Рішення № 552991, 15.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.07 Справа № 13/35.

За позовом Закритого акціонерного товариства “Янівське” смт. Княгиневка

до Науково-виробничого приватного підприємства “КИПНИК” м. Луганськ

про стягнення 24841 грн. 91 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивача

Світанько В.М. дов. № 27-04/09-10 від 03.01.07 р.

Від відповідача

Чікін Ю.М. дов. № 06 від 26.02.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся з позовом про стягнення коштів в сумі 22 999 грн. 00 коп., неустойки в сумі 1842 грн. 91 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що 14 червня 2005 року між сторонами по справі був укладений договір № 14 згідно якого відповідач зобов’язався виконати роботи: Установка багатотарифних лічильників електроенергії з організацією автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії.

Згідно п. 1.2. договору відповідач зобов’язався приступити к виконанню робіт протягом 10 днів з моменту оплати. Закінчення робіт –по спливу 1-го місяця з початку робіт.

Згідно п. 2.1. договору його сума складає 22 999 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2. договору за порушення строків виконання зобов’язань за договором (п. 1.2 ) відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Договір не містить положень, які зобов’язували позивача надати відповідачу додаткову інформацію, матеріали, документи тощо необхідні для початку роботи.

19.12.2005 р. позивач платіжним дорученням № 920 перерахував відповідачу 14 690 грн. 00 коп., 26.12.2005 р. платіжним дорученням № 924 –8309 грн. 00 коп., разом –22 999 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений п. 1.2. договору 10-дений строк після одержання оплати до виконання робіт не приступив.

Листом від 14.12.2006 р. № 27 04/05-316 одержаним відповідачем 15.12.2006 р. позивач запропонував йому повернути одержані кошти в сумі 22 999 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача кошті в сумі 22 999 грн. 00 коп., неустойку в сумі 1842 грн. 91 коп. нараховану за період 26.01.2006 р. по 19.12.2006 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов’язань за договором, положеннями ст. 623, 624 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позивач не розробив технічні умови, проект установки засобів обліку (п. 3.7. 3.8. Правил користування електроенергією) внаслідок чого він був позбавлений можливості приступити к виконанню робіт. Протягом 2006 року відповідач разом з позивачем здійснювали заходи по погодженню технічного завдання, проекту. В наслідок виконання відповідачем роботи не передбаченої договором він не мав можливості приступити к виконанню зобов’язань за договором.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Відповідач порушив зобов’язання за договором, та не приступив до виконання робіт в строк встановлений п. 1.2 договору. Передбачені договором роботи відповідачем не виконанні.

Доводи відповідача щодо прострочення виконання зобов’язання з вини позивача судом відхиляються з огляду на те, що права та обов’язки сторін були визначені договором. Спірний договір не містить норм, які передбачали наявність зобов’язань позивача вчинити дії, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов’язку. За таких обставин відсутнє прострочення кредитору у спірних правовідносинах.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22 999 грн. 00 коп. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.2. договору за порушення строків виконання зобов’язань за договором (п. 1.2 ) відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлена вимога про стягнення неустойки в сумі 1842 грн. 91 коп. нарахованої за період 26.01.2006 р. по 19.12.2006 р

З врахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України які передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та з урахуванням того що, згідно п. 1.2. договору роботи повинні бути виконанні через 10 днів та 1 місяць після їх оплати вимоги позивача щодо стягнення неустойки задовольняються частково в сумі 1046 грн. 93 коп., в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –240 грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 23 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства “КИПНИК” м. Луганськ, Жовтневий район, кв. Жукова 12 кв. 22 ідентифікаційний код 24202381 на користь Закритого акціонерного товариства “Янівське” смт. Княгиневка м. Красний Луч Луганська область, ідентифікаційний код 32895302 кошти в сумі 22 999 грн. 00 коп., неустойку в сумі 1046 грн. 93 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання рішення

20.03.2007 р.