Ухвала суду № 55302945, 25.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3364/15-ц 25.01.2016 25.01.2016 25.01.2016

Справа № 484/3364/15-ц Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 22ц/784/291/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

25 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.

з участю:.,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2015 року про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, -

у с т а н о в и л а:

26 серпня 2015 року ОСОБА_3 предявив до ОСОБА_5 зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

04 липня 2012 року він за договором позики, укладеному в усній формі, передав ОСОБА_7 у власність 6 300 доларів США, які той зобовязався повернути за першою ж вимогою, про що позичальник видав розписку.

В подальшому, він у декілька етапів передав ОСОБА_7 ще 700 доларів США, про що було зазначено в тій же розписці окремими записами.

У квітні 2013 року ним була заявлена вимога до боржника про повернення грошових коштів, проте той гроші не повернув. Неодноразові звернення з такими ж вимогами у подальшому теж виявилися марними.

11 червня 2014 року ОСОБА_7 помер, про що офіційно позивач дізнався 10 грудня 2014 року з відповіді відділу ДРАЦС по м. Первомайську.

Вважаючи, що спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 прийняли його дружина, оскільки проживала разом з померлим, та його донька, бо подала заяву про вступ у права спадкоємця, і, бажаючи отримати борг від них за спадкового майна, він і особисто, і через нотаріуса - предявив їм вимогу про повернення грошових коштів, позичених у нього спадкодавцем, проте і вони відмовилися борг повернути.

Посилаючись на викладені обставини та відмову відповідача повернути грошові кошти добровільно, просив звернути стягнення на спадкове майно, що за життя належало ОСОБА_7, й стягнути на його користь борг в розмірі 157500 гривень 86 копійок, з яких 154280 гривень сума основного боргу та 3220 гривень 86 копійок 3% річних за прострочення виконання зобовязань, а також судові витрати.

Крім того, позивач подав до суду заяву, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_7, що залишилось після його смерті та перейшло до спадкоємців, а саме:

●? частину квартири АДРЕСА_1, яка перейшла у спадщину ОСОБА_6;

●автомобіль, зареєстрвоаний на імя ОСОБА_7, марки Chevrolet Aveo SF 69 Y , державний номер НОМЕР_1, кузов KL1SF69YE4B287140 , свідоцтво про державну реєстрацію IXC № 418100 видане ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Первомайська та Первомайського району Миколаївської області 28.09.2004 року;

●автомобіль Renault, 1987 р.в., колір синій, державний номер 10851 НІ, реєстраційний номер технічного паспорту НІС 044211, № двигуна С004929, № кузова VF1B37L0000931037, на обліку з 20.02.1996 року.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2015 року в задоволені зазначеної заяви відмовлено за її безпідставністю.

ОСОБА_3 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою його заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю оскарженої ухвали нормам цивільно-процесуального законодавства та дійсним обставинам спору.

Апеляційну скаргу слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Відовляючи ОСОБА_3 у заяві про забезпечення позову, суд 1 інстанції виходив з того, що законних підстав для її задоволення немає, а протилежне завдасть шкоди і відповідачам, і позивачеві, оскільки позбавить перших можливості оформитися в правах спадкоємця, а другого, через це - отримати борг.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не у повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, необґрунтованими й незаконними.

Відповідно до статей 151-154 ЦПК України, пунктів 1-4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання норм чинного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд у разі необхідності, на будь-якій стадії розгляду справи, може забезпечити позов, застосувавши один або декілька видів забезпечення, але це можливо лише за умови, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Згідно з вимогами цих норм та п. 7 ч. 1 ст. 301 і ч. 1 ст. 304 ЦПК України, вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову допускається також на стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку.

За змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Зокрема, в ній повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, суд має право повернути її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заява ОСОБА_3 про забезпечення позову повністю відповідає вимогам процесуального закону щодо її змісту та форми, а тому підлягала вирішенню суддею відповідно до вимог закону.

З неї ж вбачається, що вимоги позивача носять майновий характер і стосуються відновлення його права власності на грошові кошти, передані у позику правопопереднику відповідачів.

Ті такого права за ним не визнають і вважають, що він не довів належними та допустимими доказами наявності у ОСОБА_7 боргу перед ним.

Між тим, за життя у власності ОСОБА_7 перебувало наступне майно:

●? частина квартири АДРЕСА_2;

●автомобіль марки Chevrolet Aveo SF 69 Y , державний номер НОМЕР_1;

●автомобіль Renault, 1987 р.в., колір синій, державний номер 10851 НІ, реєстраційний номер технічного паспорту НІС 044211.

А оскільки за нормами чинного законодавства, спадкоємці відповідають по боргам спадкодавця в межах успадкованого майна, то тільки за рахунок названих речей може бути задоволені вимоги позивача.

Заявник твердить, що відповідачі можуть намагатися відчужити успадковане майно третім особам, позбавивши його у такий спосіб можливості відстояти своє право на власність.

Будь-якими доказами такі твердження позивача по даній справі відповідачі не заперечили, зосередившись лише на буквальному правовому обґрунтуванні правомочностей власника, а тому, за таких обставин, і з метою забезпечення в майбутньому у разі доведеності названих вимог позивача, суд міг і повинен був задовольнити заяву ОСОБА_3, забезпечивши позов у вибраний тим спосіб.

Як на думку колегії, невжиття такого заходу забезпечення може утруднити чи, взагалі, зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Оскільки суд 1 інстанції був іншої думки і у заяві відмовив, то його ухвалу слід скасувати і задовольнити заяву ОСОБА_3, наклавши арешт на назване ним майно.

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 михайлівни на користь ОСОБА_3 275 гривень 60 копійок судових витрат у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин і відповідно до ст.ст. 151, 153, 301, 304, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2015 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі задовольнити.

Накласти арешт на наступне майно:

●? частину квартири АДРЕСА_3;

●автомобіль, марки Chevrolet Aveo SF 69 Y , державний номер НОМЕР_1, кузов KL1SF69YE4B287140 , свідоцтво про державну реєстрацію IXC № 418100 видане ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Первомайська та Первомайського району Миколаївської області 28.09.2004 року;

●автомобіль Renault, 1987 р.в., колір синій, державний номер 10851 НІ, реєстраційний номер технічного паспорту НІС 044211, № двигуна С004929, № кузова VF1B37L0000931037, на обліку з 20.02.1996 року, які за життя належали ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 275 гривень 60 копійок судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Лисенко П.П.

Судді: Галущенко О.І.

ОСОБА_8