Постанова № 55311154, 18.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року о/об 13 год. 01 хв.Справа № 808/8580/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Татаринова Д.В., суддів Прасова О.О., Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності №3776 від 02.11.2015)

представника відповідача - Рєзнікової І.В.

(діє на підставі довіреності №99-99-10-17/08/15 від 30.09.2015)

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2015 року № 718 «Про результати перевірок митниць ДФС» в частині, а саме підпункту 1.2 пункту 1 наказу «підлягають звільненню із займаних посад: начальник Запорізької митниці ДФС ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, що призвело до невиконання індикативного показника з акцизного податку за січень - червень 2015 року, нездійснення належної перевірки правильності визначення митної вартості товарів, неналежне опрацювання орієнтувань, що надходять від правоохоронних органів, що призвело до порушень частини 1 статті 54 Митного кодексу України, підпунктів 2.4 - 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13 липня 2012 року № 362, вимог наказів ДФС від 29 жовтня 2014 року № 227 та від 29 травня 2015 № 386 «Про затвердження Порядку внесення інформації про можливі порушення законодавства з питань державної митної справи до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор-2006», підпунктів 10.1 - 10.2 пункту 10 Положення про Запорізьку митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 26 серпня 2014 року № 76. Але оскільки ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, питання щодо звільнення із займаної посади розглянути після виходу його на роботу».

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 29 жовтня 2015 року № 109-дс «Про звільнення ОСОБА_1»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС;

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 жовтня 2015 року наказом Державної фіскальної служби України № 109-дс «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено з посади начальника Запорізької митниці ДФС. Позивач вважає, що накази Відповідача від 29 жовтня 2015 року № 109-дс «Про звільнення ОСОБА_1» та від 18 вересня 2015 року № 718 «Про результати перевірок митниць ДФС» є незаконними та необґрунтованими, оскільки будь-які підстави для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відсутні, а також відсутні факти невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, а тому вказані накази підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, на підставі письмових заперечень вх.№55532 від 17 грудня 2015 року.Зазначив, що неналежне виконання своїх обов'язків позивачем призвело до фінансових збитків Державного бюджету України. Неспроможність тримати під контролем діяльність державного органу, координувати діяльність підпорядкованих підрозділів та підлеглих було зафіксовано актом індивідуальної дії - наказом ДФС України від 18 вересня 2015 року №718.Представник відповідач в судовому засіданні пояснив, що наказ Державної фіскальної служби України №718 від 19 вересня 2015 року «Про результати перевірок» в частині підпункту 1.2 пункту 1, а також наказ Державної фіскальної служби України №109-дс від 29 жовтня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1» є правомірними та такими, що винесені на підставі діючого законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні, відповідно до статті 160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини.

Наказом Державної фіскальної служби України від 04 листопада 2014 року № 1214-0 ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Запорізької митниці ДФС.

Колегія Держаної фіскальної служби України 23 червня 2015 року слухала керівництво митниць, зокрема Запорізької митниці ОСОБА_1, який доповідав про результати роботи у січні - травні 2015 року за відповідними напрямками, причини невиконання завдань, визначених керівництвом ДФС, та перспективи виконання завдань із забезпечення надходжень до державного бюджету у червні 2015 року, що відображено у протоколі №2 засідання Колегії.

Наказом № 469 від 06 липня 2015 року Державної фіскальної служби України «Про підсумки роботи органів ДФС за січень - травень та травень 2015 року» департаменту внутрішнього аудиту та контролю спільно з Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання наказано провести перевірки Волинської, Вінницької, Житомирської, Запорізької, Полтавської, Рівненської, Сумської та Харківської митниць ДФС щодо виявлених недоліків в частині забезпечення повноти оподаткування товарів.

07 липня 2015 року Державною фіскальною службою України прийнято розпорядження №184-р «Про проведення перевірок» па виконання підпункту 16.1 пункту 16 рішення Колегії ДФС від 23 червня 2015 року №2, щодо виявлених недоліків в частині забезпечення окремими митницями ДФС повноти оподаткування товарів та з інших питань, яким зобов'язано департамент внутрішнього аудиту та контролю з 08 липня 2015 року по 07 серпня 2015 року провести перевірки Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Полтавської, Рівненської, Сумської та Харківської митниць ДФС із зазначених питань.

На виконання розпорядження Державної фіскальної служби від 07 липня 2015 року №184-р «Про проведення перевірок», з урахуванням змін, внесених розпорядженням Державної фіскальної служби від 07 серпня 2015 року №244-р, з 08 липня 2015 року по 20 серпня 2015 року робочою групою у складі головного державного ревізора інспектора відділу внутрішнього аудиту та контролю ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_4, головного державного ревізора інспектора відділу внутрішнього аудиту та контролю ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_5, заступника начальника митного поста «Кременчуг» - начальника відділу митного оформлення №1 Полтавської митниці ДФС ОСОБА_6, начальника аналітично - пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Херсонської митниці ДФС ОСОБА_7 на чолі із начальником відділу внутрішнього аудиту та контролю ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_8 з відома та у присутності начальника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_1 і в.о. начальника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_9 проведено перевірку стану організації роботи Запорізької митниці ДФС за період діяльності з 01 січня 2014 року по 01 липня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №2/08-01-14-00-12 від 20 серпня 2015 року «Про результати перевірки Запорізької митниці ДФС».

Так, Наказом №718 від 18 вересня 2015 року «Про результати перевірок» визначено, що на підставі статей 147, 148, 149, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення, зокрема, підлягає звільненню начальник Запорізької митниці ДФС ОСОБА_1 за неналежні виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, що призвело до невиконання індикативного показника з акцизного податку за січень - червень 2015 року, нездійснення належної перевірки правильності визначення митної вартості товарів, неналежного опрацювання орієнтувань, що надходять від правоохоронних органів, що призвело до порушень частини 1 статті 54 Митного кодексу України, підпунктів 2.4 - 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмипслужби України від 13 липня 2012 року №362, вимог наказів ДФС від 29 жовтня 2014 року №227 та від 29 травня 2015 року №386 «Про затвердження Порядку внесення інформації про можливі порушення законодавства з питань державної митної справи до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор-2006», підпунктів 10.1 - 10.2 пункту 10 Положення про Запорізьку митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 26 серпня 2014 року № 76. Але, оскільки на сьогодні ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, питання щодо звільнення із займаної посади розглянути після виходу його на роботу.

29 жовтня 2015 року наказом №109-дс Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1»на підставі пункту 1 статті 41, статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення звільнено із займаної посади начальника Запорізької митниці ДФС ОСОБА_1 за неналежні виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, що призвело до невиконання індикативного показника з акцизного податку за січень - червень 2015 року, нездійснення належної перевірки правильності визначення митної вартості товарів, неналежного опрацювання орієнтувань, що надходять від правоохоронних органів, що призвело до порушень частини 1 статті 54 Митного кодексу України, підпунктів 2.4 - 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13 липня 2012 року №362, вимог наказів ДФС від 29 жовтня 2014 року №227 та від 29 травня 2015 року № 386 «Про затвердження Порядку внесення інформації про можливі порушення законодавства з питань державної митної справи до модуля «Орієнтування» АСМО «Інспектор-2006», підпунктів 10.1 - 10.2 пункту 10 Положення про Запорізьку митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 26 серпня 2014 року № 76.

Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі по тексту - Закон № 3723-XII, Закон України «Про держану службу»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про держану службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України;забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

В силу вимог статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 14 Закону № 3723-ХІІ встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що норми Закону України № 3723-ХІІ є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю України. Тобто, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця поряд із звільненням та попередженням можуть застосовуватись заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

У судовому засіданні судом встановлено, що жодних заходів дисциплінарного впливу до позивача не застосовувались.

Навпаки,на підставі Наказу №2630-0 від 21 серпня 2015 року «Про присвоєння спеціальних звань», керуючись Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 503, ОСОБА_1 присвоєно первинне спеціальне звання, як начальнику Запорізької мантиці ДФС - радник податкової та митної справи І рангу.

Статтею 41 Кодексу законів про працю України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є те чи інше порушення трудових обов'язків грубим, суд бере до уваги абзац 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Вказаним положенням Постанови передбачено, що суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Порушення є одноразовим.

Верховний Суд України вважає неможливим звільнення за пунктом 1 стаття 41 КЗпП, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом у зв'язку з послабленням контролю за роботою підлеглих працівників. Наведене також підтверджується сталою правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 18 листопада 2004 року по справі за позовом громадянина Г. до Антимонопольного комітету України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи зі змісту пункту 1 статті 41 КЗпП підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

У судовому засіданні представником відповідача не було надано пояснень, у чому саме полягало одноразове грубе порушення трудових обов'язків ОСОБА_1

Кожна обставина описана в акті перевірки та наказі №718 щодо неналежної організації позивачем роботи та контролю за підпорядкованими підрозділами, не може бути підставою для звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, оскільки такий проступок не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

Грубість проступку є оціночним поняттям, ознаками якого є: характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Разом з тим, в наказі №718 жодним чином не зазначено, яке саме одноразове порушення позивач допустив і в чому саме полягає його грубість.

Враховуючи викладене, суд виходить із того, що фактично підставою для прийняття наказу про звільнення із його подальшими змінами, слугували результати перевірки. Однак, додаткові заходи, зокрема ініціювання проведення службового розслідування по факту допущених порушень, відповідачем не вживались.

Постановою Кабінету Міністрів України № 750 від 13.06.2000 затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконаннянимислужбових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертвабозаподіялозначнуматеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разінедодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозр.

Тобто, висновки перевіряючих про допущені порушення та неналежне виконання службових обов'язків є безпідставними та деякі мають ознаки припущення.

Разом з тим, статтею 43 Конституції України гарантовано захист від незаконного звільнення, а згідно із статтею 32 Закону № 3723-XII рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71, статті 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд доходить висновку про протиправність абзацу 1 підпункту 1.2 пункту 1 Наказу Державної фіскальної служби України № 718 від 18 вересня 2015 року та наказу Державної фіскальної служби України №109-дс від 29 жовтня 2015 року.

Відтак, адміністративний позов належить задовольнити в цій частині.

Отже, з метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1, суд вважає необхідним поновити його на тій посаді, з якої він був незаконно звільнений, тобто на посаді начальника Запорізької митниці ДФС.

При цьому рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України та пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України підлягає негайному виконанню.

Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи розрахунок середньоденної заробітної плати у розмірі 345,17 грн., колегія суддів керується наступним.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з абзацом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом досліджено довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1, відповідно до якої середньоденний заробіток останнього становить 345,17 грн.

Так, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, Державна фіскальна служба України має відшкодувати ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 12426,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 158, 160, 162, 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати абзац 1 підпункту 1.2 пункту 1 Наказу Державної фіскальної служби України №718 від 18 вересня 2015 року «Про результати перевірок митниць ДФС» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Запорізької митниці ДФС.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 29 жовтня 2015 року № 109-дс «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 12426,12 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 12 копійок).

Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7593,74 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 74 копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Постанова буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, протягом п'яти днів.

Головуючий суддя Д.В. Татаринов

Судді: О.О. Прасов

М.О. Семененко