Ухвала суду № 55294779, 27.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1140/15-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/476/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 27.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О. Приходька К.П.

при секретарі Дрозді Р. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що 03 травня 2012 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року.

За час спільного проживання у шлюбі, а саме 8 травня 2012 року ними куплено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. На купівлю квартири нею надано згоду, яка посвідчена приватним нотаріусом від 08.05.2012 року. Гроші на купівлю квартири та на проведення ремонтних робіт у позивача були за рахунок продажи належної їй земельної ділянки за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вулиця Шевченко 28. Просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири.

Відповідач ОСОБА_3О звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2І про визнання квартири особистою приватною власністю. Свої вимоги обгрунтовував тим, що за час перебування у шлюбі протягом 5 днів вони не могли нажити кошти на купівлю спірної квартири. Варіант купівлі квартири він знайшов задовго до реєстрації шлюбу, та аванс за цю квартиру було сплачено ще 26 квітня 2012 року, тобто до реєстрації шлюбу. Крім того, в день покупки квартири, за яку було доплачено різницю в сумі 169 938 грн. 70 коп. ним було продано 53/100 частини житлового будинку разом із земельною ділянкою за 320 000 грн., а тому просив визнати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 обєктом особистої приватної власності.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку з підстав ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову і відмову у задоволенні зустрічного позову.

В доводах апеляційної скарги наголошує на тому, що суд не дав оцінки наданим нею доказам щодо того, що до реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали разом протягом 12 років, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Кошти на внесення авансового платежу були надані нею. Ці кошти вона отримала від продажу належної їй земельної ділянки. Вважає, що надані відповідачем квитанції від 26.04.2012 року про оплату авансового внеску за квартиру та від 08.05.2012 року про сплату залишкової вартості квартири не можуть свідчити про те, що ці кошти належали особисто відповідачу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 3статті 57 СК Українивизначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, указаною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3ст. 10 ЦПК Українимає довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Частиною 3ст. 10 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

На підставі наданих сторонами доказів судом першої інстанції встановлено, що 03 травня 2012 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області 03 травня 2012 року (а.с.6) Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується рішенням Васильківского міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року (а.с.7)

Відповідно до копії квитанції № OS14015421 від 26 квітня 2012 року, тобто ще до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_2, ОСОБА_3О сплачено ТОВ «ВЗХ-Стар» аванс за квартиру № 34 в сумі 30 072 грн 20 коп (а.с.79), іншу частину вартості квартири сплачено ТОВ «ВЗХ-Стар» 08 травня 2012 року в сумі 169 938 грн 70 коп. (а.с. 79, на звороті)

08 травня 2012 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7О посвідчено договори купівлі-продажу земельної ділянки та частки житлового будинку відповідно до яких ОСОБА_3О продав ОСОБА_8І 53/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями , що розташовані в с. Мархалівка Васильківського району Київської області по вулиці Комсомольській за № 33, що належала продавцю на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого Васильківською державною нотаріальною конторою Київської області 09.08.2002 року за реєстровим № 2151 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Мархалівка, Васильківського району Київської області по вулиці Комсомольській, 33, площею 0,1245 га, кадастровий номер НОМЕР_1::01:003:0082, що належала продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 179245, виданого Мархалівською сільською радою Васильківського району Київської області 27 липня 2011 року на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 21 вересня 2010 року. Продаж земельної ділянки разом із 53/100 частками житлового будинку, розташованими на цій земельній ділянці вчинено за 320 000 грн. 00 коп. (а.с. 70-73).

Того ж дня, 08 травня 2012 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9О посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3О придбав у ТОВ «ВЗХ-Стар» спірну квартиру № 34 в будинку № 12/1 , що розташований по вулиці 1-го Травня в м. Василькові Київської області загальною площею 48,7 кв.м. Продаж вчинено за 200 010 грн. 90 коп. (а.с. 10).

Суд першої інстанції дав оцінку поясненням свідка ОСОБА_6В яка є сусідкою позивача, та повідомила що знає сторін більше 12 років і їй відомо, що квартира придбана за спільні кошти. Разом із тим суд зазначив, що свідку невідомо в якому співвідношенні сплачувались кошти сторонами за квартиру. Суд не прийняв ці показання до уваги, як такі що суперечать доказам, які надані відповідачем на підтвердження особистої приватної власності на спірну квартиру.

Щодо тверджень позивача, що кошти за які була придбана спірна квартира є спільними коштами від продажу як майна позивача так і її майна, а саме продажу належній їй земельній ділянці в смт. Глеваха Васильківського району Київської області по вул. Шевченко, 28 за 59 975 грн., згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 серпня 2011 року, суд поставився до них критично оскільки з моменту продажу даної земельної ділянки до моменту придбання спірної квартири пройшов тривалий час, а отже доказів що саме ці кошти були коштами за які придбана спірна квартира суду не надано.

Таким чином, задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданими відповідачем доказами підтверджується, що квартира була придбана, хоча і в період шлюбу, але за його особисті кошти, оскільки саме в один день відповідачем було продане належне йому нерухоме майно з отриманням достатньої кількості коштів для оплати за договором купівлі-продажу квартири і ці кошти сплачені за придбання квартири.

Аванс за квартиру у розмірі 30072 грн. були сплачені ним до реєстрації шлюбу, а тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що ця обставина також не може свідчити про наявність права позивача на визнання за нею права власності на половину квартири. Позивач не довела, що 30072 грн., які були сплачені в якості авансу, були її особистими коштами.

Позивач заявила позов про визнання за нею права власності на ? частку квартири з посиланням на ту обставину, що квартира набута в період шлюбу. Разом із тим, відповідач в судовому засіданні спростував презумпцію спільності майна набутого в період шлюбу наданими ним доказами.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дав оцінки наданим позивачем доказам про проведення в квартирі ремонтних робіт, то ці доводи також не спростовують висновків суду. Позивач не заявляла вимог про стягнення цих коштів, або про збільшення вартості належного одному із подружжя майна в період шлюбу і відповідно визнання за іншим подружжям права власності на це майно. Тобто ці доводи знаходяться поза межами позовних вимог, а тому не мають оцінюватись колегією суддів.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно встановив обставини, що мають значення для справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, дав їм належну правову оцінку і ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді