Ухвала суду № 55295371, 29.01.2016, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 1216/34/12

Провадження № 1-в/417/5/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2016 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В.М.

за участю прокурора Беднарського А.Є.

засудженого ОСОБА_1

секретаря судового засідання Позднякової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Марківка Луганської області подання прокурора про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 в кримінальній справі за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Марківка Луганської області, зареєстрований: АДРЕСА_2 фактично проживає за адресою:АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,3 ст.185, ст.395 КК України

встановив:

До Марківського районого суду Луганської області надійшло подання, в якому прокурор просить: визначити невідбуту частину покарання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого було засуджено вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012; направити ОСОБА_1 для відбування покарання на строк визначений судом, як невідбутий за вказаним вироком, надавши дозвіл на етапування ОСОБА_1 до Старобільського СІЗО УДПтС України в Луганській області. Термін невідбутої частини покарання обчислювати з дня виявлення ОСОБА_1. на території підконтрольній Україні, а саме з дня доставки до Марківського РВ ГУ МВС України в Луганській області.

Подання обгрунтовано наступним:

Вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання невідбутої частини покарання , призначеного за вироком Марківського районного суду Луганської області від 31.01.2012 остаточно призначено у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 14.02.2012

Згідно рішення регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі при управлінні ДПтС України в Луганській області, засудженого ОСОБА_1 з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину розподілено для відбування покарання до Брянківської виправної колонії № 11 УДПтС в Луганській області /Луганська область м.Брянка вул..Желєзняка 6/, куди останній вибув зі Старобільського слідчого ізолятора.

У звязку з проведенням на території Луганської області анти терористичної операції, місто Брянка, де розташована Брянківська виправна колонія № 11, опинилась в межах тимчасово окупованої території України, яка контролюється представниками незаконних збройних формувань /на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085-р від 07.11.2014 та Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 місто Брянка віднесено до переліку таких населених пунктів/.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 визначено, що тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому Законом.

Також, ч.3 ст.9 Закону передбачено, що будь-який акт /рішення, документ/, виданий органами та/або особами, визначеними частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Так Адміністрацією Брянківської виправної колонії подання на УДО ОСОБА_1 не готувалося, з УДПтС України в Луганській області не погоджувалося та до суду не направлялося, оскільки у грудні 2014 року Брянківську виправну колонію № 11 було захоплено представниками незаконних збройних формувань та званої "ЛНР".

13.02.2015 слідчим СВ Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130370000442 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України та розпочате досудове розслідування, яке на цей час триває.

12.04.2015 нелегітимним органом - Генеральною прокуратурою так званої "ЛНР" , створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання неледить до компетенції суду, видано документ про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_1

15.06.2015 ОСОБА_1 звільнений з Брянківської виправної колонії № 11, а вже 24.06.2015 він був затриманий працівниками міліції для перевірки факту втечі з місць позбавлення волі, цього ж дня за цим фактом внесено відомості до ЄРДР за №12015030480000159, про цей факт не знайшов свого підтвердження та 31.07.2015 було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

При цьому встановлено, що невідбута частина покарання станом на 24.06.2015 становить - 8 місяців 19 днів.

Таким чином виникла необхідність щодо визначення невідбутої частини покарання ОСОБА_1 за вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012

У судовому засіданні прокурор підтримав подання, при цьому просив врахувати зміни внесені до КК України, та застосувати положення ч.5 ст.72 КК України перерахувавши строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 14.02.2012 по 17.04.2012, зарахувавши один день попереднього ув'язнення за два дні позбовлення волі.

Засуджений проти задоволення подання заперечував, визнавши, що дійсно був звільнений 16.06.2015 з Брянківської виправної колонії де він відбував покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012, зазначив, що він звільнився умовно - достроково, виправився та ніякої його вини в тому, що його звільнили немає. Після звільнення він поїхав дом Луганська , а потім добирався до с.Марківка Луганської області, та сам пішов до міліції.

Вислухавши прокурора, засудженого, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнення клопотання.

Так, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України суд вирішує інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,3 ст.185, 395 КК У країни, та призначено о покарання відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання невідбутої частини покарання , призначеного за вироком Марківського районного суду Луганської області від 31.01.2012 остаточно призначено у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі у кримінально - виконавчій установі закритого типу. Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 14.02.2012 (а.с.205-207).

Згідно довідки управління ДПтС України в Луганській області від 25.09.2015 за № 4/2605 ОСОБА_2 вибув зі Старобільського СІЗО Луганської області для відбування покарання до Брянківської ВК-11, при цьому вказано, що початок строку відбування покарання - 14.02.2012, кінець- 14.03.2016.

Згідно довідки управління інформаційно - аналітичного забезпечення № 188 -18092015/44023 даних про звільнення ОСОБА_1 - нема (а.с.137).

У період часу з 01.12.2014 по 30.12.2014 невстановлені озброєні особи захопили Брянківську виправну колонію №11, за цим фактом 22.10.2015 було внесено відомості до ЄРДР за ч.341 КК України (а.с.142) , таким чином колонія не підконтрольна українській владі.

Таким чином, місто Брянка, де розташована Брянківська виправна колонія № 11, опинилась в межах території України, яка контролюється представниками незаконних збройних формувань, а на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085-р від 07.11.2014 та Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 місто Брянка віднесено до переліку таких населених пунктів/.

12.04.2015 нелегітимним органом - Генеральною прокуратурою так званої "ЛНР" , створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання нележить до компетенції суду, видано документ про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_3 на підставі ст..81 КК України, а 15.06.2015 він звільнений з Брянківської виправної колонії № 11.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та мешкає по АДРЕСА_2 (а.с.216) згідно заяви про видачу паспорту ОСОБА_1 має тимчасове посвідчення громадянина України від 27.01.2016 (а.с.217)

Крім того Прокурор Марківського району 21.09.2015 звертався до начальника УСБУ Марківського району з проханням перевірити засудженого ОСОБА_1 на причетність до вчинення кримінальних правопорушень (а.с.210).

Листом №63/39/746 від 15.10.2015 УСБУ в Марківському районі повідомило, що не володіє інформацією про вчмнення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (а.с.211)

Достовірних даних, де перебував ОСОБА_1 з 16.06.2015 по 23.06.2015 включно нема, з його слів він був в м. Луганську, а потім добирався до с.Марківка Луганської області .

24.06.2015 для перевірки факту втечі з місць позбавлення волі ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №12015030480000159 за ч.1 ст.393 КК України, проте цей факт не знайшов свого підтвердження та 31.07.2015 було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 був засуджений та відбував покарання на підставі вироку Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 у Брянківській виправній колонії № 11, яка входила до складу Державної пенітенціарної служби України та був звільнений умовно - достроково, нелегітимним органом - Генеральною прокуратурою так званої "ЛНР" , створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, яка передбачає, що питання звільнення, засуджених від покарання нележить до компетенції суду.

При цьому судом встановлено, що на момент виявлення ОСОБА_1 на території підконтрольній Українській владі, а саме с. Марківка Луганської області невідбута ним частина покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 становить 8 місяці 09 днів.

Беручи до уваги те, що засудженого було звільнено в порядку, не передбаченому законодавством України, клопотання прокурора слід задовольнити, а ОСОБА_1 слід направити для подальшого відбуття покарання.

При цьму підлягає задоволенню клопотання прокурора про необхідність врахування того факту, що фактично ОСОБА_1 повністю не відбув покарання, а тому підлягає застосуванню ч.5 ст.72 КК України відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Так ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 16.02.2012 у даній кримінальній справі постановлено обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, зарахувати в строк тримання під вартою період затримання з 14.02.2014 (а.с.97 том.2)

Вирок Марківським районним судом ухвалено 17.04.2012, 04.05.2012 він набрав законної сили .

Згідно ст.1 Закону України "Про попередн'є ув'язнення" попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Таким чином попереднє ув'язнення ОСОБА_1 відраховується з 14.02.2012 по 03.05.2012 включно і складає 80 днів (2 місяці 20 днів), що з урахуванням ч.5 ст.72 КК України складає 160 днів або (5 місяців 10 днів)

Таким чином невідбута частина покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 14.04.2012 складає 3 місяці 9 днів (8 місяців 19 днів - 5 місяців 10 днів)

Суд враховує також лист за підписом начальника Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури № 03-/19 вих від 21.01.2016 в якому зазначено ,що після подачі подання до суду органи прокуратури та міліції були реформовані та змінили свої назви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ч.5 ст.72 КК України , суд

ухвалив:

Подання прокурора про визначення невідбутої частини покарання ОСОБА_1 за вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 та направлення його для відбування покарання на строк визначений судом, як невідбутий за вказаним вироком - задовольнити повністю.

Визначити строк фактично невідбутої ОСОБА_1 за вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 - три місяці дев'ять днів.

Надати дозвіл органам Національної поліції на етапування ОСОБА_1 до Старобільського слідчого ізолятору управління ДПтС України в Луганській області.

Засудженого ОСОБА_1 взяти під варту негайно в залі суду.

Початок строку відбуття визначеної судом невідбутої частини покарання обчислювати з 15 години 45 хвилин 29 січня 2016 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 7 діб з дня її оголошення через Марківський районний суд Луганської області

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В. М. Шкиря