Рішення № 55302827, 26.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1492/15-ц 26.01.2016 26.01.2016 26.01.2016

Провадження №22-ц/784/225/16

Справа 477/1492/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Саукова А.А.

Провадження №22ц -784/225/16 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 5

Рішення

Іменем України

26 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, зазначив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ Держземагенства у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року в порядку поділу спільного сумісного майна між ним та ОСОБА_5 за ним визнано право власності на частину будівельних матеріалів, які були використані для будівництва будівель та споруд, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року.

З огляду на ухвалення вказаного судового рішення, він звернувся в суд з позовом про визнання права користування земельною ділянкою на якій розміщені виділені йому у власність частина незавершених будівництвом будівель та споруд.

Під час розгляду вказаної справи, при проведені судової земельно-технічної експертизи виявилося, що фактичний розмір земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_5 на 359 кв.м більше ніж площа, зазначена в державному акті.

Вважає, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку були допущені неточності, оскільки на час її складання вже існувало нерухоме майно, яке не було введено в експлуатацію.

Ухвалення Котляревською сільською радою рішення про затвердження технічної документації та передача у власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, порушує його право користування земельною ділянкою на які розміщені будівельні матеріали набуті ним у власність.

Посилаючись на наведене, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним рішення ХХХІV сесії V скликання Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 20 травня 2010 року в частині затвердження технічної документації землеустрою ділянки ОСОБА_5, визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року на право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1257 га по АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Реєстраційну службу Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення ХХХІV сесії V скликання Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 20 травня 2010 року №9 в частині затвердження технічної документації землеустрою ділянки ОСОБА_5

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року, виданий ОСОБА_5

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керуючись висновком судової земельно - технічної експертизи від 21 квітня 2015 року, проведеної у іншій цивільній справі, дійшов висновку, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_5 відбулася з порушенням вимог діючого земельного законодавства, оскільки під час виготовлення оспорюваного державного акта, до її земельної ділянки відійшло на 359 кв.м більше земельної ділянки, ніж зазначено у Державному акті. Крім того, суд вважав, що видачею оспорюваного державного акту було порушено право позивача на володіння, користування земельною ділянкою, тому такий акт є недійсним.

Однак, з таким висновком погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 1993 року проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.

17 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_5 придбано житловий будинок площею 46,4 кв.м з господарськими спорудами по АДРЕСА_1.

Рішенням ХХХІV сесії V скликання Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 20 травня 2010 року №9 затверджено проектну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1257 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 та передано у власність відповідачки цю земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року , відповідно до якого відповідачка є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Із матеріалів справи також вбачається, що придбаний на ім'я ОСОБА_5 житловий будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці був перебудований та побудовано інший будинок, а також побудовані інші споруди - магазин-бар, бесідка, навіс, гараж, майстерня, тощо, які в експлуатацію не прийняті, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не проведено (а.с.99).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2012 року визнано спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_5 будівельні матеріали, конструкції та роботи, використані в процесі будівництва будівель та споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного майна за ОСОБА_2 визнано право власності на частину будівельних матеріалів та конструкцій з яких збудовано будівлі та споруди, на вказаній земельній ділянці.

Цим же рішенням суду і задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1257 га, розташованої по АДРЕСА_1, відмовлено.

Наполягаючи на задоволенні позову позивач зазначав, що площа належної відповідачці земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку більша від зазначеної в державному акті.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст..4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 2, ч.3 ст. 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або користувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на земельну ділянку. Захист цих прав може здійснюватися шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.

У відповідності з вимогами ч.1 ст. 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується право особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Між тим, матеріали справи не містять доказів про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення та відповідно отримання ОСОБА_5 оспорюваного державного акту мало місце порушення закону, яке потягло порушення прав позивача, оскільки він у встановленому законом порядку не набув право користування земельною ділянкою і це право за ним ніким не визнано.

Будівництво житлового будинку, а також інших нежитлових споруд по АДРЕСА_1 здійснювалось без установленого дозволу, без належного затвердженого проекту, тобто є самовільним, сторони не мають права власності на це нерухоме майно. Тому у ОСОБА_2 не виникає права на земельну ділянку, яка не є самостійним об'єктом спільної власності сторін, відтак не можна вважати, що порушено права чи законні інтереси останнього.

У зв'язку з чим у нього відсутні підстави для звернення до суду з відповідними вимогами.

Посилання позивача на наявність розбіжностей щодо розміру земельної ділянки, переданої у власність, із фактичним розміром земельної ділянки, не є підставою для визнання недійсним рішення щодо передачі відповідачці у власність земельної ділянки, оскільки у разі якщо будуть виявлені такі розбіжності, остаточний її розмір може бути визначений лише її власником, яким в даному випадку є сільська рада.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться частина належних йому матеріалів та конструкцій об'єкта незавершеного будівництва, оскільки користувач будівельних матеріалів не має право на земельну ділянку на якій ці матеріали знаходяться.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини, не дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, що відповідно до п.п. 1, 4 частини першої ст..309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення, яким в позові ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Котляревської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: