Ухвала суду № 55299057, 27.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/2090/741/16 Головуючий 1 інст. Ковригін О.С.

Справа № 636/1456/15-ц

Категорія: земельні Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року судова колегія судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Гуцал Л.В., Пилипчик Н.П.,

за участю секретаря Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Мельника Олега Володимировича на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Чугуївського міськрайонного прокурора Харківської області в інтересах Головного управління Держземагенства у Харківській області до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, за участю третіх осіб Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року Чугуївський міськрайонний прокурор Харківської області звернувся до суду в інтересах Головного управління Держземагенства у Харківській області з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області від 01 жовтня 2012 року № 868 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 114,0000 га для ведення фермерського господарства із земель запасу, землі сільськогосподарського призначення (рілля) на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області за межами населеного пункту для подальшого надання в оренду.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що земельна ділянка орієнтовною площею 114,0000 га фактично складається з трьох земельних ділянок, які знаходяться в різних місцях на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області в трьох масивах, а саме площами 92,0000 га, 17,0000 га та 5,0000 га відповідно.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2015 року провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області Мельник О.В., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі суперечить правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14.

В запереченнях на апеляційну скаргу Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Головне управління Держземагенства у Харківській області, Державна інспекції сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду. Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Зенд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не тільки на правову основу самого існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, установлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, установленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 ЗК України установлено, що субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2, 5 ЗК України, міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним субєктом земельних відносин.

В разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Саме така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14, від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч. 1 ст. 360-7 УПК України). .

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі субєкта щодо надання йому права на розробку Проекту землеустрою про відведення земельної ділянки в порядку, встановленому законом. При цьому він не здійснив владних управлінських функцій.

Позивач звернувся до суду з вимогами про захист цивільних прав в інтересах Головного управління Держземагенства в Харківській області, вважаючи, що передача третій особі ОСОБА_1 спірними розпорядженням Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області від 01 жовтня 2012 року № 868 земельної ділянки орієнтовною площею 114,0000 га для ведення фермерського господарства із земель запасу, землі сільськогосподарського призначення (рілля) на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області за межами населеного пункту для подальшого надання в оренду відбулася з порушенням вимог ч. 7 ст. 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-1У «Про фермерське господарство».

Крім того, дозвіл на розробку відповідного Проекту землеустрою надано на підставі заяви ОСОБА_1 В суді апеляційної інстанції представник останньої пояснив, що ОСОБА_1 є головою фермерського господарства.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 09 червня 2003 року № 973-1У «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув та передчасно закрив провадження у справі, зазначивши, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на це, ухвалу суду першої інстанції від 26 листопада 2015 року не можна визнати обґрунтованою, вона підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 311 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п 4, 311, 313, 314 ч. 1 п. 2, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області Мельника Олега Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2015 року скасувати, справу направити до того ж суду для розгляду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді

.