскільки саме по собі укладення ПрАТ «ПМК-64» договору комісії не призвело до вибуття з його власності автомобіля, а відтак він не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно і не підлягає визнанню недійсним. З цих підстав, не підлягають задоволенню вимоги касаційної скарги позивача.

Також слід погодитись з позицією судів, які, з огляду на вимоги пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371), не знайшли підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Полтави та Полтавського району скасувати свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

Разом з цим, приймаючи до уваги, що наслідки недійсного правочину, який було укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, застосовуються до правочинів, недійсність яких встановлюється судом, а також враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.07.2013, відповідно виникають законні підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання ПрАТ «ПМК-64» повернути ТОВ «Гаранттранссервіс» кошти, одержані внаслідок продажу автомобіля марки КрАЗ-250, в розмірі 29398,70 грн. та стягнення в дохід держави одержаного ТОВ «Гаранттранссервіс» автомобіля марки КрАЗ-250, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2015.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді Г.К.Голубєва Є.А.Усенко