Рішення № 55309979, 26.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/152/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 Справа № 908/6102/15

За позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до Приватної фірми «К.Р.І.С.» (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51; 69035, АДРЕСА_1)

про стягнення 28 230,13 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 34/2019 від 05.01.15.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 16.12.15. звернувся Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району з позовною заявою до Приватної фірми «К.Р.І.С.» про стягнення 28 230,13 грн. заборгованості за Договором № 2724 про постачання та використання теплової енергії від 01.07.05.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті вартості теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, внаслідок чого у Приватної фірми «К.Р.І.С.» виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.15. порушено провадження у справі № 908/6102/15, справі присвоєно номер провадження 19/152/15, судове засідання

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.16. розгляд справи відкладено на 26.01.16. о 11-30.

Представник позивача в судове засідання 26.01.16. не зявився, але від нього через Відділ документального забезпечення господарського суду 22.01.16. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.16. повторно не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду від 17.12.15. та 13.01.16. були направлені на вказану у позові адресу відповідача.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/6102/15.

Розглянувши подані матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.07.05. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (далі Енергопостачальна організація) та Приватною фірмою «К.Р.І.С.» (далі Споживач) укладено Договір № 2724 про постачання та використання теплової енергії (далі Договір).

За вказаним вище Договором, Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до Договору № 112-112 оренди нерухомого майна, ща належить до державної власності від 28.02.03. вбачається, що теплова енергія відпускається до обєкту Споживача, розташованому в напівпідвальному приміщенні вжитловому будинку по вул. Сорок років Радянської України, 51, що знаходиться на балансі КП "ЗТМК".

Згідно з п. 6.5 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.8 Договору встановлено, що факт поставки та використання теплової енергії підтверджується актами виконаних робіт, який щомісячно надається Енергопостачальною організацією Споживачу, який Споживач в разі відсутності зауважень повинен оформити належним чином та один примірник повернути Енергопостачальній організації.

Позивач вказує на те, що Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району свої зобовязання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 28 230,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії № 2724 від: 31.10.13.. 30.11.13., 31.12.13., 31.01.14., 28.02.14., 31.03.14., 30.04.14., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії, але Приватна фірма «К.Р.І.С.» не надала заперечень щодо даних, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії, в звязку з чим зазначені вище акти вважаються погодженими відповідачем.

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії за Договором за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, у повному обсязі не виконав.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, склала 28 230,13 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає сили з моменту його підписання та діє протягом року. Договір підлягає продовженню на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Таким чином, у звязку із тим, що у матеріалах справи відсутні заяви сторін про розірвання Договору, судом встановлено, що цей Договір був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах.

Судом встановлено, що свої зобовязання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року постачалась теплова енергія на загальну суму 28 230,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії № 2724 від: 31.10.13., 30.11.13., 31.12.13., 31.01.14., 28.02.14., 31.03.14., 30.04.14., копії яких містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем зазначених актів та рахунків підтверджується реєстрами відправки рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних, інвентаризаційних сповіщень, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

В актах приймання-передачі теплової енергії, які надавались Споживачу зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач не надіслав позивачу примірники належним чином оформлених актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період та не надавав зауважень до зазначених вище актів.

З вказаних вище актів приймання-передачі теплової енергії вбачається, що Споживач не підписав дані акти.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 6.8 Договору акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період вважаються погодженим сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору вбачається, що Споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним Договором.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що Споживач до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальної організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак відповідач, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору, оплату за отриману теплову енергію у встановлений строк не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що сума боргу Приватної фірми «К.Р.І.С.» за Договором № 2724 про постачання та використання теплової енергії від 01.07.05., за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року становить 28 230,13 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми «К.Р.І.С.» (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51, код ЄДРПОУ 204487889) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 28 230 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять) грн. 13 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Приватної фірми «К.Р.І.С.» (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 51, код ЄДРПОУ 204487889) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.16.

Суддя І.В. Давиденко