Постанова № 553016, 26.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26.03.07 Справа № 15/64н-ад(18/405н).

Суддя Пономаренко Є.Ю.,

при секретарі судового засідання Подколзіній С.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд», м. Луганськ

до Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Луганська, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Луганська обласна рада, м. Луганськ

про визнання недійсним реєстраційного напису та спонукання видати довідку-характеристику

За участю представників:

від позивача –Супрун С.М., керуючий згідно наказу №16 від 01.06.1994р.;

від відповідача –не прибув;

від третьої особи –Харченко М.І., заст. зав юр відділом по довіреності від 15.01.2007р. №1/10-24.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, виходячи з суб’єктного складу сторін, предмету судового розгляду, перегляду при первісному розгляді справи рішення місцевого суді і постанови суду апеляційної інстанції Вищим адміністративним судом України та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 20.03.2007р. було оголошено перерву до 26.03.2007р. о 11 год. 30 хв., про що були повідомлені належним чином представники обох сторін та третьої особи.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

- визнання недійсним реєстраційного напису відповідача від 21.03.2002р., який виконаний на свідоцтві про право власності від 04.05.2000р. на гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 20;

- про спонукання відповідача видати довідку-характеристику на відчуження будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 20.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує, зокрема тим, що відповідачем неправомірно 21.03.2001р. вчинено оскаржуваний реєстраційний напис на свідоцтві про право власності від 04.05.2000р., оскільки Рішенням Луганської обласної ради від 25.12.2001р. №20/28 було скасовано рішення Луганської обласної ради від 27.04.2000р. №11/23 (на підставі якого було видане вказане свідоцтво про право власності на гуртожиток за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області), в частині безоплатної передачі будівлі від позивача та визначено необхідність проведення такої передачі на платній основі, чого не відбулось.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В дане судове засідання представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав усні пояснення, якими вважає позовні вимоги необґрунтованими.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Позивач набув права власності на спірну будівлю гуртожитку А-5 з підвалом загальною площею 4918,6 м2, розташовану за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 20, на підставі договору купівлі-продажу державного майна посвідченого нотаріально 24.12.1993р., акту приймання-передачі проданого державного майна від 21.03.1994р. та з урахуванням угоди про зміну договору, посвідченої нотаріально 19.05.1998р.

На підставі вказаних обставин Луганським БТІ проведено реєстрацію спірної будівлі за підприємством позивача у справі, та про що 01.07.1998р. видано реєстраційне посвідчення на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам.

Луганською обласною радою 23-го скликання прийнято рішення від 27.04.2000р. № 11/23 «Про прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад області будівлі гуртожитку і реконструкції його під житловий будинок», згідно п. 1 якого ухвалено прийняти до спільної комунальної власності територіальних громад області будівлі гуртожитку №20 на кв. Пролетаріату Донбасу у м. Луганськ, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд».

На підставі даного рішення Луганської обласної ради від 27.04.2000 № 11/23 відділом з управління майном спільної власності територіальних громад Луганської обласної ради 04.05.2000 було видане свідоцтво про право комунальної власності на будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 20. У зазначеному свідоцтві вказано, що будівля гуртожитку належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Луганської області, в особі Луганської обласної ради на праві комунальної власності.

Луганською обласною радою 23-го скликання 25.12.2001р. прийнято рішення №20/28 «Про придбання до спільної власності територіальних громад області будівлі гуртожитку №20 на кв. Пролетаріату Донбасу у м. Луганськ». Відповідно преамбули даного рішення воно мотивовано відмовою власника (позивача) від безоплатної передачі.

Згідно даного рішення Луганської обласної ради від 25.12.2001р. №20/28 визнано таким, що втратило силу рішення обласної ради від 27.04.2000р. №11/23 в частині безоплатної передачі будівлі гуртожитку, а також ухвалено придбати у спільну власність територіальних громад області будівлю гуртожитку №20 на кв. Пролетаріату Донбасу у м. Луганськ шляхом укладення договору купівлі-продажу будівлі гуртожитку з ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд».

Однак, не зважаючи на рішення Луганської обласної ради від 25.12.2001р. №20/28, на зворотному боці вказаного свідоцтва про право власності від 04.05.2000 (виданого на підставі рішення яке згодом скасовано) відповідачем 21.03.2002р. вчинено оскаржуваний реєстраційний напис про реєстрацію права комунальної власності на гуртожиток за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області, в особі Луганської обласної ради.

Станом на день вчинення реєстраційного напису не було укладено договору купівлі-продажу спірної будівлі, як то ухвалено рішенням від 25.12.2001р.

Так, слід підкреслити, що оскаржуваний реєстраційний напис про реєстрацію права комунальної власності на спірну будівлю гуртожитку вчинено 21.03.2002р. - після скасування рішення, на підставі якого видано свідоцтво про право власності та відсутності договору купівлі-продажу, який станом на день вчинення реєстраційного напису міг бути належним правовстановлювальним документом, виходячи з чинного на той час рішення ради від 25.12.2001р. №20/28.

Після прийняття Луганською обласною радою рішення від 25.12.2001р. №20/28, яким скасовано рішення обласної ради від 27.04.2000р. №11/23 в частині безоплатної передачі будівлі гуртожитку та ухвалено оплатний порядок прийняття до обласної комунальної власності будівлі шляхом укладення договору купівлі-продажу, що так і не був укладений, підлягало скасуванню видане 04.05.2000р. свідоцтво про право комунальної власності на будівлю гуртожитку та однозначно станом на 21.03.2002р. право власності на дану будівлю не підлягало реєстрації в БТІ.

При розгляді позовної вимоги про визнання недійсним реєстраційного напису, вчиненого відповідачем 21.03.2002 суд виходить з того, що даний реєстраційний напис є актом, що породжує права та обов’язки, а також, що можливість оскарження такого напису передбачена положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Вчиненням 21.03.2002р. оскаржуваного реєстраційного напису про реєстрацію права комунальної власності на спірну будівлю гуртожитку порушені права та охоронювані законом інтереси підприємства - позивача у справі, пов’язані з правомочностями щодо власності на спірне майно його реєстрації, тощо.

Обставини щодо протиправності оскаржуваного рішення чи дії встановлюються судом за станом на момент прийняття такого рішення (вчинення дії).

Тому, при розгляді позову про визнання недійсним реєстраційного напису вчиненого 21.03.2002р., суд не приймає доводи третьої особи з посиланням на рішення Луганської обласної ради від 30.05.2002р. №2/49, оскільки воно прийнято після вчинення оскаржуваного напису та не може оцінюватися при вирішенні питання законності на момент вчинення 21.03.2002р. оскаржуваного реєстраційного напису.

Крім того, рішенням Луганської обласної ради від 30.05.2002р. №2/49, яке не є предметом судового оскарження у даній справі, ухвалено оформити право обласної комунальної власності на житловий будинок, тоді як спірна реєстрація стосувалася гуртожитку (тобто до його переобладнання в житловий будинок).

Оскаржуваний реєстраційний напис про реєстрацію права комунальної власності на спірну будівлю гуртожитку вчинено 21.03.2002р. - після скасування рішення, на підставі якого видано свідоцтво про право власності та за відсутності договору купівлі-продажу, який станом на день вчинення реєстраційного напису міг бути належним правовстановлювальним документом, виходячи з чинного на той час рішення ради від 25.12.2001р. №20/28.

За таких обставин оскаржуваний реєстраційний напис, вчинений 21.03.2002р., є протиправним на день його вчинення.

На день вчинення оскаржуваного реєстраційного напису порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні було регламентовано Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно відповідно Тимчасового положення спрямована на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності (п. 1.1. Тимчасового положення).

З огляду на чинність на день вчинення оскаржуваного реєстраційного напису - 21.03.2002р. рішення Луганської обласної ради від 25.12.2001р. №20/28, враховуючи неповідомлення радою про нього БТІ, здійснення реєстраційного напису є протиправним на день його вчинення. При цьому, суд дійшов висновку про те, що протиправне вчинення реєстраційного напису БТІ було наслідком винної протиправної бездіяльності з боку Луганської обласної ради, яка не повідомила БТІ про своє рішення від 25.12.2001р. №20/28, не відкликала звою заяву про реєстрацію, чим сприяла усугубленню і без того складної ситуації, щодо порушення прав позивача.

Здійснення реєстрації на нерухоме майно за особою без належної перевірки на день вчинення реєстраційного напису правомочностей власника та без надання при цьому належної оцінки правовстановлювальному документу, без урахування прав позивача при вчиненні оскаржуваного напису, є протиправним.

При цьому, з огляду на мету реєстрації, про що вказано вище, порушено права власності позивача.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Також, норми вказаної статті Конституції визначають наступні положення.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на день вчинення реєстраційного напису, про визнання недійсним якого заявлено позов, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

У даному випадку, при порушенні, по суті, права власності позивача не забезпечено стабільність правовідносин власності щодо спірного майна та навпаки дестабілізовано їх.

З огляду на положення ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи при вирішенні питання з набуття права комунальної власності також зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дані положення не були дотриманні при набутті права обласної комунальної власності та при вчиненні оскаржуваної реєстрації, враховуючи чинність на день реєстрації рішення Луганської обласної ради від 25.12.2001р. №20/28.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Положення вказаної статті також передбачають наступне. Саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб’єктів права власності.

Доводи відповідача про те, що реєстраційний напис є законним з огляду на те, що свідоцтво про право власності, на якому його вчинено та рішення ради від 27.04.2000р. №11/23 не визнано недійсними в судовому порядку, судом не приймаються як підстави відмови у позові виходячи з наступного.

Позовна вимога про визнання недійсним (протиправним) реєстраційного напису є правильно обраним способом захисту порушеного права в цілому та зокрема з огляду на ситуацію, що існувала на день вчинення такого напису. Так, свідоцтво про право власності видано 04.05.2000р. на підставі рішення Луганської обласної ради від 27.04.2000р. №11/23, яке на день видання вказаного свідоцтва було чинним. Проте, вказане рішення від 27.04.2000р. №11/23 втратило силу з прийняттям рішення ради від 25.12.2001р. №20/28. Відповідно з дня прийняття рішення ради від 25.12.2001р. №20/28 (згідно якого визнано таким, що втратило силу рішення обласної ради від 27.04.2000р. №11/23 в частині безоплатної передачі будівлі гуртожитку, а також ухвалено придбати у спільну власність територіальних громад області будівлю гуртожитку шляхом укладення договору купівлі-продажу з позивачем у справі), не можна вважати територіальні громади області в особі Луганської обласної ради належним власником, що володіє майном на правомірній підставі.

Тому, оскаржувана реєстрація, вчинена 21.03.2002р., здійснення якої відбулось зокрема в наслідок протиправного неповідомлення БТІ з боку Луганської обласної ради про своє рішення від 25.12.2001р. №20/28, є протиправною, тобто такою, що порушує право власності та відповідно право на реєстрацію за позивачем на спірне майно.

В Україні визнано та повинен діяти принцип верховенства права, який закріплено Основним законом держави – Конституцією України.

Одними із найвагоміших принципів адміністративного судочинства, визначених в ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принципи верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору по суті, суд, виходячи з вказаних принципів, не вправі приймати формальне рішення (з посиланням на доводи відповідача про не оскарження позивачем свідоцтва чи рішення, які до того ж не є обґрунтованими), а повинен повно, всебічно та об’єктивно, дослідити всі обставини справи і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні докази прийняти рішення у спорі.

Вирішуючи справу на підставі Конституції та законів України, враховуючи наведені принципи, встановлені ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши під час розгляду справи висновку про те, що з дня прийняття рішення ради від 25.12.2001р. №20/28 (згідно якого визнано таким, що втратило силу рішення обласної ради від 27.04.2000р. №11/23 в частині безоплатної передачі будівлі гуртожитку, а також ухвалено придбати у спільну власність територіальних громад області будівлю гуртожитку шляхом укладення договору купівлі-продажу з позивачем у справі) на момент вчинення оскаржуваного реєстраційного напису - 21.03.2002р., територіальні громади області в особі Луганської обласної ради не можна вважати належним власником, що володіє майном на правомірній підставі, а тому свідоцтво про право власності видане 04.05.2000р. на підставі рішення Луганської обласної ради від 27.04.2000р. №11/23, яке на день вчинення оскаржуваного реєстраційного напису не було чинним, не застосовується, оскільки не має пріоритету при розгляді справи судом понад принципів верховенства права, законності та рівності всіх учасників процесу перед законом та судом.

Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлювалося, чи прийнято оскаржуване рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами такого дослідження судом, зокрема встановлено, що оскаржуване рішення прийнято: необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; без повного дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахування права позивача при прийнятті рішення.

На підставі вищевикладених підстав, оскаржуваний реєстраційний напис визнається судом протиправним та таким, що є нечинним з моменту його вчинення. Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про визнання недійсним реєстраційного напису відповідача від 21.03.2002р., який виконаний на свідоцтві про право власності від 04.05.2000р. на гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 20, підлягає задоволенню.

Друга вимога про спонукання відповідача видати довідку-характеристику на відчуження будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 20, не підлягає задоволенню у даному судовому провадженні з наступних підстав.

Спонукання відповідача вчинення певних дій - видати довідку-характеристику за рішенням суду здійснюється на підставі вимог чинного на день прийняття судового рішення законодавства, оскільки неможливо на майбутнє зобов’язати відповідача вчинити дії непередбачені чинним законодавством.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, іншими чинними на даний час нормативними актами не передбачено видача довідки-характеристики.

Суд не вправі зобов’язувати особу на вчинення дій, які не передбачені законодавством. Суд не вправі самостійно, замінювати предмет позову. Така заміна можлива за заявою сторони, належним чином оформленою. Прийняти рішення за зміненою вимогою суд вправі, коли така заява прийнята судом до провадження та про заміну позовних вимог повідомлені у встановленому порядку всі сторони. В дане засідання не прибув представник відповідача. Відкладення при цьому розгляду спору неможливе з огляду на закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку вирішення спору у справі.

Крім того, при розгляді другої позовної вимоги слід враховувати переобладнання спірної будівлі гуртожитку в житловий будинок з видачею вже після оскаржуваної реєстрації свідоцтва про право власності саме на житловий будинок, що не оскаржено.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. Судом задовольняється вимога про визнання недійсним реєстраційного напису відповідача від 21.03.2002р., в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 87, ч. ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з місцевого бюджету у складі державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп. (всього 101 грн. 50 коп.) у зв’язку з частковим задоволенням його вимог. При цьому, суд також виходив з наступного. Позов подано до суду та відповідно судові витрати сплачено до набрання законної сили Кодексу адміністративного судочинства України, тобто відповідно до чинного на той час процесуального закону. Тому, розміри сплачених при подачі позову судових витрат є обґрунтованими та виходячи з таких розмірів здійснюється їх розподіл. Вказана частина судових витрат, присуджується позивачеві з місцевого бюджету з огляду на те, що згідно ст. 1 КАС України до суб'єктів владних повноважень також відносяться суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, яким у даному випадку є Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Луганська.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним реєстраційним напис Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Луганська, який виконаний 21.03.2002р. на свідоцтві про право власності від 04.05.2000р. на гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 20.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з місцевого бюджету м. Луганська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд», м. Луганськ, вул. Дзержинського, б. 33, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01240172, судові витрати у сумі 101 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 30.03.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко