Вирок № 55309203, 28.01.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

справа646/9461/15-к

№ пр 1-кп/646/103/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого: cудді Чудовського Д.О.,

при секретарі судового засідання: Москальовій С.В., Жура О.В., Штефан А.Г.,

за участю прокурора: Семенюк В.В., Ковальова Р.В., Косіченко М.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

представника потерпілої: ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача: не з'явився,

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220060002969 від 23.11.2014 року, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Льгова Курської області, раніше не судимий, працює у Гаражному кооперативі «Енергетик» електриком, неодружений, на утриманні дітей неповнолітніх не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.11.2014 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_1 керуючи автомобілем «DAEWOO Lanos», д.н. НОМЕР_1, рухався по пр. Московському в м. Харкові, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку №86-А по проспекту Московському, водій ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохідному переході на ОСОБА_3, чим порушив, вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, які передбачають, що «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». В результаті наїзду на потерпілу останній заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості: закритий перелом лівої стегнової кістки і нижній третині із зсувом, закритий перелом обох кісток правої гомілки у верхній і середній третині із зсувом; забито-рвана рана правої гомілки. Такі дії водія ОСОБА_1, не відповідали вимогам п. 18.1. Правил дорожнього руху України, і, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

За таких обставин ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив обставини та події, встановлені органами слідства під час проведення досудового слідства та які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та пояснив, що він дійсно керуючи автомобілем «DAEWOO Lanos», д.н. НОМЕР_1, рухався по пр. Московському в м. Харкові зі швидкістю 50 км/год. під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку №86-А по проспекту Московському, через неуважність не побачив ОСОБА_3, та скоїв на неї наїзд.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого та враховуючи, що цивільний позов було пред'явлено також і до ПАТ «Страхова компанія «Уніка», яке суд за ухвалою залучив у якості цивільного відповідача, були досліджені документи, що обґрунтовували цивільний позов.

При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оцінивши докази, які є в матеріалах кримінального провадження, як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому проваджені доведена повністю у встановленому судом обсязі, а вчинений ним злочин правильно кваліфіковано органами досудового слідства і має всі ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд керується ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Судом враховані обставини вчинення злочину та його наслідки, дані про особу обвинуваченого, а саме, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, працює електриком у Гаражному кооперативі «Енергетик», на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, згідно зі ст. 67 КК України, судом встановлено не було.

З урахуванням викладеного, а також обставини справи, ступіть тяжкості вчиненого злочину, спосіб вчиненого злочину, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України необхідно призначити покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства у вигляді обмеження волі. При цьому, враховуючи обставини справи, обставини які пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, думку учасників судового розгляду, які погодились із запропонованою прокурором можливістю призначити обвинуваченому покарання із встановленням іспитового строку, суд прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням.

Потерпілою був заявлений цивільний позов, відповідно до якого, з урахуванням уточнених зменшених позовних вимог, вона просила стягнути з обвинуваченого на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 19 000,00 грн. та з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» у рахунок відшкодування витрат на лікування у розмірі 19 737,00 грн., у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою працездатності 13 687,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи, що обвинуваченим були визнані позовні вимоги в частині стягнення з нього у рахунок відшкодування моральної шкоди 19 000,00 грн., у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди із ПАТ «Страхова компанія «Уніка», то суд прийшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що цивільна відповідальність власників наземних транспортних засобів була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Уніка», що підтверджується відповідним страховим полісом серії АІ № 6076214, при чому ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану здоров'ю встановлений на рівні 100 000,00 грн. (а.с. 77).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

За таких обставин, витрати, пов'язані із лікуванням потерпілої у розмірі 19 737,00 грн., що були документально підтверджені нею шляхом надання копій квитанцій та товарних чеків підлягають стягненню із ПАТ «Страхова компанія «Уніка» (а.с. 56-76).

Статтею 25 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності.

Про те, потерпілою та її представником до суду подано лише виписка із історії хвороби потерпілої № 33412, з якої вбачається, що остання перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.11.2014 року до 13.12.2014 року, тобто 22 календарні дні (а.с. 52). Доказів про інший час втрати працездатності, що підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, згідно із положеннями ст. 25 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілою до суду не надано.

Відповідно до статті 25 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Враховуючи, що потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні 22 календарні дні, тобто менше одного місяця, для визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, потерпіла мала б подати суму сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі. Однак такі докази також подані не були, у зв'язку з чим у позові, в частині стягнення шкоди у розмірі 13 687,00 грн., у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, слід відмовити, однак це не позбавляє потерпілу звернутися з аналогічним позовом до цивільного відповідача у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995р, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 26-1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючи характер тілесних пошкоджень потерпілої, строки її стаціонарного та амбулаторного лікування суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із цивільного відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати у розмірі 1 473,12 грн. за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 286 КК України, ст. ст. 84, 342-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 2 (двох) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити від призначеного покарання з випробуванням, строком в 2 (два) роки.

У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 19 000,00 грн.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» (код 20033533) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» (код 20033533) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у рахунок відшкодування витрат на лікування 19 737,00 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 1 473,12 (одна тисяча чотириста сімдесят три грн. 12 коп.).

Вирок суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не було подано апеляційну скаргу.

Вирок суду може бути оскаржений, шляхом подання апеляційної скарги, особами зазначеними ст. 393 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Вирок ухвалено суддею одноособово в нарадчій кімнаті 28.01.2016 року.

Суддя Д.О. Чудовський