Рішення № 55309986, 27.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/154/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 Справа № 908/6132/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 7, офіс 209)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» (69002, АДРЕСА_1)

про стягнення 413 870,11 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 01-С від 05.01.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 17.12.15. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» про стягнення 413 870,11 грн. за Договором № 17/04-2015 поставки товару від 17.04.15., з яких: 19690,17 грн. 3% річних, 303852,64 грн. пені, 90327,30 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України вчасно не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті поставленого товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ», яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» погасило частково, в звязку з чим позивачем нараховано пеню, 3% річних та втрати від інфляції за несвоєчасну сплату за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.15. порушено провадження у справі № 908/6132/15, справі присвоєно номер провадження 19/154/15, судове засідання призначено на 13.01.16. о 12-00.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.16. розгляд справи № 908/6132/15 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27.01.16. о 10-30.

Представник позивача в судове засідання 27.01.16. повторно не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від відповідача через Відділ документального забезпечення господарського суду 25.01.16. надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.16. визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову, суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду від 18.12.15. та 13.01.16. були надіслані позивачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві.

Таким чином, позивач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/6132/15.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.04.15. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» (далі Покупець) укладено Договір поставки товару № 17/04-2015 (далі Договір).

У відповідності до умов Договору, Постачальник зобовязується передати у встановлений строк товар у власність Покупця для використання його в своїй діяльності, а Покупець зобовязується прийняти цей твар та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору визначено, що товар повинен бути поставлений Покупцю в строки, визначені шляхом переговорів (в телефонному та інтернет режимі).

Приписами п. 4.2 Договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару Покупцем та підписання видаткової накладної.

Оплата за цим Договором здійснюється відповідно до виставлених рахунків та здійснюється у формі безготівкового розрахунку із застосуванням платіжних доручень із зарахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.1 Договору).

Позивач посилається на те, що ним належним чином та в строки виконано зобовязання за Договором, а саме, поставлено товар відповідачу на загальну суму 4996903,98 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № 9507 від 20.04.15. на суму 383904,00 грн., № 9508 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9509 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9510 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9511 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9512 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9513 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 14503 від 30.04.15. на суму 457538,28 грн., № 14504 від30.04.15. на суму 484380,00 грн., № 14505 від 30.04.15. на суму 301392,00 грн., № 14506 від 30.04.15. на суму 301392,00 грн., № 14507 від 30.04.15. на суму 484937,70 грн., які були передані відповідачу разом з поставленим товаром та відповідними рахунками-фактури, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, але Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» належним чином свої зобовязання в частині оплати вартості товару не виконало.

Як зазначає позивач, за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» товар Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» було сплачено частково з порушенням приписів п. 3.1 Договору у розмірі 1069630,18 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача від 07.05.15. на суму 121819,80 грн., від 08.05.15. на суму 594924,30 грн., від 30.04.15. на суму 281890,08 грн., від 07.05.15. на суму 70996,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість поставленого товару оплатив частково, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в звязку з чим в звязку з чим відповідачу нараховано 19690,17 грн. 3% річних, 303852,64 грн. пені, 90327,30 грн. втрат від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.1 Договору визначено, що оплата по Договору здійснюється відповідно до виставлених рахунків та здійснюється у формі безготівкового розрахунку з використанням платіжних доручень із зарахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Приписами п. 4.2 Договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару Покупцем та підписання видаткової накладної.

Судом встановлено, що свої зобовязання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 4996903,98 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № 9507 від 20.04.15. на суму 383904,00 грн., № 9508 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9509 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9510 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9511 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9512 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 9513 від 20.04.15. на суму 430560,00 грн., № 14503 від 30.04.15. на суму 457538,28 грн., № 14504 від30.04.15. на суму 484380,00 грн., № 14505 від 30.04.15. на суму 301392,00 грн., № 14506 від 30.04.15. на суму 301392,00 грн., № 14507 від 30.04.15. на суму 484937,70 грн., які були передані відповідачу разом з поставленим товаром та відповідними рахунками-фактури, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідачем вартість поставленого товару повністю оплачена не була.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткове погашення основної суми боргу за Договором у розмірі 1 069 630,18 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача від 07.05.15. на суму 121819,80 грн., від 08.05.15. на суму 594924,30 грн., від 30.04.15. на суму 281890,08 грн., від 07.05.15. на суму 70996,00 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

В звязку з тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив вартість поставленого товару за Договором № 17/04-2015 поставки товару від 17.04.15., позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19690,17 грн. 3% річних, 90327,30 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19690,17 грн. 3% річних, 90327,30 грн. втрат від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Також, позивач на підставі п. 7.2 Договору № 13/3295-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу від 18.01.13. просить суд стягнути з відповідача 12 354,94 грн. пені.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та неповну оплату товару Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості, неперерахованої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

При перевірці правильності розрахунку суми пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період такого нарахування та суму, на яку нараховується пеня окремо по кожному виставленому рахунку-фактурі, що суперечить вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування штрафних санкцій від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 289687,50 грн.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектна виробнича компанія «Спецзахист» (69002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37778452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-АКТИВ» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 7, офіс 209, код ЄДРПОУ 39379760) 289 687 (двісті вісімдесят девять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. пені, 19 690 (девятнадцять тисяч шістсот девяносто) грн. 17 коп. 3% річних, 90 327 (девяносто тисяч триста двадцять сім) грн. 30 коп. втрат від інфляції, 5995 (пять тисяч девятсот девяносто пять) грн. 57 коп. судового збору.

3.В іншій частині - в позові відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.01.16.

Суддя І.В. Давиденко