Рішення № 55310744, 27.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2016 року Справа № 913/1212/15

Провадження №34/913/1212/15

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Іванова Антона Володимировича

при секретарі судового засідання Калашнікова В.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Галузевий експертно - технічний центр" ПРАТ "ВТП "Укренергочормет", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ, Луганської області

про стягнення заборгованості в розмірі 120 633,63 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №3 від 11.01.2016 року,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №01-026-875 від 14.12.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Галузевий експертно - технічний центр" ПРАТ "ВТП "Укренергочормет", м.Харків (позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 120 633,63 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.12.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.01.2016 року на 14:20 год.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.01.2016 року розгляд справи було відкладено на 27.01.2015 року о 12:10 год.

До господарського суду Луганської області 26.01.2016 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 82-120/16), відповідно до якої останній просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 4 місяці зі сплатою щомісячно рівними частинами. В обґрунтування вказаної заяви, представник відповідача посилається тяжке фінансове становище підприємства відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечував, вказану заяву підтримав та просив суд її задовольнити та розстрочити виконання рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та заперечував проти задоволення вказаної заяви відповідача, втім надав заяву(вх. № 776/16), відповідно до якої не заперечує проти розстрочки виконання рішення суду на два місяці рівними частинами за наступним графіком: до 29.02.2016 року 61221,57 грн., до 31.03.2016 року - 61221,57 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, суд встановив наступне.

24.06.2014 року між Дочірнім підприємством "Галузевий експертно - технічний центр" ПРАТ "ВТП "Укренергочормет" (позивач, підрядник) та Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (відповідач, замовник) був укладений договір № АМК-1873-2014-пдр (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами і в термін, визначений цим Договором, виконати роботи з технічного діагностування металу елементів паропроводу реєстраційний №44 ТЕЦ ПАТ «АМК» (Роботи).

У відповідності до п. 5.1. Договору здача-приймання виконаних Робіт здійснюється

на підставі ОСОБА_3 приймання виконаних Робіт.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку відсутності зауважень і заперечень щодо об'єму та складу фактично виконаних робіт, а також наявності всієї необхідної виконавчої документації, замовник здійснює підписання документів і передає Підряднику.

На виконання умов договору, підрядник за замовленням відповідача належно виконав по Договору роботи в повному обсязі, на загальну суму 76 306,73 грн.

Факт виконання робіт підтверджується матеріалами справи, а саме ОСОБА_3 № 1-ДП/9275 прийому виконаних підрядних робіт від 28.07.2014 року на суму 59 371,03 грн., акт № 2-ДП/9275 прийому виконаних підрядних робіт від 29.09.2014 року на суму 16 935,70 грн. (арк.с. 20-21, 24-25).

ОСОБА_3, в свою чергу, повністю не виконав договірні зобов'язання і за належно виконані підрядником роботи в розмірі 76 306,73 грн. не розрахувався.

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунок за виконані роботи за цим Договором проводиться ОСОБА_3 за фактично виконаний обсяг робіт на підставі підписаних обома сторонами ОСОБА_3 приймання виконаних робіт. У документах повинно міститися посилання на номер цього Договору.

Пунктом 6.2. Договору, передбачено, що оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 15 (пятнадцяти) календарних днів з дати підписання ОСОБА_3 приймання виконаних робіт та отримання рахунку на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам договору, замовник не провів своєчасно оплату за виконані позивачем роботи, чим порушив взяті на себе зобовязання за договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена на адресу відповідача претензію за № 63-х від 15.09.2015 року, з вимогою оплатити заборгованість, яка утворилась. Разом з цим, вказана претензія була отримана відповідачем 25.09.2015 року, втім, останній залишив її без відповіді та задоволення.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 76 306,73 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 41 435,50 грн. та 3% річних в розмірі 2 891,40 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційні нарахування в розмірі 41 435,50 грн. та 3% річних в розмірі 2 891,40 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на чотири місяці та заяву позивача про надання відповідачу розстрочки строком на два місяці, господарський суд зазначає наступне.

П. п.7.1., 7.1.1., 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9, передбачено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, враховуючи те, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, також враховуючи той факт, що позивач не заперечує проти надання відповідачу розстрочки на два місяці, тому, клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню, а саме наданню відповідачу розстрочки виконання рішення суду на два місяці рівними частинами, з урахуванням суми судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49,75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (94202, м. Алчевськ, Луганська область, вул. Шмідта, б. 4, Код ЄДРПОУ 05441447) на користь Дочірнього підприємства "Галузевий експертно - технічний центр" ПРАТ "ВТП "Укренергочормет" (61072, місто Харків, проспект Леніна, 58, код ЄДРПОУ 20279234) суму основного боргу в розмірі 76 306,73 грн., 3% річних в розмірі 2 891,40 грн., інфляційні нарахування в розмірі 41 435,50 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1809,51 грн.

Розстрочити виконання рішення суду строком на два місяці рівними частинами:

до 29.02.2016 року 61221,57 грн.,

до 31.03.2016 року - 61221,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.01.2016 року.

Суддя А.В.Іванов

надруковано 3 примірники:

1 до справи;

2 позивачу (61072, місто Харків, проспект Леніна, 58) рек.

3 відповідачу (93406, Луганська обл., м. Сєверодонецьк -6, пр. Гвардійський, 22 а/с 4) рек.