Ухвала суду № 55311597, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

19.01.2016 № К/800/40125/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуБілгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 у справі №815/268/15 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доБілгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0022051701 від 19.11.2014 та №0022021701 від 18.11.2014 відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 у даній справі скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та прийнято нове рішення, яким визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №0022051701 від 19.11.2014 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 71135,69 грн. та відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №0022021701 від 18.11.2014 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2014 року, відповідно до наказу ДПІ №498 від 02.09.2014 та направлення №399/1701 від 15.09.2014, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №2154/15-05/17-01/НОМЕР_1 від 03.10.2014.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0022021701 від 18.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) у розмірі 510 грн., за порушення гл.2, п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України;

- №0022051701 від 19.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71135,69 грн., з яких: за основним платежем - 55820,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15315,14 грн., за порушення п.181.1 ст. 181, п.п.183.2, 183.4, 183.10 ст.183, п.184.1 ст. 184, п.185.1 ст.185, п.202.1 ст. 202, п.п.203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

Виявлене порушення приписів п.181.1 ст. 181, п.п.183.2, 183.10 ст. 183, п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України відповідач пов'язує з тим, що через перевищення за 12 календарних місяців (з лютого 2012 року по січень 2013 року) позивачем обсягу продажу товарів понад 300000 грн., до 10.02.2013 не було надано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість що, в свою чергу, є підставою для донарахування податку на додану вартість за весь час ухилення від реєстрації. Крім того, перевіркою дотримання позивачем порядку заповнення податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, у сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ було встановлено випадки невірного зазначення податкового номеру найманого працівника у період І-ІІ квартали 2013 року, а також у вказаному розрахунку не було відображено придбання ТМЦ у ФОП ОСОБА_2, що є порушенням п.51.1 ст. 51 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення №0022051701 від 19.11.2014, суд першої інстанції виходив з того, що за період з лютого 2012 року по січень 2013 року, згідно наданих звітів про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), загальний виторг у позивача склав 308626 грн., тому останній порушив п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України не зареєструвавшись своєчасно платником ПДВ, у зв'язку з чим вказане рішення є правомірним.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022051701 від 19.11.2014, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи по цьому епізоду призвело до необґрунтованих висновків про перевищення позивачем у періоді з лютого 2012 року по січень 2013 року обсягу виручки понад 300000 грн. та необхідність у зв'язку з цим реєстрації платником ПДВ у лютому 2013 року відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру сукупної виручки без урахування податку на додану вартість у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов'язок оподаткувати суму такого перевищення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, загальну суму, яку отримав позивач за період з лютого 2012 року по січень 2013 року від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, податковий інспектор переніс в акт перевірки з листа Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17.10.2013 №5062/7/15-32-17-02-03, не перевіряючи правильність її розрахунку на підставі документів податкової звітності позивача.

Разом з тим, згідно зі звітами про використання РРО та КОРО суми розрахунків за період: лютий 2012 року по січень 2013 року є наступними: лютий 2012 року - 19445,25; березень 2012 року - 21036,35; квітень 2012 року - 7396; травень 2012 року - 19532,50; червень 2012 року - 20 497,75; липень 2012 року - 23 245,75; серпень 2012 року - 24414,25; вересень 2012 року - 29549; жовтень 2012 року - 33658,90; листопад 2012 року - 32666,60; грудень 2012 року - 34065,50; січень 2013 року - 32754,25, у зв'язку з чим загальна сума, яку отримав позивач за період з лютого 2012 року по січень 2013 року від здійснення операцій з постачання товарів/послуг дорівнює 298262,10 грн.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, висновок податкового органу про перевищення позивачем загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг спростовано матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення №0022051701 від 19.11.2014 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош