Постанова № 55310820, 25.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа № 922/1766/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №14-88 від 18.04.2014 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №297 від 05.01.2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вх. № 122 Х/3-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21 грудня 2015 року по справі №922/1766/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м.Харків

про відстрочку виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року по справі №922/1766/14 (суддя Лаврова Л.С.) заяву Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2015 року у справі № 922/1766/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 року у справі № 922/1766/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території на пять місяців до 01.05.2016 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року по справі №922/1766/14, та відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2015 року у справі № 922/1766/14 у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 40462546,40 грн. основного боргу, пені у розмірі 2322873,42 грн., інфляційних витрат у розмірі 441601,19 грн. та 3 % річних в розмірі 857441,89 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2015 року по справі № 922/1766/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території на користь Публічного акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України суму основного боргу у розмірі 40462546,40 грн., пеню у розмірі 232287,34 грн., інфляційні витрати у розмірі 441601,19 грн. та 3 % річних у розмірі 857441,89 грн., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 73080,00 грн. Відмовлено у стягнені пені у розмірі 2090586,08 грн. Відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 16.06.2015 року по 16.12.2015 р.

Рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось.

09.12.2015 року Харківське обласне комунальне підприємство Дирекція розвитку інфраструктури території звернулось до господарського суду Харківської області з заявою у відповідності до ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року по справі №922/1766/14 заяву Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2015 року у справі № 922/1766/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 року у справі № 922/1766/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території на пять місяців до 01.05.2016 року.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав.

За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від суми та характеру, що визначено судом.

Отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Звертаючись до суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у цій справі, відповідач послався на те, що на сьогоднішній день він перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду.

В обґрунтування необхідності відстрочення рішення суду боржник зазначив, що перерозподіл коштів отриманих від споживачів теплової енергії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (з наступними змінами та доповненнями) та постанов Національної комісії, що виконує державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Вплинути на алгоритм проведення розрахунків, затверджений державою підприємство-відповідача не може, оскільки виступає лише посередником у наданні послуг з постачання теплової енергії. Залишок грошей, що залишається у Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" згідно встановлених нормативів розподілу грошей є незначний, та не покриває всі витрати підприємства.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Так, матеріали справи свідчать, що Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" є соціально значимим комунальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання (у вигляді опалення та гарячого водопостачання) усім групам споживачів та виконання послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води населенню міста Харкова.

На даний час діючи тарифи не відшкодовують 100% витрат, які несе контрагент (відповідач) на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У звязку з чим у підприємства відповідача виникає різниця в тарифах, яка відшкодовується з державного бюджету і якою здійснюється погашення заборгованості підприємства за спожитий природний газ.

В 2015 році відповідно до статті 32 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами) передбачена компенсація витрат з різниці в тарифах на теплову енергію.

На виконання цього закону прийнята постанова КМУ №345 від 04.06.2015 року Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню , згідно якої передбачено погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Проте, субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет" та від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість населення за надані послуги з теплопостачання перед Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" складає 30212087,22 грн. Крім того, наявна заборгованість підприємств та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів у розмірі 5266510,93 грн.

Отже, невідкладне вжиття до відповідача заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів Державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства можуть призвести до його неспроможності вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ, здійснити інші поточні платежі, що може мати наслідком припинення діяльності підприємства, в тому числі і банкрутство, втрату робочих місць та грубе порушення інтересів територіальної громади міста, обслуговування якої здійснює відповідач.

На підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства, відповідачем представлено до матеріалів справи фінансову звітність підприємства, зокрема: баланси та звіти про фінансові результати за півріччя 2015 року та 3 квартали 2015 року, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-червень 2015 року та за січень-вересень 2015 р., звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-червень 2015 року та за січень-вересень 2015 року, звіти з праці за січень-вересень 2015 року по кожному структурному підрозділу відповідача).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією обєктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ ОСОБА_3 Інвестмент Україна на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу. Однак, у разі блокування діяльності відповідача це може позначитися на реалізації інвестиційного проекту, та у відмові у наданні подальшої міжнародної фінансової допомоги.

Вказане свідчить про те, що діяльність відповідача має велике практичне значення для держави, а зупинка його господарської діяльності завдасть державі значної шкоди.

Відповідно до абзацу 2 п. 6 листа Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000 року № 01-8/739 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визначаються арбітражним судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

У відповідності до п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, чого відповідачем не доведено.

В розрізі встановлених обставин, з врахуванням того, що відповідач є бюджетною установою, фінансування відповідача, і, відповідно, його витрати, здійснюються за цільовим призначенням, виконання судового рішення зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, яку останній представляє, а тому прийнявши до уваги фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку діяльності підприємства та опалювальний сезон, протягом якого максимально реалізовується підприємством теплова енергія, колегія апеляційного господарського суду встановила правильність висновку місцевого господарського суду, що негайне виконання рішення та одночасне вилучення суми заборгованості може призвести відповідача до стану, який унеможливить здійснення діяльності підприємства та може зумовити виникнення непередбачуваних наслідків для підприємства, у зв'язку з чим, є підстави вважати про наявність обставин для надання відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 року у справі № 922/1766/14, наведені заявником, є тими виключними обставинами у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про необхідність відстрочки виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року по справі №922/1766/14 прийнята при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для її скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року по справі №922/1766/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.