Рішення № 55309960, 21.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016 Справа № 908/5901/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/5901/15

за позовом: Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Електра, м. Запоріжжя

про стягнення 350234,40 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 443 від 11.12.2015 р.

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 16.12.2015 р.,

ОСОБА_3, довіреність від 16.12.2015 р.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін у судовому засіданні 17.12.2015 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 21.01.2016 року без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Електра про стягнення пені в сумі 246357,48 грн. та штрафу в сумі 103876,92 грн. за договором № 30-0/5471-13/640 від 18.12.2013 року, що разом складає 350234,40 грн.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Електра, 17.12.2015 року надав суду разом із супровідним листом в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- не поставка товару відповідачем обумовлена простроченням з боку позивача з надання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які постачалися за договором;

- за час дії договору жодної заявки позивачем відповідачу направлено не було, постачання товару відбувалося виключно з ініціативи відповідача;

- відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату товару 19.12.2013 року № 301, але в порушення умов договору позивач сплатив 30% передплату за товар лише 07.03.2014 року, незважаючи на звернення відповідача з проханням оплатити вказаний рахунок листом № 27/01-01 від 27.01.2014 року;

- передплата, здійснена позивачем 07.03.2014 року в розмірі 445186,80 грн., з урахуванням додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року до договору, якою були внесені зміни до ціни договору та місця постачання товару, складає менше 30% вартості товару, жодних доплат позивач до моменту постачання товару так і не здійснив, таким чином постачання товару відповідач провадив до отримання передплати від позивача;

- незважаючи на погодження сторонами усіх істотних умов договору поставки, позивач продовжував ухилятися від приймання товару, жодних розпоряджень на ВП «Запорізькі МЕМ» від позивача щодо отримання товару не надходило;

- лише 25.03.2015 року позивач направив відповідне розпорядження керівництву Запорізьких МЕМ на видачу відповідної довіреності на приймання товару у відповідача, як результат відповідачу була надана довіреність № 34 від 26.03.2015 року та 30.03.2015 року останнім здійснено постачання товару;

- прострочення відповідача сталося в силу прострочення позивача у звязку з ненаданням у відповідний строк довіреності на отримання цінностей, що робило неможливим виконання відповідачем свого обовязку з постачання товару.

Разом з тим відповідач з посиланням на приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України у відзиві вказує про сплив строку позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення пені за період з 04.11.2014 року по 29.11.2014 року та штрафу за період з 04.11.2014 року по 24.12.2014 року. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що якщо останнім днем постачання товару вважати 03.11.2014 року, то останнім днем позовної давності є 04.11.2015 року, втім позовна заява подана позивачем 30.11.2015 року, тобто за межами даного строку, внаслідок чого вказані вимоги не підлягають задоволенню. При цьому також вказує, що пеня за період з 24.12.2014 року по 30.03.2015 року невірно нарахована позивачем, оскільки нараховується на збільшену суму договору згідно додаткової угоди № 2 від 24.12.2015 року, передплату 30% за якою позивач не здійснив, як того вимагають умови договору, тому перебіг терміну постачання товару взагалі не почався. Крім того зазначає, що в період нарахування пені позивачем не може бути включена дата 30.03.2015 року, адже саме цього дня відповідач здійснив постачання товару. Просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та у їх задоволенні відмовити.

18.12.2015 року на адресу суду від відповідача надійшов супровідний лист, згідно з яким останній надає витребувані документи, а саме: рахунок на оплату № 301 від 19.12.2013 року, рахунок на оплату № 29 від 30.03.2015 року, копію видаткової накладної № 17 від 30.03.2015 року, копію акту прийому-передачі трансформаторів напруги та документів згідно п. 5.8. договору, копію товарно-транспортної накладної № Р17 від 30.03.2015 року, податкову накладну № 13 від 30.03.2015 року та квитанцію № 1 до неї, копію податкової накладної № 22 від 07.03.2014 року та копію квитанції № 1 до неї.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Разом з тим підтвердив, що письмових заявок на поставку товару за договором № 30-0/5471-13/640 від 18.12.2013 року відповідачу не направляв.

Представники відповідача в судовому засіданні 21.01.2016 року підтримали клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності та проти позову заперечили. Разом з тим зазначили, що отримали від позивача підписаний примірник додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року до договору № 30-0/5471-13/640 від 18.12.2013 року лише 15.01.2015 року, в підтвердження чого надали суду разом із супровідним листом копію квитанції DML Express № НОМЕР_1 від 15.01.2015 року. Вказаний факт також був підтверджений представником позивача.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 18.12.2013 року між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю Електра, далі Постачальник, був укладений договір № 30-0/5471-13/640, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 10.12.2014 року та № 2 від 24.12.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується протягом 2014 року поставити (передати у власність Замовника) Товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Замовник зобовязується прийняти Товар та оплатити за нього грошову суму згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 1.2. 1.4. Договору найменування товару трансформатори електричні (код 22.11.4 по ДК 016-2010), надалі Товар. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товару, визначені в Специфікації (Додаток № 1 до Договору). Договір укладається відповідно до пропозиції конкурсних відкритих торгів, яку було акцептовано Замовником 03.12.2013 року за результатами процедури відкритих торгів.

Умовами п. 3.1. 3.4. Договору сторони узгодили, що ціна цього Договору становить 1.236.630,00 грн., крім того ПДВ 20% - 24.7326,00 грн., всього 1.483.956,00 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі девятсот пятдесят шість грн. 00 коп.). Ціна за одиницю Товару зазначена в Специфікації (Додаток № 1 до Договору). Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна Товару включає вартість доставки (транспортування), тари та упаковки.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року до Договору сторони погодили внести зміни до п. 3.1. Договору, виклавши його в новій редакції, а саме: « 3.1. Ціна цього Договору становить 1481558,43 грн., крім того ПДВ 20% - 296311,69 грн., всього 1777870,12 грн. (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят грн. 12 коп.)».

Порядок здійснення розрахунків сторони погодили в розділі 4 Договору, зокрема в п. 4.1. 4.5. Договору, а саме розрахунки за кожну партію товару за цим договором здійснюються шляхом перерахування Замовником авансу в розмірі 30% від вартості партії товару впродовж 30-ти календарних днів після отримання рахунку-фактури. Остаточний розрахунок проводиться протягом 30-ти календарних днів після отримання товару на склад Замовника. Рахунки на оплату отриманих товарів приймаються Замовником за умов надання Постачальником податкових накладних або зареєстрованих податкових накладних у разі необхідності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 201.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Джерело фінансування закупівлі Товару кошти Замовника. Замовник здійснює розрахунки з Постачальником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснюється в національній валюті України гривнях.

Умовами додаткової угоди № 1 від 10.12.2014 року сторони дійшли згоди доповнити розділ 4 Договору пунктом 4.6. у наступній редакції: «Платником коштів за поставлений за цим Договором товар є ДП «НЕК «Укренерго», в тому числі викладено реквізити Замовника в іншій редакції.

Згідно з п. 5.1.- 5.3. Договору сторони визначили термін постачання Товару протягом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від Замовника. Поставка Товару здійснюється протягом дії Договору узгодженими партіями, у кількості та асортименті згідно письмових заявок Замовника. Постачальник у письмовому вигляді повідомляє Замовника про дату і час фактичної поставки Товару. Зазначене повідомлення направляється у строк не менше трьох банківських днів до дати поставки Товару на склад Замовника.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що доставка Товару здійснюється протягом дії договору узгодженими партіями, транспортом Постачальника за його рахунок на умовах DDP на склад Замовника за адресою: склад Донбаської ЕС м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 73/1.

Додатковою угодою № 2 від 24.12.2014 року до Договору сторони узгодили внести зміни до п. 5.4. Договору, виклавши його в новій редакції, а саме: « 5.4. Доставка Товару здійснюється протягом дії договору узгодженими партіями, транспортом Постачальника за його рахунок на умовах DDP на склад Замовника за адресою: склад ВП «Запорізькі МЕМ» - 69081, м. Запоріжжя, вул. Автодорожна 3-А».

Відповідно до п. п. 5.8., 5.12, 5.13. Договору Постачальник передає Замовнику одночасно з Товаром документи, що стосуються Товару та підлягають переданню разом із ним відповідно до Договору та актів цивільного законодавства, зокрема накладну на відпуск ТМЦ, податкову накладну на Товар, товарно-транспортну накладну; сертифікат якості та заводський паспорт на кожну одиницю товару кожної партії Товару, а також заводську експлуатаційну документацію на кожний тип поставленого товару. Право власності на поставлений Товар та ризик його випадкової загибелі або ушкодження переходить до Замовника з моменту підписання товарної накладної. Зобовязання Постачальника за Договором щодо передачі Товару є виконаними в повному обсязі з моменту підписання товарної накладної.

Підпунктом 6.3.1. Договору передбачений обовязок Постачальника забезпечити поставку Товару у строки, встановлені Договором.

Умовами п.п. 6.1.1., 6.1.2. Договору передбачені обовязки Замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар та приймати поставлений Товар згідно з товарною накладною.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов.

Відповідно до п. 11.4 Договору сторони домовилися, що зміни в Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору, якщо такі дії сторін не суперечать нормам чинного законодавства, які регулюють питання придбання продукції, робіт та послуг за державні кошти. Додаткові угоди є невідємною частиною Договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору несвоєчасно виконав зобовязання з поставки товару, а саме з простроченням на 147 днів, у звязку з чим просить стягнути з останнього на підставі п. 7.3. Договору пеню за період з 04.11.2014 року по 30.03.2015 року в сумі 246357,48 грн. та штраф за період з 04.11.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 103876,92 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація (Додаток № 1 до Договору), за умовами якої сторони дійшли згоди про те, що на виконання умов Договору Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити трансформатори напруги VCU-765 клас напруги 750кВ «KONCAR» в кількості 3 шт. на загальну суму разом з ПДВ 1.483.956,00 грн.

Умовами п. 2.2. Додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року до Договору сторони узгодили викласти Специфікацію, що є Додатком № 1 до Договору, в новій редакції, а саме передбачили постачання трансформаторів напруги VCU-765 клас напруги 750кВ «KONCAR» в кількості 3 шт. на загальну суму разом з ПДВ 1777870,12 грн.

Так, на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача аванс за поставлений товар в розмірі 30% від вартості партії товару в сумі 445186,80 грн. згідно виписаного відповідачем рахунка № 301 від 19.12.2013 року, що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 491 від 07.03.2014 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 29).

Втім, як свідчать матеріали справи, відповідач поставив позивачу товар, зазначений у Специфікації, на загальну суму 1777870,12 грн. лише 30.03.2015 року, а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковою накладною № 17 від 30.03.2015 року, товарно-транспортною накладною № Р17 від 30.03.2015 року та актом прийому-передачі № 30/03/1 від 30.03.2015 року, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 77-79).

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача інженером ОСОБА_4 на підставі довіреності № 34 від 26.03.2015 року (а.с. 68-69), про що свідчить його підпис на видатковій накладній № 17 від 30.03.2015 року та товарно-транспортній накладній № Р17 від 30.03.2015 року.

До матеріалів справи позивачем були додані претензії № 03/01-6-2/6582 від 10.06.2015 року та № 01/01-6-2/11433 від 01.10.2015 року, адресовані відповідачу, в яких позивач у звязку з порушенням строків поставки товару в обумовлений договором строк на підставі п. 7.3. договору просив сплатити штрафні санкції на загальну суму 350234,40 грн.

21.10.2015 року відповідачем була надана відповідь на претензію № 01/01-6-2/11433 від 01.10.2015 року, вимоги якої останній відхилив, з огляду на відсутність його вини як постачальника у порушенні умов договору, посилаючись при цьому на проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, проведення тривалих переговорів з керівництвом позивача щодо узгодження поставки товару і погодження змін до договору, до внесення яких виконання договору було неможливим.

Оскільки відбулось несвоєчасне виконання відповідачем свого зобовязання, а саме порушення строку поставки товару, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 04.11.2014 року по 30.03.2015 року в сумі 246357,48 грн. та штраф за період з 04.11.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 103876,92 грн. на підставі п. 7.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за порушення встановлених Договором строків поставки Товарів, Постачальник повинен згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленого товару за кожний прострочений день, а за прострочення поставки понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що сторонами був укладений договір на умовах попередньої оплати, яка передбачена п. 4.1. договору. Так, умовами вказаного пункту Договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару за цим договором здійснюються шляхом перерахування Замовником авансу в розмірі 30% від вартості партії товару впродовж 30-ти календарних днів після отримання рахунку-фактури. Остаточний розрахунок проводиться протягом 30-ти календарних днів після отримання товару на склад Замовника. При цьому умовами п. 5.1. Договору сторони чітко визначили термін постачання Товару, а саме протягом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від Замовника. З аналізу положень вказаних пунктів договору вбачається, що виконання відповідачем свого обовязку з поставки товару обумовлене виконанням позивачем свого обовязку з перерахування авансу за поставлений товар, і саме з моменту отримання відповідачем вказаного авансу починає свій перебіг термін поставки товару - 240 календарних днів.

Так, фактичні обставини справи свідчать, що позивач свій обовязок щодо внесення попередньої оплати (авансу в розмірі 30% від вартості партії товару) за поставлений товар виконав, перерахувавши на користь відповідача кошти в сумі 445186,80 грн. згідно виписаного відповідачем рахунка № 301 від 19.12.2013 року, що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 491 від 07.03.2014 року (а.с. 29). Отже, відповідач отримав аванс за поставлений товар 07.03.2014 року, а відтак в силу умов п. 5.1. Договору зобовязаний був поставити позивачу товар 02.11.2014 року, втім оскільки це вихідний день згідно приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України кінцевим днем терміну поставки є 03.11.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2014 року між сторонами велося листування з приводу погодження істотних умов Договору.

Так, відповідач звернувся до позивача листом № 07/10-01 від 07.10.2014 року, в якому повідомив про готовність виконати дострокову поставку товару, однак для цього просить наступне: надати згідно п. 6.4.2 Договору письмову згоду на дострокову поставку товару; для здійснення поставки обладнання, яке призначалось для Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго», у звязку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, вказати нові пункти призначення товару; розглянути питання щодо індексації ціни Договору у звязку з коливанням курсу гривні до євро.

Листом № 04/04-1-1/11866 позивач погодився з пропозицією відповідача щодо дострокової поставки трансформаторів напруги та зміни адреси поставки товару, запропонувавши при цьому місце поставки: склад ВП «Запорізькі МЕМ», вул. Автодорожна, 3А, м. Запоріжжя, 69081. Разом з тим позивач заперечив проти зміни ціни договору з огляду на відсутність в договорі порядку її зміни залежно від курсу євро.

В подальшому відповідач повторно звернувся до позивача листом № 28/10 від 28.10.2014 року з пропозицією щодо зміни умов договору стосовно збільшення його ціни на розмір встановленого згідно із законодавством індексу інфляції. У відповідь на вказаний вище лист позивач листом № 01/04-1-1/12991 від 17.11.2014 року повідомив про готовність розпочати процедуру внесення змін до умов п. 3.1. договору № 30/0-5471-13/640 від 18.12.2013 року в частині зростання його ціни.

В результаті проведеного листування сторонами у справі були укладені додаткова угода № 1 від 10.12.2014 року та додаткова угода № 2 від 24.12.2014 року, останньою з яких сторони погодили внести зміни до п. 3.1. Договору, збільшивши ціну Договору до 1777870,12 грн., викласти в новій редакції Специфікацію та викласти в новій редакції пункт 5.4., визначивши місцем доставки Товару склад Замовника за адресою: склад ВП «Запорізькі МЕМ» - 69081, м. Запоріжжя, вул. Автодорожна 3-А».

Проведене між сторонами тривале листування щодо узгодження умов дострокової поставки товару, зміни місця доставки товару, збільшення ціни та загальної вартості товару, в т.ч. укладення сторонами додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року жодним чином не змінило умови Договору стосовно терміну постачання Товару, визначеного в п. 5.1. Приписами ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. В даному випадку термін поставки товару за Договором визначається з моменту отримання Постачальником авансу від Замовника (позивача) (тобто настанням події) і вирахуванням від цього моменту 240 календарних днів. Оскільки будь-яких змін до терміну постачання товару (п. 5.1. Договору), в т.ч. умовами укладеної додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року, сторонами внесено не було, відтак він залишився незмінним, тобто настав зі спливом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від Замовника (позивача), а саме - 03.11.2014 року. Вказаний факт відповідач визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Приписами ч. 1 ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обовязку передати товар.

Проте, докази у справі свідчать, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1777870,12 грн., зазначений у Специфікації, лише 30.03.2015 року, що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковою накладною № 17 від 30.03.2015 року, товарно-транспортною накладною № Р17 від 30.03.2015 року та актом прийому-передачі № 30/03/1 від 30.03.2015 року (а.с. 77-79), допустивши при цьому прострочення на 147 днів та порушивши умови п. 5.1. договору. Тобто відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання, оскільки поставив позивачу товар з простроченням встановленого договором строку.

Предметом судового розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 04.11.2014 року по 30.03.2015 року в сумі 246357,48 грн. та штрафу за період з 04.11.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 103876,92 грн. у звязку з порушенням строків поставки товару на підставі п. 7.3. Договору. Вказаним пунктом Договору передбачено, що за порушення встановлених Договором строків поставки Товарів, Постачальник повинен згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленого товару за кожний прострочений день, а за прострочення поставки понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, в даній справі предметом поданого позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій саме за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності, встановленого приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Нормою ч. 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів перебіг позовної давності у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Так, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань у звязку з простроченням поставки товару у встановлений договором термін, а відтак ним порушено право позивача на своєчасне отримання товару. Умовами п. 5.1. Договору сторони визначили термін виконання зобовязання з поставки товару, а саме: протягом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від Замовника, який настав 03.11.2014 року, відтак прострочка виникла з 04.11.2014 року. Таким чином, з урахуванням вказаного пункту Договору, перебіг строку позовної давності щодо нарахування пені та штрафу за порушення строку поставки товару розпочався з 04.11.2014 року та закінчився 04.11.2015 року. Проте позовна заява про стягнення пені та штрафу в даній справі була подана позивачем до суду 25.11.2015 року, про що свідчить штамп поштового відділення звязку на поштовому конверті.

Тобто, строк позовної давності для стягнення з відповідача пені за період з 04.11.2014 року по 30.03.2015 року в сумі 246357,48 грн. та штрафу за період з 04.11.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 103876,92 грн. за порушення строку поставки товару в даній справі сплив, а позивач не навів суду поважності причин його пропуску. При цьому клопотань щодо визнання поважності причин пропуску строку позовної давності до суду не надходило.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Докази зміни тривалості позовної давності за письмовою домовленістю сторін стосовно нарахування штрафних санкцій матеріали справи не містять, а тому з врахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Електра пені в сумі 246357,48 грн. та штрафу в сумі 103876,92 грн. за договором № 30-0/5471-13/640 від 18.12.2013 року слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає зазначити наступне.

Твердження відповідача про те, що прострочення ним поставки товару сталося в силу прострочення позивача у звязку з ненаданням у відповідний строк довіреності на отримання цінностей, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Так, приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу вказаної норми вбачається, що при настанні строку поставки товару у постачальника (тобто відповідача) виникає обовязок здійснити постачання товару покупцю (тобто позивачу), який виконується шляхом здійснення ним конкретних дій з передачі товару у спосіб, визначений умовами договору (доставка товару на склад, передання покупцеві за місцезнаходженням товару та ін.). У покупця в свою чергу при цьому виникає обовязок прийняти товар, що кореспондується з умовами п.п. 6.1.2. Договору, надавши при цьому своєму уповноваженому представнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від Постачальника, а також оплатити вартість поставленого товару. Таким чином, видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей передує волевиявлення постачальника поставити товар, тобто вчинення ним дій, спрямованих на постачання товару. Втім, будь-які докази в підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на виконання обовязку з поставки товару позивачу, за період з 03.11.2014 року по 02.03.2015 року в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані. Відтак, оскільки відповідач не вчинив зі свого боку будь-яких дій, спрямованих на поставку товару, у вказаний вище строк, то відповідно і у позивача не виникло підстав для видачі довіреності на приймання товару. Разом з тим судом не приймаються, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, оскільки вказаний наказ втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України № 987 від 30.09.2014 року.

Посилання відповідача на порушення позивачем строку оплати передплати за рахунком № 301 від 19.12.2013 року є недоведеними, оскільки як вбачається з аналізу умов п. 4.1. Договору строк оплати авансу за договором визначається від моменту отримання позивачем рахунку-фактури, втім докази отримання позивачем вказаного рахунку-фактури у справі відсутні, відтак неможливо визначити коли у позивача настав строк оплати цього рахунка. Натомість, як підтверджено наявними у справі доказами позивач здійснив передоплату товару згідно рахунка № 301 від 19.12.2013 року, перерахувавши відповідачу 07.03.2014 року кошти в сумі 445186,80 грн.

Посилання відповідача у відзиві на невнесення позивачем авансу у розмірі 30% від вартості партії товару з урахуванням додаткової угоди № 2 від 24.12.2014 року судом не приймаються з огляду на неврегулювання сторонами в Договорі порядку проведення розрахунків, в т.ч. внесення авансу Замовником за поставлений товар, у разі зміни ціни (вартості Товару). Разом з тим укладена сторонами додаткова угода № 2 від 24.12.2014 року в т.ч. Договір не містить умов щодо обовязку Замовника (позивача) здійснити доплату авансу за поставлений товару у звязку зі зміною його ціни. Крім того, як вбачається з аналізу, умов п. 4.1. Договору, підставою для внесення позивачем (Замовником) авансу в розмірі 30% від вартості партії товару є отримання від Постачальника рахунку-фактури. Втім, докази отримання позивачем рахунку-фактури на оплату вартості товару з урахуванням збільшеної ціни, встановленої вказаною додатковою угодою, в матеріалах справи відсутні. Також у справі відсутні будь-які письмові докази звернення відповідача до позивача з вимогами здійснити доплату авансу у звязку із збільшенням ціни договору.

Твердження відповідача про те, що перебіг терміну постачання товару на збільшену суму договору згідно додаткової угоди № 2 від 24.12.2015 року взагалі не почався у звязку нездійсненням позивачем передплати 30%, є хибними, оскільки термін постачання товару настав 03.11.2014 року, тобто зі спливом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від Замовника, сплаченого 07.03.2014 року у відповідності до умов договору, що передбачено п. 5.1. Договору.

Доказів ухилення позивача від приймання товару за договором до матеріалів справи не надано.

Заперечення відповідача щодо відсутності направлених позивачем на його адресу письмових заявок на поставку товару судом приймаються до уваги. Так, дійсно в судовому засіданні 21.01.2016 року представник позивача підтвердив, що письмових заявок на адресу відповідача не направляв. Втім, відсутність письмових заявок на поставку товару не звільняє постачальника (відповідача) від виконання прийнятого на себе зобовязання з поставки товару, в т.ч. з огляду на положення п. 5.1. Договору щодо терміну поставки. Разом з тим судом враховано, що поставка товару відбулась 30.03.2015 року одноразово за однією видатковою та товарно-транспортною накладною на загальну суму Договору, а узгодження всіх істотних умов щодо найменування (асортименту, номенклатури), кількості, ціни та загальної вартості товару досягнуто сторонами в підписаній до Договору Специфікації, яка є невідємною його частиною. Крім того, відповідач у відзиві самостійно визнав, що постачання товару відбувалось виключно за його ініціативою.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують факт порушення ним своїх зобовязань за договором, в т.ч. і порушення прав позивача на своєчасне отримання товару. Втім, у звязку зі спливом строку позовної давності заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 5253,52 грн. покладаються на позивача у справі Державне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Електра про стягнення пені в сумі 246357,48 грн. та штрафу в сумі 103876,92 грн. за договором № 30-0/5471-13/640 від 18.12.2013 року - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 5253,52 грн. покладаються на Державне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго.

Повне рішення складено 26.01.2016 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.