Рішення № 55310003, 27.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2016 р.Справа № 916/2916/15За позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк»;

До відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий

комбінат»

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України.

про стягнення

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Петренко Н.Д.

ОСОБА_3

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_4 - довіреність від 04.01.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність від 21.12.2015р;

Від третьої особи ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб: не зявився;

Від третьої особи Національного банку україни: не зявився;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» про стягнення 163 065 620,48 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2015р. порушено провадження у справі №916/2916/15.

В судовому засіданні 19.08.2015р. від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» було подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2015р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/2916/15 на 15 днів до 30.09.2015р.

28.09.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

30.09.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» надійшли письмові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі з підтверджуючими документами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. справу №916/2916/15 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.09.2015 року № 1449 «Щодо автоматичного визначення складу колегії суддів» справу № 916/2916/15 було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/2916/15 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Гуляк Г.І., суддя Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2015р. прийнято справу №916/2916/15 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Гуляк Г.І., суддя Никифорчук М.І.

19.10.2015р. у судовому засіданні представник позивача надав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106).

19.10.2015р. у судовому засіданні представник ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» надав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, 33Б, код ЄДРПОУ 21708016).

19.10.2015р. та 21.10.2015р Публічне акціонерне товариство ДЕЛЬТА БАНК в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк надав до суду заяву про зменшення позовних вимог по справі №916/2916/15 відповідно до якої позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 163 046 781,23 грн., яка складається з: суми строкової заборгованості - 121 674 860, 46 грн.; суми заборгованості за строковими відсотками - 26 341 702, 89 гри; суми заборгованості за простроченими відсотками - 360 000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 65 846, 71 грн. штрафу - 14 600 983, 22 грн.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів -3 387. 95 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2015р. було залучено до участі у справі № 916/ 2916/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, 33Б, код ЄДРПОУ 21708016).

27.11.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від Національного банку України надійшли заяви про вступ до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Судове засідання по справі № 916/2916/15 призначене на 30.11.2015р. о 12:00, не відбулося у звязку з перебуванням судді Гуляк Г.І. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.11.2015 року № 1855 «Щодо автоматичного визначення складу колегії суддів» справу № 916/2916/15 було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/2916/15 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Петренко Н.Д., суддя Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2015р. прийнято справу №916/2916/15 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Петренко Н.Д., суддя Никифорчук М.І.

10.12.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» надійшло клопотання про витребування документів.

Судове засідання по справі № 916/2916/15 призначене на 14.12.2015р. о 16:30, не відбулося у звязку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. на лікарняному.

Після виходу судді Оборотової О.Ю. з лікарняного ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2015р колегіальний розгляд справи призначено на 11.01.2016р. о 16:00.

11.01.2016р. у судовому засіданні представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. було залучено до участі у справі № 916/2916/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106).

25.01.2016р. від Національного банку України до господарського суду Одеської області надійшли пояснення по справі №916/2916/15 відповідно до яких Національний банк України підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» з підстав викладених у поясненні.

У судовому засіданні 27.01.2016р. представником відповідача подано клопотання про призначення економічно-фінансової судової експертизи у справі №916/2916/15 та клопотання про зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 27.01.2016р. Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» надало відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та письмові пояснення з приводу арбітражного застереження відповідно до якого ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» не заперечує проти розгляду справи згідно правил підсудності, а саме Господарським судом Одеської області.

В судовому засіданні 27.01.2016р. судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення економічно-фінансової судової експертизи у звязку із його необґрунтованістю, адже колегія суддів не вбачає підстав для проведення економічної експертизи, оскільки для встановлення даних, що входять до предмету доказування, не потрібні спеціальні знання. Також колегія суддів вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі від 28.09.2015р. та клопотання про витребування доказів від 10.12.2015р.

У судовому засіданні 27.01.2016р. після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила.

23.11.2011р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі Кредитор, Банк) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Іллічівський олійножировий комбінат» (надалі - ОСОБА_6) був укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1, (з подальшими змінами та доповненнями), відповідно до п.1.1. якого, кредитор зобовязується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом «Кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

27.07.2012р. був укладений Додатковий договір №1; 27.12.2012р. Додатковий договір №2; 08.01.2013р. Додатковий договір №3; 10.01.2013р. Додатковий договір №4; 11.02.2013р. Додатковий договір №5; 18.04.2013р. Додатковий договір №6; 07.05.2013р. Додатковий договір №7; 09.07.2013р. Додатковий договір №8; 09.08.2013р. Додатковий договір №9; 14.11.2013р. Додатковий договір №10; 15.01.2014р. Додатковий договір №11; 14.08.2014р.Додатковий договір №12 до договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р.

Відповідно до п.1.1.1. договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. зі змінами згідно Додаткового договору №12 від 14.08.2014р. надання кредиту буде здійснюватися, окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо «Транш», а у сукупності «Транші», на умовах, визначених в цьому договорі, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 121 674 860,46 гривень, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше « 22» листопада 2015 року включно.

Згідно п. 1.1.3. договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями), у випадку невиконання ОСОБА_6 зобов'язань, передбачених п. 3.3.12 цього Договору, плата за користування Кредитом встановлюється в розмірі 23,5% (Двадцять три цілих п'ять десятих процентів) річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

За умовами п. 2.6. договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями), нарахування процентів за користування Кредитом (Траншем) здійснюється у валюті Кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування Кредитом (Траншем) в період (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту (Траншу).

За приписами п. 4.1. договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями), у випадку прострочення ОСОБА_6 строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених цим Договором, ОСОБА_6 сплачує Кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.2. договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями), у випадку порушення ОСОБА_6 вимог п. 3.3. цього Договору (обовязки ОСОБА_6), ОСОБА_6 зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 1 % (один процент) від суми Кредиту, визначеного п. 1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення.

Згідно п. 5.3. договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями), сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) ОСОБА_6 будь-якого свого зобов'язання за цим Договором та/або за будь-якими іншими договорами, що укладені з позичальником та Кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування Кредитором ОСОБА_6, а ОСОБА_6 здійснює дострокове повернення отриманого Кредиту, сплачує Кредитору проценти за користування Кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього Кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом ОСОБА_6 відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в термін, зазначений в вимозі, Кредитор по закінченню цього терміну звертає стягнення на майно ОСОБА_6, на заставлене майно та ін. у порядку визначеному цим Договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

За умовами п.8.3. договір кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями) набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за цим договором.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином та надав позичальнику кошти визначені умовами договору.

Проте, як зазначає Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в порушення умов договору та вимог чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» не виконало належним чином взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість.

З наведених підстав Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» про стягнення (враховуючи уточнення позовних вимог) заборгованості в розмірі 163 046 781,23 грн., яка складається з: суми строкової заборгованості - 121 674 860, 46 грн.; суми заборгованості за строковими відсотками - 26 341 702, 89 гри; суми заборгованості за простроченими відсотками - 360 000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 65 846, 71 грн. штрафу - 14 600 983, 22 грн.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів -3 387. 95 грн.

Відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Національний банк України надав письмові пояснення відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, колегія суддів дійшла наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стосовно відмови у задоволенні клопотань про зупинення провадження по справі від 28.09.2015р. колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому повязаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Водночас, в пункті 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено наступне: «вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.»

Крім того, в силу приписів статті 83 ГПК України, господарський суд не обмежений у праві визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаний з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент його укладення, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати його недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23 грудня 2015 року по справі № 916/2829/15.

У відзиві до позовної заяви Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» стверджує, що: «Отже, Головою Правління ПАТ «ІОЖК» в порушення положень Статуту Товариства, було підписано Кредитний договорі, без з порушення наданого обсягу дієздатності у звязку з чим Кредитний договір має бути визнаний судом недійсним.»

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ставить під сумнів дійсність договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями) посилаючись на те, що даний договір та додаткова угода №1 до договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 були підписані без погодження Наглядової ради ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат», проте стверджує, що на підписання наступних додаткових угод відповідно до протоколів зборів Наглядової ради ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» було надано згоду.

Колегія суддів відхиляє даний довід відповідача у звязку з тим, що дане твердження суперечить чинному законодавству.

Суд звертає увагу, що правові наслідки правочину, вчиненого представником із перевищенням наданих йому повноважень, визначаються ст. 241 ЦК України. Так, згідно із даною нормою правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними наголошено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що навіть якщо даний договір був підписаний особою з перевищенням повноважень, чи особою яка взагалі не мала права його підписувати, він був схвалений з боку Наглядової ради так як в подальшому було надано згоду на підписання додаткових угод від 27.12.2012р.; від 08.01.2013р.; від 10.01.2013р.; від 11.02.2013р.; від 18.04.2013р.; від 07.05.2013р.; від 09.07.2013р.; від 09.08.2013р. ; від 14.11.2013р.; від 15.01.2014р. та від 14.08.2014р. до договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. та здійсненням часткової оплати по даному

Отже, у звязку з тим, що підстав для визнання договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями) недійсним судом не вбачається, а Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» належним чином не виконало умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями), що власне не заперечується зі сторони ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» так як представником відповідача був наданий власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 акціонерного товариства «Іллічівський олійножировий комбінат» перед ОСОБА_1 акціонерним товариством «Дельта Банк».

Крім цього, суд зазначає, що заборгованість підтверджується первинними документами, оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні 29.07.2015р. про що міститься відповідна відмітка у протоколі судового засідання, у звязку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про повторне витребування доказів від 10.12.2015р.

Так, невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості спожитої теплової енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як визначено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

27.01.2016р. Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» надало до суду клопотання про призначення економічно-фінансової експертизи та додало власний розрахунок заборгованості.

Як зазначається у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 року, неприпустимо призначати судову експертизу у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, також неприпустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

У пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 вказується на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні положення вказані в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для проведення економічної експертизи, оскільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування, не потрібні спеціальні знання.

Що стосується наданого розрахунку, колегія суддів зазначає, що даний розрахунок не береться до уваги, так як Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» не погоджується з тим що загальна заборгованість по договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями) складає 163 065 620,48 грн. проте 19.10.2015р. та 21.10.2015р. Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» надало до суду заяву про зменшення позовних вимог по справі №916/2916/15 до 163 046 781,23 грн.

Крім цього, наданий ОСОБА_1 акціонерним товариством «Іллічівський олійножировий комбінат» розрахунок заборгованості здійснений по 21.05.2015р., проте відповідно до уточнень позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» від 19.10.2015р. та 21.10.2015р. проценти нараховуються по 26.09.2015р.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до договору кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями) про що також зазначає Публічне акціонерне товариство «Іллічівський олійножировий комбінат» у клопотанні про призначення економічно-фінансової експертизи при розрахунку позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» застосовувало пільгову ставку у розмірі 18 відсотків при розрахунку заборгованості, що є меншою ніж та, яку позивач міг застосовувати маючи на це всі законні підстави, проте враховуючи те, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача саме 163 046 781,23 грн. та те, що в даному випадку у суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» у повному обсязі.

Отже, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за вказаним договором. Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок суми заборгованості, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 163 046 781,23 грн., яка складається з: суми строкової заборгованості - 121 674 860, 46 грн.; суми заборгованості за строковими відсотками - 26 341 702, 89 гри; суми заборгованості за простроченими відсотками - 360 000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 65 846, 71 грн. штрафу - 14 600 983, 22 грн.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів -3 387. 95 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. «Про судовий збір» (зі змінами і доповненнями), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році 1218,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що ціна позову відповідно до уточнень від 19.10.2015р. та 21.10.2015р. складає 163 046 781,23 грн. судовий збір що підлягає стягненню визначається в розмірі 73 080,00 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Іллічівськнй олійножировий комбінат (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, буд. 45, ЄДРПОУ 31541451) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі, якою є Уповноважена особа ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133 м. Київ вул. Щорса буд. 36-б код ЄД'РПОУ 3404702) заборгованість за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005814/1 від 23.11.2011 року в розмірі 163 046 781,23 грн., яка складається з: суми строкової заборгованості - 121 674 860, 46 грн.; суми заборгованості за строковими відсотками - 26 341 702, 89 гри; суми заборгованості за простроченими відсотками - 360 000,00 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 65 846, 71 грн. штрафу - 14 600 983, 22 грн.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів -3 387. 95 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Іллічівськнй олійножировий комбінат (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул.Транспортна,буд.45, ЄДРПОУ 31541451) до державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) суму судового збору у розмірі 73080,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 січня 2016 р.

Головуючий - Оборотова О.Ю.

СуддяПетренко Н.Д.

Суддя Никифорчук М.І.