Рішення № 55310963, 28.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016Справа №910/30331/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект"до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"простягнення 453 605, 02 грн.Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: Мельниченко К.П. (за дов.)

Від відповідача: Чекменьов Ю.Г. (за дов.)

В судовому засіданні 28.01.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект" до публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" про стягнення заборгованості за договором № 163 від 14.07.2011 в сумі 453605,02 грн., з яких: 175612,91 грн. основний борг, 249195,47 грн. втрати від інфляції, 28796,64 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 01.12.2015 порушено провадження у справі № 910/30331/15, розгляд останньої призначено на 23.12.2015.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 01.12.2015 про порушення провадження у справі не виконав, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.12.2015 відкладено розгляд справи на 20.01.2016.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 20.01.2016 оголошено перерву на 27.01.2016.

Відповідач звернувся із заявою про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців, однак позивач підтримав розстрочення на три місяці, про що подав відповідну заяву, яка долучена до матеріалів справи.

Заперечень щодо заявлених позовних вимог, відповідач суду не надав.

В судовому засіданні 27.01.2016 оголошено перерву на 28.01.2016, згідно положень ст. 77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-3" (генпідрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект" (субпідрядник за договором) укладений договір №163 (далі - договір), за умовами якого, генпідрядник передає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт з монтажу та налагодження 6-ти ліфтів: "будівництво житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вул. Юрія Шумського та Березняківської у Дарницькому районі м. Києва (секція "А" та "Б") згідно робочої документації.

Відповідно до п. 2.2 договору, початок робіт - серпень 2011 року, закінчення робіт - грудень 2011 року. Під закінченням робіт розуміється передача генпідряднику всіх необхідних актів і виконавчої документації, необхідної для складання акту приймальної комісії та актів передачі змонтованої системи експлуатуючої організації.

Вартість робіт і матеріалів визначена на підставі проведеного тендерного торгу та відповідно до "Правил визначення вартості будівництва (ДБН-Д1.1-1-2000)" та іншими діючими нормативними документами і становлять 839 296,23 грн. в тому числі ПДВ -139 882, 70 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору, договірна ціна є твердою і остаточною на весь період виконання робіт. В разі зміни обсягу робіт відповідно змінюється вартість робіт, що оформляється додатковою угодою сторін.

Відповідно до п. 3.5 договору, субпідрядник сплачує щомісячно генпідряднику за послуги кошти в розмірі 2,5 % від вартості виконаних робіт (п. 3.5 договору. Розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно форми КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт по встановленій формі КБ-3, після отримання коштів від замовника об'єкту будівництва (п. 4.1).

Оплата за виконані роботи субпідрядником здійснюється у розмірі 95 відсотків від суми довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, після отримання коштів від замовника обєкту будівництва. Накопичені 5 відсотків відкладених платежів (як гарантія виконаних зобов'язань субпідрядника за договором) сплачуються субпідрядником після виконання ним своїх зобов'язань, вказаних в п. 6.3.4, згідно п. 4.2 договору.

Генпідрядник гарантує оплату прийнятих робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3 після отримання коштів від замовника об'єкту будівництва, як визначено п. 4.3 договору.

Порядок приймання-здачі виконаних робіт передбачений 5 розділом договору.

Фактично виконані обсяги робіт оформляються актами приймання по формі КБ-2В і довідкою по формі КБ-3, які представляються субпідрядником до 28 числа кожного місяця. Генпідрядник підписує їх протягом 3 банківських днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою.

В порядку п. 10.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач належним чином виконав передбачені даним договором роботи, про що складено довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) (за листопад 2011 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, листопад 2013 року) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в): №1733 від 30.11.2011 на суму 174 565,03 грн., №381 від 30.03.2012 на суму 183 363,62 грн., № 522 від 28.04.2012 - 96 081,11 грн., №1707 від 29.11.2013 - 87 282,52 грн., №1708 від 29.11.2013 - 238 690,42 грн., №1709 від 29.11.2013 - 59 313,53 грн., всього на суму 839 296, 23 грн.

Проте, відповідачем сплачені кошти за виконані роботи з урахуванням п. 3.5 договору, лише на суму 663 683, 32 грн. (з урахуванням 2,5 % за п. 3.5 договору, які позивач зняв з оплати).

Вимога №1 від 12.11.2015 про погашення заборгованості у розмірі 307 498,21 грн. залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Станом на день розгляду справи 175 612,91 грн. заборгованості відповідачем не сплачено, що відповідач не заперечується.

Відповідно до положень ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3, які містяться в матеріалах справи підписані обома сторонами без зауважень, тобто прийняті роботи відповідачем в повному обсязі зазначеному в актах, тому повинні бути оплачені в повному обсязі.

Разом з тим, судом встановлено, що договір субпідряду містить умови, відповідно до яких, виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями осіб, які не є сторонами таких договорів.

Однак, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт залишається відповідач та факт неотримання коштів від замовника будівництва не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором субпідряду.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та п. 4.3 договору, строк оплати за зазначеними актами настав, а відповідачем не погашена у розмірі 175 612,91 грн., тому підлягає до стягнення, а позовна вимога в цій частині - задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних - 28 796,64 грн. та інфляційні - 249 195,47 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

При здійсненні розрахунку 3 % річних та інфляційних, позивач не врахував, що дата фактичної сплати (часткової) суми заборгованості не включається у період часу за який здійснюється стягнення.

Суд, зробивши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, вважає що сума 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 28 750,83 грн.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Суд перевірив розрахунок інфляційних та визнав його обґрунтованим і вірним, тому розмір інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 249 195,47 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення основного боргу у розмірі 175 612,91 грн., 3 % річних - 28 750,83 грн., інфляційних - 249 195,47 грн., всього: 453 559, 21 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення на шість місяців рівними частинами, з посиланням на відсутність можливості одночасної сплати суми заявленої до стягнення.

Позивач в судовому засіданні 27.01.2015 не заперечив проти розстрочення виконання рішення суду на три місяці рівними частинами до 10 числа кожного місяця, про що подав відповідну заяву, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Врахувавши матеріальні інтереси обох сторін та те, що позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду на три місяці, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви відповідача частково - розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними частинами.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" (03058, м. Київ, вулиця Леваневського, будинок 5, код ЄДРПОУ 04012678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Шолуденко, будинок 19, код ЄДРПОУ 31801847) суму основного боргу у розмірі 175 612,91 грн. (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот дванадцять гривень 91 коп.), 3 % річних - 28 750, 83 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень 83 коп.), інфляційні - 249 195,47 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 47 коп.) та 6 803,39 грн. (шість тисяч вісімсот три гривні 39 коп.) судових витрат.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 у справі №910/30331/15 на три (три) місяців зі сплатою в наступному порядку:

- до 10 лютого 2016 року - 151 186,40 грн.;

- до 10 березня 2016 року - 151 186,40 грн.;

- до 10 квітня 2016 року - 151 186,41 грн.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.01.2016

Суддя І.В. Усатенко