Вирок № 55295987, 06.01.2016, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1109/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2016 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Щабельської І. В.

при секретарі Іванченко В. А.

з участю:

прокурора Скубачевського П.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Диканьки Диканського району Полтавської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого , обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2015 року близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 по вул. Садовій в смт. Диканьці Диканського району Полтавської області, не маючи посвідчення водія та керуючи автомобілем "DEWOO MATIZ", реєстраційний номер НОМЕР_1, в момент появи в його полі зору пішохода потерпілого ОСОБА_3 при зміні напрямку руху не переконавшись у безпечності виконуваного ним маневру для іншизх учасників руху, виїхав на праве узбіччя відносно напрямку руху, де здійснив наїзд на потерпілого, який вів у руках велосипед та рухався по вказаному узбіччю в попутному з ним напрямком руху. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді полі травми, закритої травми грудної клітини з гемо пневмотораксом та підшкірною емфіземою зліва, множинних переломів ребер зліва з забоєм легені, переломом остистих відростків Th-L1, перелому лівої малогомілкової кістки з підвивихом лівої стопи, забою брижі тонкої кишки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та саден лобу, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 683 від 28.05.2015 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

При розгляді справи в суді обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та дав суду відповідні пояснення, підтвердивши вказані вище обставини. Вказав, що у вчиненому щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він 24 березня 2015 року близько 18 год. повертався додому з власного городу, рухався по вул. Садовій в смт. Диканці Диканського району Полтавської області по правій стороні узбіччя, котячи з правого боку від себе велосипед. Через деякий час він почув звук наближаючогося з заду автомобіля та відчув сильний удар у ліву сторону тулуба, після чого втратив свідомість. До свідомості він прийшов у Диканській центральній районній лікарні наступного дня.

Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відсутність його заперечень щодо достовірності поданих суду доказів, в порядку ст. 349 КПК України суд при встановленні обставин справи обмежився його допитом та допитом потерпілого ОСОБА_3, а також вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, є вірною.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд враховує його щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, яке є тяжким, і санкція ст. 286 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням вище викладених обставин, а ткож приймаючи до уваги його щире каяття, суд приходить до висновку що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства з застосуванням норм ст. 75 КК України. При цьому суд не вбачає підстав для застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як обвинувачений ОСОБА_1 його не має.

Цивільний позов старшого прокурора прокуратури Миргородського району Полтавської області про стягнення з обвинуваченого витрат за лікування потерпілого у лікувальному закладі, який обвинувачений визнав, підлягає задоволенню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріаьної шкоди, яку він поніс на лікування в результаті вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, підлягає повному задоволенню, оскільки вона підтверджена фіскальними чеками та квитанціями про придбання медичних препаратів.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує фізичні та душевні страждання потерпілого ОСОБА_3, дискомфорт, який від відчував від довготривалого лікуваня тілесних ушкоджень, завданих йому джерелом підвищеної небезпеки під час дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку про те, що заявлена сума моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. є завищеною, а тому позовні вимоги в чатині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 30 000 грн.

В рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз у порядку ч. 2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави вартість проведених експертиз.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 369 - 371, 373 - 377, 391, 395 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правоворушення. передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В порядку ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

В порядку ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_1 протягом випробувального строку не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця свого проживання та роботи, а також періодично з'являтися туди для реєстрації.

Речовий доказ - автомобіль "DEWOO MATIZ", реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6, залишити їй як власність.

Цивільний позов прокурора Миргородського району Полтавської області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення, задоволити повністю.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999106, р/р 35420201031527, витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 13 873 /тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три/ грн. 08 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди задоволити повністю.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 25 000 /двадцять п'ять тисяч/ грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 /тридцять тисяч/ грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягти з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави 1104 /одну тисячу сто чотири/ грн. 84 коп. в рахунок відшкодування вартості проведених судових експертиз.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо ніким не буде окаржений.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд.

Головуючий: