Рішення № 55309586, 17.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/3727/15

Справа № 522/23701/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді: Домусчі Л. В.,

при секретарі: Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача у грудні 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та її продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.05.2007 року між АППБ «Аваль» (назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання кредитних послуг № 014/0028/74/74463, згідно якого Банк зобов'язався надавати у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 141 400 дол. США. 23.05.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 23.05.2007 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1. на праві приватної власності. Згідно умов Іпотечного договору Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання представник позивача - ОСОБА_5 не з'явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання відповідачка не з'явилася, хоча про час, дату і місце судового засідання була повідомлена належним чином у встановленому порядку (згідно ст.74 ч.5 ЦПК України), поважних причин неявки суду не представила.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу за їх відсутності, згідно ч.4 ст. 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.05.2007 року між АППБ «Аваль» (назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання кредитних послуг № 014/0028/74/74463, згідно якого Банк зобов'язався надавати у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 141 400 дол. США. 23.05.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 23.05.2007 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1. на праві приватної власності. Згідно умов Іпотечного договору Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/0028/74/74463 від 10.05.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3709, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира НОМЕР_2 яка знаходиться в АДРЕСА_1. Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до п. 5.5 кредитного договору позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Кошти мають бути повернені протягом 30 банківських днів з моменту надіслання банком на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

Пунктом 6.5 кредитного договору встановлено, що кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та і в інших випадках, передбачених кредитним договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 банківського дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення. У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у т.ч. у випадку невиконання позичальником зобов'язань з дострокового погашеннязаборгованості відповідно до умов кредитного договору, кредитор має право звернутися до поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов'язання позичальника за кредитним договором.

За порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (п. 10.1 кредитного договору).

Однак, в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів розмірі та строк не відбувається.

Згідно з вищевказаним договором іпотеки від 23.05.2007 року, для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань, визначених цим договором, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у п. 1.2 цього договору. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі.

Але станом на теперішній час вимоги кредитора не виконано.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку станом на 11.08.2011 року заборгованість за вищевказаним кредитним договором складає 334426,05 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2665643,15 грн.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі наведеного вище суд вважає, що Позивач на законних підставах звернувся до суду з позовом до Відповідачки, так як саме вона є майновим поручителем Позичальників-1 та 2 по зобов'язаннях за Генеральним договором, та відповідає за належне виконання Генерального договору в межах майна, яке вона передала Позивачу в іпотеку.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконання зобов'язань з боку позичальника є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року (зі змінами та доповненнями) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

На момент розгляду справи доказів погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків, пені у суду не має, предмети застави в заклад банку не повернені.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Частиною 3 ст. 33 Закону «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, має бути реалізований іпотекортжалем будь-якій особі, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст.. 38 зазначеного Закону.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо Позичальник є відмінною від особи Іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з Позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні Іпотекодавцю, який не є Позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст. 3, 4 ЦПК).

Виходячи з наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги Позивача ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання Відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань, позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 365571 від 10.12.2014 року (а.с.51).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 57, 58, 60, 64, 88 ч.4, 169, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 11, 12, 509, 524-526, 530, 536, 543, 546, 549, 551, 612, 624-627, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України; ст.ст. 18, 33, 35, 38, 39 Закону України «Про Іпотеку»; ст.ст. 24 ч.1, 25 п.4 ч.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд -

ВИРИШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним № 014/0028/74/74463 від 10.05.2007 року, у розмірі 334 426.05 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ, складає 2 665 643 (два мільйони шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот сорок три) гривні 15 копійок, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде встановлена оцінкою, проведеної в межах виконавчого провадження.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Райффайзен Банк Аваль» (м. Київ, вул. Лєскова 9, код ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351) судові витрати у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: Л.В. Домусчі

17.12.2015