Рішення № 55310846, 25.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016р. Справа№ 914/4155/15

За позовом: Відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, м. Сокаль, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Карпати, м. Львів

про стягнення суми в розмірі 111 064,32 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №01-8/ від 20.01.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №92 від 18.12.2015р.;

На розгляд господарського суду Львівської області Відділом освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Карпати про стягнення коштів в розмірі 111 064,32 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.12.2015р.

В судовому засіданні 21.12.2015р. з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 25.01.2016р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору від 02.09.2015р. №03-12/23 не виконав свої договірні зобовязання і вугілля у передбачений термін не поставив. У звязку з цим, позивач просить стягнути штрафні санкції за договором в сумі 111 064,32 грн. за невиконання зобовязання про закупівлю вугілля за державні кошти в сумі 2 380 800,00 грн. Також позивач просить стягнути 1 665,97 грн. витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 25.01.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав, надав усно пояснення по суті справи. Просить стягнути штрафні санкції за договором від 02.09.2015р. №03-12/23 в сумі 111 064,32 грн. за невиконання зобовязання про закупівлю вугілля за державні кошти та стягнути 1 665,97 грн. витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 25.01.2016р. представник відповідача, проти позову заперечив, надав усно пояснення по суті спору через канцелярію суду подав супровідний лист на виконання вимог ухвали суду (вхідн.№2715/16 від 25.01.2016р.).

В судовому засіданні 25.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, судом встановлено таке.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №03-12/23 про закупівлю вугілля за державні кошти від 02 вересня 2015 року (надалі Договір).

Відповідно до п.1 Договору постачальник (відповідач у справі) у відповідності до проведеної процедури закупівлі і укладеного Договору зобов»язується у 2015 році поставити Покупцю (позивач у справі) вугілля кам»яне, код 05.10.1 (05.10.10-00.00) за ДК 016:2010, марки Г (13-100) у навчальні заклади Сокальського району (додаток №2), в асортименті, кількості, за ціною, у строки та якісними характеристиками, наведеними в договорі та обумовленими у Специфікації (додаток№1), що додається до Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна вугілля встановлюється у національній валюті України, а п.3.3. загальна сума Договору складає 2 380 800, 00грн. з розрахунку 1 488,00грн. за 1 тонну вугілля.

Відповідно до п.3 Договору постачальник здійснює поставку вугілля в навчальні заклади району за вказаною покупцем адресою (Додаток №2 до договору).

09.09.2015 року позивач листом за №01-8/987 повідомив відповідача про завезення першого траншу вугілля кам»яного марки Г (13-100) у відповідності до укладеного Договору. Додатком до листа додано замовлення на поставку вугілля загальною кількістю 746,4 тонни. Докази надіслання в матеріалах справи. Відповідач не заперечив отримання цього листа.

01.10.2015р. позивач повторно листом за №01-8/1058 повідомив відповідача про необхідність виконання умов Договору, при цьому зазначивши, що опалювальний сезон починається з 15.10.2015 року, а вугілля не завезене у жодний навчальний заклад району. В протилежному випадку змушені будемо здійснити розірвання Договору та нарахування штрафних санкцій.

30.09.2015р. відповідач листом за №75 повідомив позивача про неможливість виконання умов Договору та просить його розірвати Договір.

Додатковою угодою №1 від 16.10.2015р., що підписана сторонами та скріплена печаткою, розірвано Договір про закупівлю вугілля за державні кошти №03-12/23 від 02.09.2015 року.

Предметом позову є стягнення коштів за невиконання умов Договору. Зокрема, відповідно до п.8.4. Договору порушенням Договору є його невиконання чи неналежне виконання зобов»язань при закупівлі вугілля за бюджетні кошти, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Пунктом 8.5. встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань відповідно до умов цього договору при постачанні вугілля за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 10 % від невиконаних чи неналежно виконаних зобов»язань за цим договором.

Оскільки відповідачем не виконано умови Договору, позивач просить стягнути 10% штрафу від суми непоставленої згідно наданого замовлення вугілля в кількості 746,4 тонни.

Доказів сплати на момент розгляду справи сторонами не надано.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем невиконання умов Договору щодо поставки 1 траншу вугілля згідно замовлення на вугілля по Белзькому округу 09.09.2015р. в кількості 746,4 тонни.

Зокрема, відповідач у наданому суду відзиві (вх..№55219/15 від 18.12.2015р.) вказав, що «не міг виконати свої зобов»язання за Договором виключно через обставини непереборної сили, на які він не міг вплинути, а саме підвищення цін на вугілля вуглевидобувним підприємством». А тому просив позивача з розумінням поставитися до такої ситуації.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епізоотія тощо). Відповідно до п.9.3. доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово промисловою палатою України.

Однак відповідачем не надано документів Торгово промислової поалати України відповідно до п.9.3. Договору.

Натомість відповідачем надано довідку головного управління статистики у Донецькій області від 08.10.2015 року №01.1-02/1416 про вартість 1 тонни вугілля, що не може слугувати належним та допустимим доказом в розумінні п.9.3.Договору.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні», регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішення Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) торгово промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями субєктів господарської діяльності та фізичних осіб. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно неможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч.2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт неможливості виконання умов Договору через виникнення обставини непереборної сили, а тому повинен нести відповідальність відповідно до умов Договору.

Як зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача 111 064,32грн. за невиконання Договору в частині поставки першого траншу вугілля згідно замовлення в кількості 746,4 тонни. Відповідно до п. 3.3. Договору вартість 1 тонни вугілля складає 1 488,00 грн. Отже, загальна вартість поставки 1 траншу складає 1 110 643, 20 грн (746,4 т. х 1 488,00 грн.).

Відповідно до п.8.4. Договору порушенням Договору є його невиконання чи неналежне виконання зобов»язань при закупівлі вугілля за бюджетні кошти, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Пунктом 8.5. встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань відповідно до умов цього договору при постачанні вугілля за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 10 % від невиконаних чи неналежно виконаних зобов»язань за цим договором.

З врахуванням норми ст..549 ЦК України, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання, суд доходить висновку що має місце стягнення 10% штрафу від суми 1 110 643,20грн. неналежно виконаного зобов»язання (в межах заявлених вимог), що складає 111 064, 32 грн. (1 110 643,20 грн. : 10%).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням наведеного вище, вимога позивача про стягнення коштів у сумі 111 064,32 є правомірною та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Карпати (79019, м. Львів, пр. Вячеслава Чорновола, 45а, к.6; ідентифікаційний код 37965190) на користь Відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Шашкевича, буд. 86; ідентифікаційний код 02144789) кошти в сумі 111 064,32 грн. за невиконання зобовязання та 1 665,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2016 року.

Суддя Коссак С.М.