Рішення № 55310796, 28.01.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 Справа № 917/2606/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. В.Козака, буд. 2А, м. Полтава, 36020

про стягнення 5 380 848,50 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-93 від 18.04.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 82 від 10.12.2015 р..

28.01.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 5 380 848,50 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 30.03.2012 р. Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2132/12-Б, з яких : 504 010,53 грн. 3% річних, 2 381 054,03 грн. пеня та 2 495 783,94 грн. штраф.

Позивача на задоволенні позову наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач надав суду відзив на позов № 14/218 від 26.01.2016 р. (вх. № 914 від 27.01.2016 р.), в якому зазначив, що проти позову заперечує та просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.

Представник позивача проти зменшення заявленого до стягнення розміру пені заперечив.

Суд задовольнив клопотання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені частково за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

30.03.2012 р. між заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (покупець) укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №142132/12-Б (далі - Договір, а.с. 15-22).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 р. природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити газу на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору);

- газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, які не є кінцевими споживачами газу (п. 1.2 Договору );

- постачальник передає покупцю в період з 01.02.2012 р. по 31.12.2012 р. газ у обсязі до 38 500,00 тис. куб.м. (п. 2.1. Договору);

- ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладання даного договору становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу 4 210,80 грн. з урахування ПДВ. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обовязковою для сторін за цим договором з моменту введення її в дію (п. 5.2 та п. 5.3 Договору);

- остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2 Договору);

- покупець зобов'язаний : своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником у відповідному місяці (п. 6.1.1 6.1.2 Договору поставки);

- у випадку порушення покупцем умов п. 6.1 та п. 6.2 Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п. 7.2 Договору);

- строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 років (п. 9.2 Договору).

Факт поставки позивачем відповідачу у період з березня 2012- по грудень 2012 р. природного газу в обсязі 23 177,874 тис.куб.м. на загальну суму 97 597 391,81 грн. підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу, а саме : № 3 від 31.03.2012 р. на суму 25 538 880,97 грн.; № 4 від 30.04.2012 р. на суму 6 210 289,96 грн.; № 5 від 31.05.2012 р. на суму 865 458,36 грн.; № 6 від 30.06.2012 р. на суму 734 856,18 грн., № 7 від 31.07.2012 р. на суму 751 236,19 грн.; № 8 від 31.08.2012 р. на суму 717 714,01 грн.; № 9 від 30.09.2012 р. на суму 835 620,62 грн.; № 10 від 31.10.2012 р. на суму 6 563 875,04 грн.; № 11 від 30.11.2012 р. на суму 20 757 387,04 грн.; № 12 від 31.12.2012 р. на суму 34 622 073,44 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а. с. 23-32).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого природного газу з порушенням термінів встановлених Договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача, розрахунком заборгованості відповідача та не спростовується відповідачем (а.с. 34-40 та а.с. 9-14).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 380 848,50 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 30.03.2012 р. Договору купівлі-продажу природного газу №14/2132/12-Б, з яких : 504 010,53 грн. 3% річних, 2 381 054,03 грн. пеня та 2 495 783,94 грн. штраф.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № 0685-СН, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача природний газ оплатив з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем визнається.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 614,50 грн. 3% річних за період з 20.04.2012 р. по 04.02.2013 р. (з урахуванням моменту виникнення зобовязань щодо оплати отриманого природного газу за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 503 246,26 грн. за період з 20.04.2012 р. по 04.02.2013 р. (з огляду на допущення позивачем помилки у визначенні моменту виникнення у відповідача обовязку з оплати отриманого природного газу у квітні 2012 р. (19 та 20 травня 2012 р. були вихідними днями) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 Договору поставки сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. За невиконання покупцем п. 6.1 та п. 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

При укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011, що є обовязковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 11128 ГПК України, та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 495 783,94 грн. штрафу та 2 381 054,03 грн. пені за період з 20.04.2012 р. по 04.02.2013р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобовязань з оплати отриманого природного газу по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" частково, а саме : у розмірі 2 375 963,34 грн. за період з 20.04.2012 р. по 04.02.2013 р. (з огляду на допущення позивачем помилки у визначенні моменти виникнення у відповідача обовязку з оплати отриманого природного газу у квітні 2012 р. (19 та 20 травня 2012 р. були вихідними днями), а штрафу - у повному обсязі (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідач надав суду заяву про зменшення розміру стягуваної пені на 90% в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що ПАТ "Полтавагаз" не є газовидобувною компанією, інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку зі своїх контрагентів у ПАТ "Полтавагаз" не існує. Постановою НКРЕКП № 2018 від 13.07.2015 р. "Про внесення змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, які здійснювали діяльність до 01.07.2012 р., відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорій споживачів "населення", "бюджетні установи", "промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання", на липень 2015 р.", з 13.07.2015 р. для ПАТ "Полтавагаз" затверджено "нульові" нормативи перерахування коштів для всіх категорій споживачів. Саме тому у відповідача виникла кризова ситуація, пов'язана із відсутністю обігових коштів.

Після сплати споживачами заборгованість за спожитий природний газ, кошти акумулюються на поточних рахунках із спеціальним режимом використання ПАТ "Полтавагаз", але у зв'язку з нерозподіленням коштів на власників природного газу і ліцензіатів з транспортування природного і нафтового газу магістральними та промисловими трубопроводами у товариства виникають податкові зобов'язання за відсутності податкового кредиту.

Згідно наданого відповідачем звіту про фінансовий стан підприємства за 9 місяців 2015 р., останнє знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки у розмірі 19 477 000,00 грн..

Також у клопотанні про зменшення розміру неустойки відповідач зазначає, що оплата вартості спожитого природного газу здійснюється в порядку, визначеному Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008 р. "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (зі змінами та доповненнями), а саме : плата за природний газ від усіх категорій споживачів підприємства зараховується на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ. Всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населенням, бюджетними установами та іншими споживачами за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні спрямовується на оплату спожитого природного газу.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає частково задоволенню за наступного мотивування.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як розяснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи повне виконання боржником зобовязань за Договором, а саме той факт, що відповідач забезпечив повне погашення заборгованості за рахунок власних коштів, незначний термін прострочення оплати, скрутне фінансове становище підприємства відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобовязань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню частково, а саме : 1 187 981,67 грн. пеня та 1 247 891,97 грн. штраф. При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 187 981,67 грн. пені, 503 246,26 грн. 3 % річних, 1 247 891,97 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не заперечуються, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 193 072,36 грн. пені, 1 247 891,97 грн. штрафу та 764,27 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене та приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з позовом покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85, 89 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а), ідентифікаційний код юридичної особи 03351912 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001), ідентифікаційний код юридичної особи 200777220 1 187 981,67 грн. пені, 503 246,26 грн. 3 % річних, 1 247 891,97 грн. штрафу та 80 712,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 193 072,36 грн. пені, 1 247 891,97 грн. штрафу та 764,27 грн. 3 % річних відмовити.

Повне рішення складено 29.01.2016 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.