Рішення № 55309344, 14.01.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3032/15-ц

2/310/85/16

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 січня 2016 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Стручкової Л.І.,

при секретарі - Вакал Н.А,

за участі позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який згодом уточнила, посилаючись на те, що 08.09.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, згідно з яким останній отримав 20000 доларів США та зобов'язався повернути їх у строк до 08.09.2009 року. Про отримання вказаної суми відповідач написав власноруч розписку. У встановлений, договором позики, строк ОСОБА_3 зобов'язання не виконав, до теперішнього часу борг не повернув. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №2-815/11 від 01.06.2011 року з ОСОБА_3 на її користь стягнуто суму позики в гривневому еквіваленті - 158754 грн. Офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України станом на 27.03.2015 року складає 2351,3024 грн. за 100 доларів США. Відповідно сума позики 20000 доларів США станом на 27.03.2015 року еквівалентна 470260,48 грн. Таким чином різниця, на яку збільшилась сума позики внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США станом на 27.03.2015 року складає 311506,48 грн., які просить стягнути з відповідача на її користь. Посилаючись на ст.625 ЦК України вважає що відповідач повинен також сплатити на її користь 3% річних за прострочення повернення позики у розмірі 35742,17 грн., та інфляційні витрати в розмірі 108181,02 грн. Крім того, на підставі ст.611 ЦК України, ОСОБА_3 повинен сплатити пеню в розмірі 83833,65 грн. Проценти за користування позикою, розраховані відповідно до ст.1048 ЦК України, складають 106274,91 грн. Вказані суми ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3, а також понесені нею судові витрати. Посилаючись на те, що з 01.04.2014 року по 01.04.2015 року ОСОБА_1 знаходилась у відрядженні і не мала можливості у цей період звернутись до суду з цим позовом, просить визнати причину пропуску позовної давності поважною та поновити їй строк позовної давності.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали посилаючись на обставини викладені в ньому. Додатково суду пояснили, що на теперішній час відповідач суму боргу не сплатив. Розписки, копії яких долучені до матеріалів справи підтверджують лише сплату відповідачем 4050 грн. Сума позики у 20000 доларів США, станом на 27.03.2015 року, еквівалентна 470260,48 грн. Просять позов задовольнити в повному обсязі (а.с.2-4, 13, 87-89, 102).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в сьогоднішнє судове засіданні не з'явились про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не надали (а.с.124, 132). Суд на підставі ст.ст.169, 224-226 ЦПК України, за згодою позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб, на підставі наявних у ній даних в заочному порядку.

В минулому судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.49-50, 94). Суду пояснили, що з травня 2015 року з пенсії та заробітної плати ОСОБА_3 проводять відрахування певних сум на погашення заборгованості. Вважають, що зобов'язання за борговою розпискою є припиненим. Просять застосувати строк позовної давності та у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Розглядаючи заяву про застосування позовної давності (а.с.94) та визнання поважною причину пропуску строку позовної давності (а.с.71) суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України, передбачено застосування судом позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Приймаючи до уваги, що позивач пропустила строк позовної давності в зв'язку з тривалим відрядженням (а.с.71-73), суд приходить до висновку, що причина пропуску позовної давності є поважною і вважає можливим поновити строк позовної давності.

Розглядаючи іншу частину позовних вимог суд приходить до наступного.

Зобов'язання виникають з цивільних прав і обов'язків, підставами виникнення яких є - договори та інші правочини, як зазначено у ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно зі ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 08.09.2008 року був укладений договір позики, згідно з якими позивач ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20000 доларів США. На підтвердження факту отримання зазначеної грошової суми позичальник видав позичкодавцю розписку. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався повернути грошові кошти 08.09.2009 року в повному обсязі.

Після спливу вказаного строку відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за вищезазначеними договорами належним чином не виконав, отримані від ОСОБА_1 гроші своєчасно не повернув.

У зв'язку з порушенням зобов'язань відповідачем позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №2-815/11 від 01.06.2011 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08.11.2011 року залишено без змін, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто суму позики в розмірі 158754 грн., 3 проценти річних від простроченої суми в розмірі 8241,98 грн. а також судові витрати (а.с.25). До теперішнього часу рішення суду відповідачем не виконано.

Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобов'язання обмежується поверненням боргу.

Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у ст.1048 ЦК України.

Так, згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у ч.1 ст.1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені у ч.2 ст.1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-36цс14 від 02.07.2014 року).

Отже розглядаючи позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми різниці, на яку збільшилась сума позики внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США в розмірі 311506,48 гривен, суму 3% річних за прострочення повернення позики у розмірі 35742,17 грн., проценти за користування позикою 106274,91 грн. (розрахунки яких наведені на а.с.31, 88, 90), суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогам ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на 27.03.2015 року офіційний курс гривні до долара США становить 2351,3024 грн. за 100 доларів США. Відповідно 20000 доларів США, станом на 27.03.2015 року становила 470260,48 грн. З цієї суми рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №2-815/11 від 01.06.2011 року, було стягнуто 158754 грн. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає курсова різниця в розмірі 311506,48 грн.

Враховуючи вищевикладене задоволенню підлягають також позовні вимоги про стягнення 3% річних за прострочення повернення позики у розмірі 35742,17 грн. та проценти за користування позикою, що визначені у відповідності до вимог ч.1 ст.1048 ЦК України, на рівні облікової ставки НБУ, у розмірі 106274,91 грн. (розрахунки яких наведені на а.с.31, 90).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в розмірі 108181,02 грн. та пені в розмірі 83833,65 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції є покажчиком характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті - гривні, тож норма ст. 625 ЦК України, щодо сплати боргу з урахуванням встановленої інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні.

Оскільки грошове зобов'язання у договорі позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було визначено у іноземній валюті, в договорі прямо не передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, судом задоволені позовні вимоги, щодо стягнення різниці, на яку збільшилась сума позики внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США та 3% річних за прострочення повернення позики, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 108181,02 грн. та пені в розмірі 83833,65 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3654 грн. також підлягають стягненню з відповідача (а.с.1).

Керуючись ст.ст.11, 257, 267, 526, 530, 533, 536, 610, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 15, 57-62, 64, 73, 88, 169, 208, 212-215, 223-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити позивачу строк позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер:НОМЕР_2, суму різниці, на яку збільшилась сума позики внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США в розмірі 311506,48 гривен, суму 3% річних за прострочення повернення позики у розмірі 35742,17 грн., проценти за користування позикою 106274,91 грн., а всього 453523,56 грн. та понесені судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або письмової заяви відповідача про перегляд заочного рішення, якщо їх не було подано.

У разі подання письмової заяви відповідача про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом або заяви судом першої інстанції.

СуддяЛ. І. Стручкова