Постанова № 55310860, 26.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 910/25210/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Жигальська Ю.Ю. - представник за дов. № ГН-22-Ю/2016 04.01.2016;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015

у справі № 910/25210/15 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування"

про стягнення 20714, 18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» про стягнення страхового відшкодування (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.11.2015) у розмірі 20 714,18 грн., з яких: 14 570,56 грн. - страхове відшкодування, 5 726,25 грн. - інфляційні втрати, 348,42 грн. - 3 % річних

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору страхування наземного транспорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому відповідно законодавства України, він отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "ХДІ Страхування" на користь ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування в розмірі 14 570 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 56 коп., втрати від інфляції у розмірі 5 759 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 грн., 3 % річних 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 42 коп., судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., покладено на відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "ХДІ страхування" 02.12.2015 (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1041790-02-05-01-07 від 14.11.2013. Дана сума страхового відшкодування, на думку апелянта, мала бути розрахована із застосуванням коефіцієнта пропорційності до вартості автомобіля. Також апелянт наголошує на тому, що відповідно до регресної вимоги № 4376 від 01.10.2014, яку він отримав для здійснення страхового відшкодування, позивач не надав розрахунок страхового відшкодування, що позбавило відповідача можливості на визначення розміру заподіяних збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2016. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та на підставі статті 2-1 ГПК для розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: - Гаврилюк О.М., Сулім В.В., який ухвалою прийняв справу до провадження та розглянув апеляційну скаргу в судовому засіданні 26.01.2016.

У судовому засіданні 26.01.2016 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу.

Представник апелянта в судове засідання 26.01.2016 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу відповідача копії вищезазначеної ухвали від 14.12.2015 (копія якої була вручена представнику відповідача 21.12.2015).

Отже, апелянт своєчасно (більше ніж за місяць) був повідомлений про час та місце судового засідання. Жодних заяв, клопотань про неможливість з'явитися на судове засідання 26.01.2016 з причин, що не залежить від скаржника, не надав.

Згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.11.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1041790-02-05-01-07 (далі - договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.07.2014 о 23 год. 30 хв., ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Opel Astra", державний номерний знак НОМЕР_1, по вулиці Київський Шлях, в м. Бориспіль, Київської області, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Так, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2014 ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що відповідно до Звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) № 5911-70 від 20.08.2014, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при вищезазначеній ДТП, складає 15 070,56 грн.

В подальшому позивачем був складений та підписаний страховий акт

№ 3486-02 від 01.09.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 25.07.2014 р. в 23 год. 30 хв., по вулиці Київський Шлях, в м. Бориспіль, Київської області, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 15 070,56 грн.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що ринкова вартість транспортного засобу марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, на момент настання страхової події становить 412 504,24 грн. Однак, дане твердження відповідача не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи наявна копія Звіту про оцінку КТЗ № 15/4/271/631165 від 29.04.2015. В якому зазначається, що вартість транспортного засобу марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 355 633,46 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем неправильно була вирахувана вартість страхового відшкодування, із посиланням на п. 12.17.1. договору добровільного страхування, яким визначено, що сума збитку розраховується пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості ТЗ у випадку, коли дійсна вартість ТЗ, розраховано експертом, на момент страхової події перевищує страхову суму більш, ніж на 10 % та має становити 8 866,57 грн., дане твердження скаржника, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги. Так, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів тієї обставини, що страхова сума складала певну частину дійсної вартості ТЗ на момент укладення договору страхування, так само, відповідачем не було надано висновок експерта, в якому визначено, що дійсна вартість ТЗ на момент настання страхової події, перевищувала суму більш ніж на 10%.

Таким чином, позивачем було вірно визначено розмір страхового відшкодування на підставі Акту огляду ТЗ від 29.07.2014, (складеного оцінювачем) та рахунку СТО - ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» № НМРФ-04253 від 29.07.2014.

Матеріалами справи також підтверджується, що на підставі сформованого страхового акту № 3486-02 від 01.09.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 070,56 грн., доказом чого є платіжне доручення № 9805 від 02.09.2014 (копія якого наявна в матеріалах справи, а.с. 32).

Разом з цим, з матеріалів справи (в тому числі з довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9416254, а.с. 22) видно, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Opel Astra", державний номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "ХДІ Страхування" (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 8325862 (а.с. 63).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (зміст наведених норм також було проаналізовано у Постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 по справі № 6-112цс13, правовий висновок у якій є обов'язковим для судів в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України).

Виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами, якою є ПАТ "ХДІ Страхування".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв'язку з укладенням Полісу № АС/8325862 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Opel Astra", державний номерний знак НОМЕР_1.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Opel Astra", державний номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, останній згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

При цьому позивачем в позові було правомірно вирахувано з суми фактично виплаченого страхового відшкодування 500,00 грн. франшизи, у зв'язку з чим до стягнення було заявлено саме 14 570,56 грн. (15 070,56 грн. - 500,00 грн.).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 14 570,56 грн., виплаченого страхового відшкодування на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Окрім суми основної заборгованості, позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.11.2015) просив стягнути з відповідача 384,42 грн. - 3 % річних та 5 726,25 грн. - інфляційних втрат, за заявлені періоди.

Положеннями статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання. (Аналогічна позиція висловлена в Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).

Доводи апелянта стосовно того, що ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" не мало право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на суму основної заборгованості, оскільки, за твердженням відповідача, регресна вимога позивача не містила розгорнутого розрахунку страхового відшкодування, що позбавило можливості скаржника на визначення розміру заподіяних збитків, а тому прострочення виконання зобов'язання по виплаті страхового відшкодування відбулося через неможливість проведення визначення розміру заподіяних збитків, також є безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховик, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

В статті 35 Закону законодавець передбачив виключний перелік документів, який має бути додано до заяви про страхове відшкодування.

Отже, законодавець не встановлює обов'язку страховика надавати розгорнутий розрахунок заподіяних збитків пошкодженого транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з регресної вимогою № 4376 від 01.10.2014 про відшкодування понесених збитків в сумі 15 070,56 грн. 23.02.2015 відповідачем було направлено на адресу позивача лист-відповідь № 59-ЮР. Однак, даний лист-відповідь не містив рішення ані про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), ані вмотивованого рішення про відмову у здійсненні такого відшкодування.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: зокрема, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З огляду на наведені приписи законодавства, враховуючи отримання відповідачем вимоги позивача 03.10.2014, починаючи з 02.01.2015 року (після спливу 90 денного строку з моменту отримання вищезазначеної вимоги) відповідач був зобов'язаний виплатити страхове відшкодування.

Суд апеляційної інстанції перевірив нарахування 3% річних за період з 02.01.2015 по 18.11.2015, наданий позивачем, (разом із заявою про збільшення позовних вимог від 18.11.2015, яка була правомірно задоволена судом першої інстанції) та дійшов висновку, що даний розрахунок в частині стягнення 384,42 грн. - 3 % річних є обґрунтованим.

Провівши власний перерахунок нарахування інфляційних втрат, за заявленим позивачем період, судом апеляційної інстанції було вирахувано інфляційні втрати у розмірі 6 165,79 грн. (тобто на 439,54 грн. більше, ніж було заявлено позивачем). Однак, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що інфляційні втрати правомірно були стягнуті судом першої інстанції у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/25210/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/25210/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/25210/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк