Ухвала суду № 55302818, 26.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1743/15-ц 26.01.2016 26.01.2016 26.01.2016

Провадження №22-ц/784/163/16

Справа 473/1743/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Вострікова Л.В.

Провадження №22ц -784/163/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 5

Ухвала

Іменем України

26 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

за участю

позивачки ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку квартири, стягнення грошової компенсації вартості частки нерухомого майна.

Позивачі зазначали, що їм на праві власності належить по 1/6 частки квартири АДРЕСА_1, а власником 2/3 частки цієї ж квартири є ОСОБА_5

Посилаючись на те, що їх частка є незначною, квартира є неподільною річчю, вони не можуть дійти згоди щодо спільного користування квартирою, позивачі просили суд припинити їх право власності на вказану квартиру, визнати за ОСОБА_5 право власності на належну їм частку квартири, стягнувши з відповідачки на їх користь грошову компенсацію вартості належних їм на праві власності часток в зазначеній квартирі.

10 липня 2015 року позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили виділити в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на їх користь грошову компенсацію вартості належних їм на праві власності часток в зазначеній квартирі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст..370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурічастки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що єу спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленомуст.364 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 ст.364 ЦК України якщо виділу натурі часткиіз спільного майна не допускається згідноіз законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), то співвласник, який бажає виділу, має право на одержаннявід інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвами про право на спадщину від 10 квітня 2015 року, виданими державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками по 1/6 частки квартири АДРЕСА_1.

Власником 2/3 частки цієї ж квартири є ОСОБА_5

Спірна квартира є однокімнатною, житловою площею 15,5 кв.м., загальною площею 27,9 кв.м.а відтак кожен із співвласників має право користування своєю часткою. Частки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 становлять по 4,65 кв.м. проти загальної площі частин квартири, а частка ОСОБА_5 18,6 кв.м.

Звертаючись до суду з уточненим позовом, ОСОБА_2,ОСОБА_4 просили поділити в натурі між ними та відповідачкою спірну квартиру відповідно їх ідеальних часток.

Відповідно до висновку судової оціночної будівельно - технічної експертизи від 27 жовтня 2015 року реальний поділ спірної квартири провести неможливо, оскільки квартира має всього одну житлову кімнату, а тому кожній із сторін немає можливості виділити у власність жилу кімнату, а також кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, що є обовязковим відповідно до державних будівельних норм і правил.

Встановивши наведені обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для виділу частки, передбачених ст. 364 ЦК України.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо не вирішення судом питання про стягнення на їх користь вартості частки майна у спільній частковій власності.

Так, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підстав доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що первісно позивачами заявлено позов в якому вони просили припинити їх право власності на належну їм частку квартири та стягнути з ОСОБА_5 на їх користь грошову компенсацію вартості належних їм на праві власності часток.

Під час судового розгляду позовні вимоги були змінені позивачами і вони просили виділити їм в натурі частку із спільного майна і про такий спосіб вирішення спору як виділ частки із спільного майна шляхом одержання грошової компенсації позивачі не заявляли.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив спір у справі дотримавшись принципу поділу (виділу частки) спільного часткового майна пропорційно ідеальним часткам співвласників, з урахуванням уточнених позовних вимог розглянув спір.

З огляду на наведе, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: