Постанова № 55311305, 25.01.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4410/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовомпозивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1до відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській областіпро визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

19.10.2015 позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (усною ухвалою суду відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача на його правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області; надалі - Кременчуцька ОДПІ) та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25.08.2015 № 353-23/8;

- зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про податковий борг на суму 141461 грн та інформації про нарахування на цей борг пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана податкова вимога винесена у зв'язку з наявністю у позивача узгодженого податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 141461,00 грн. Проте позивач зауважує, що 02.04.2015 подано заяву про застосування податкового компромісу та сплачено 5% податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2014 №0050921701/11725; рішенням Кременчуцької ОДПІ від 14.04.2015 №4235/К/1603 "Про непогодження застосування податкового компромісу" відповідач не визнав права за ФОП ОСОБА_1 на податковий компроміс; постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №816/1347/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, рішення від 14.04.2015 №4235/К/1603 "Про непогодження застосування податкового компромісу" скасовано та зобов'язано повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу від 02.04.2015. Таким чином, позивач вважає, що податкова вимога від 25.08.2015 № 353-23/8 є протиправною та підлягає скасування, оскільки при її винесені податковим органом проігноровано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №816/1347/15 та положення пунктів 7-8 Підрозділу 9-2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Позивач та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання від 22.01.2016 про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 143).

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання від 20.01.2016 про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.136).

У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що дії Кременчуцької ОДПІ щодо формування податкової вимоги за умови виникнення у платника податків податкового боргу здійснені виключно у спосіб, у порядку та в межах, встановлених Конституцією України та нормами податкового законодавства, у зв'язку з чим відсутні законні підстави для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.08.2015 № 353-23/8.

У зв'язку з неявкою сторін та з урахуванням приписів частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 26.08.2014 по 08.09.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, про що складено акт перевірки від 15.09.2014 №2212/16-03-17-01-10/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені порушення:

- пункту 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 всього на загальну суму 111536,80 грн, у т.ч. по періодах: листопад 2011 року - 8370,00 грн; грудень 2011 року - 8420,00 грн; січень 2012 року - 5664,00 грн; березень 2012 року - 4320,00 грн; квітень 2012 року - 10920,00 грн; травень 2012 року - 11229,20 грн; червень 2012 року - 8934,00 грн; липень 2012 року - 10040,00 грн; серпень 2012 року - 11680,00 грн; вересень 2012 року - 8960,00 грн; жовтень 2012 року - 9600,00 грн; листопад 2012 року - 8265,60 грн; грудень 2012 року - 5134,00 грн;

- пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням податкової звітності, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн за кожне таке неподання (а.с. 68).

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.10.2014 № 0050921701/11725, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111536,80 грн та штрафні санкції у розмірі 27884,20 грн, та № 0050941701/11726, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 0 грн та штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн (а.с. 49-50).

За результатом оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 №0050921701/11725 та № 0050941701/11726 постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі № 816/4861/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, підтверджено законність винесення податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та №0050941701/11726 (а.с.74-78 ).

02.04.2015 ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями (а.с.29-31), що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та №0050941701/11726, також ним сплачено 5 % донарахованого основного платежу в сумі 5576,84 грн (а.с.32).

14.04.2015 відповідачем винесено рішення № 4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №816/1347/15 (а.с.68-71), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 (а.с.72-73), визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.04.2015 № 4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу" та зобов'язано повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

При цьому 25.08.2015 відповідачем сформовано податкову вимогу №353-23/8, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 повідомлено про наявність у нього, станом на 24.08.2015, податкового боргу в сумі 141461,00 грн (а.с.11).

За результатом адміністративного оскарження податкової вимоги від 25.08.2015 №353-23/8 (а.с.8-9) відповідач листом від 30.10.2015 №3340/к/16-03 повідомив про правомірність винесення податкової вимоги (а.с. 48).

Позивач не погоджуючись із вищевказаною податковою вимогою, звернувся до суду з вимогою про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку податковій вимозі від 25.08.2015 №353-23/8, суд виходить із наступного.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається із заперечень на адміністративний позов (а.с.52-54), підставою для прийняття оскаржуваної вимоги відповідачем є наявність узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 141461,00 грн, що складається з сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 №0050921701/11725 та № 0050941701/11726.

Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 №050921701/11725 та № 0050941701/11726 були оскаржені в судовому порядку; постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі №816/4861/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, підтверджено законність винесення податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726 (а.с.74-78).

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження; постанова або ухвала суду апеляційної за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі №816/4861/14 набрала чинності 28.04.2015.

17.01.2015 набув чинності Закон України №63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Закон № 63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Підрозділом 9-2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування процедури податкового компромісу.

Згідно з пунктом 1 вказаного підрозділу податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, користуючись наданим правом, 02.04.2015 ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про застосування податкового компромісу за податковими зобов'язаннями, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 №0050921701/11725 та № 0050941701/11726 (а.с.29-31).

Суд зазначає, що станом на час звернення позивача до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу від 02.04.2015 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 141461,00 грн, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 №0050921701/11725 та № 0050941701/11726, не були узгодженими.

Абзацом першим 1 пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з пунктом 8 податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Таким чином, цими нормами чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях та є неузгодженими внаслідок незакінченої процедури судового та/або адміністративного оскарження, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної у ній суми.

Платіжне доручення від 03.04.2015 №375 підтверджує факт сплати до бюджету суми по податковому компромісу в розмірі 5576,84 грн, отже, відповідно до приписів пункту 8 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс має вважатися досягнутим.

Водночас, як вищезазначено, з наявної у матеріалах справи копії постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі №816/1347/15 (а.с.68-71), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 (а.с.72-73), вбачається, що відповідачем 14.04.2015 винесено рішення № 4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу". Так, вказаною постановою суду визнано протиправним та скасовано рішення від 14.04.2015 №4235/к/16-03 "Про непогодження застосування податкового компромісу", крім того, зобов'язано відповідача повторно розглянути подану ФОП ОСОБА_1 заяву про застосування податкового компромісу в порядку, передбаченому підрозділом 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Проте, не зважаючи на встановлені судом порушення з боку Кременчуцької ОДПІ під час розгляду заяви про застосування податкового компромісу від 02.04.2015, відповідачем 25.08.2015 сформовано податкову вимогу № 353-23/8, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити податковий борг у сумі 141461,00 грн (а.с.11).

Суд погоджується з твердженням відповідача, викладеному в запереченні на адміністративний позов, що з моменту набрання законної сили постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі № 816/4861/14 (28.04.2015), суми податкового зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726, є узгодженими.

Однак, визначальним у даних правовідносинах є факт звернення позивача 02.04.2015 до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу, тобто до узгодження грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 № 0050921701/11725 та № 0050941701/11726.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкова вимога від 25.08.2015 №353-23/8 прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.08.2015 № 353-23/8.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Кременчуцьку ОДПІ внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про податковий борг на суму 141461 грн та інформації про нарахування на цей борг пені суд зазначає наступне.

Вказана вимога є передчасною, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не приведе відповідні коригування в інтегрованій картці платника податків - ФОП ОСОБА_1 після набрання цим рішенням законної сил, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 серпня 2015 року № 353-23/8.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 61 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна