Рішення № 55293818, 25.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1256/15

Провадження № 22-ц/779/24/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №264/4268ВCL3, відповідно до якого відповідачу наданий кредит у сумі 2 614 гривень строком на 12 місяців. Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач ОСОБА_1 умов кредитного договору №264/4268ВCL3 належним чином не виконав і його заборгованість по даному кредитному договору склала 2 595, 25 грн.

Між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право по вищезазначеному кредитному договору було відступлене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС».

08.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 2, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача, як до боржника за вказаним кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 595, 25 гривень, а також судові витрати.

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним заочним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що надання договору про відступлення права вимоги, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС», є неможливим, оскільки він містить конфіденційну інформацію сторін, а також персональні дані боржників, право вимоги за якими не відступалось позивачеві. У зв'язку із чим даний договір факторингу, при відступленні права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», позивачеві не надавався. Однак в договорі факторингу № 2 від 08.10.2012 чітко зазначено, що клієнт гарантує належність йому права вимоги до боржників право вимоги за якими відступалися. Крім того, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС», направлено лист №611 від 18.07.2013 року, в якому роз'яснено причини ненадання позивачеві необхідних договорів факторингу.

Також апелянт вказав, що аналіз матеріалів справи свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, та документи надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитами відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.

Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, подав клопотання про проведення судового засідання без його участі, вимоги, викладені у апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся за місцем реєстрації місця проживання належним чином про день, місце та час судового розгляду справи.

Вважаючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з положень ст.ст. 513 ч. 1, 526, 527, 1046-1054 ЦК України, встановивши, що позивачем не надано суду належних доказів про набуття шляхом укладення відповідного договору права грошової вимоги до ОСОБА_1, який є боржником за вищевказаним кредитним договором.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки суд дійшов до них передчасно, з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Судом апеляційної інстанції витребувані від позивача по справі належним чином завірені копії договорів факторингу № 2 від 08 жовтня 2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.139-149, 157-167) та про заміну сторони у зобов'язанні від 08 жовтня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 168), а також від Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» в оригіналі матеріали кредитної справи ОСОБА_1, які оглянуті у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (банком), ОСОБА_1 (позичальником) та Приватним акціонерним товариством «Ренесанс Життя» (страховиком) було укладено трьохсторонній змішаний кредитний договір зі страхуванням життя позичальника №264/4268ВCL3, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби у розмірі 2 614 грн. строком на 12 місяців з встановленням кінцевого терміну повернення кредиту - 04.01.2013р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28,0000% річних, комісією з надання кредиту - 0,00 грн., комісією з обслуговування кредиту - 73,00 грн. Сума щомісячного платежу на користь банку встановлювалася у розмірі 326,00 гривень, з яких: сума процентів - 60,99 гривень, оплата кредиту - 192,01 гривень, комісія - 73,00 гривень. А на користь третіх осіб визначений платіж за розрахунково-касове обслуговування - 3,26 гривень. Вигодонабувачем за даним договором визначено Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк». Для видачі та зарахування коштів для погашення кредиту банк відкрив позичальнику рахунок № 290944268000264. (а.с.5-6). Згідно заяви на видачу готівки № 86596517 від 04.01.2012р. відповідачу була банком перерахована готівка у розмірі 2 500 гривень на вказаний рахунок, а також згідно виписки по особовому рахунку страховику була перерахована сума на страхову премію у розмірі 114 гривень, відповідно до п.3.8 кредитного договору. (а.с.9).

Позивач здійснював оплати за договором на користь банку: 24.02.2012р. - відсотків у розмірі 60 грн., комісію у розмірі 73 грн., тіло кредиту у розмірі 192,01 грн. та погасив заборгованість за кредитом у розмірі 412 гривень, а 05.03.2012р. ним сплачено 13 гривень відсотків та 73 грн. комісії (а.с.10,11). Станом на 05.10.2012р. прострочена заборгованість відповідача за 214 днів склала 3793,02 гривень, з яких: 755,07 грн. - пеня, 73.00 грн. - комісія, 542,96 грн. - відсотки, 2 421, 99 грн. - тіло кредиту. (а.с.12).

Пунктами 4.1. та 4.2. зазначеного договору визначена відповідальність позичальника перед банком за зобов'язаннями, що виникають згідно з умовами договору, всім майном та коштами, на які може бути звернене стягнення згідно з чинним законодавством України. У разі отримання від банку вимоги про дострокове погашення кредиту, отриманого за даним договором, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за даним кредитом у повному обсязі. У разі прострочення сплати процентів за користування кредитом та /або частини суми кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми нарахованих процентів та/або комісії за обслуговування кредиту, та/або від несплаченої частини суми кредиту за кожний день прострочення.

За змістом п.6.2. банк мав право відступати, передавати, сек'юритизувати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково).

Між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» 08 жовтня 2012 року було укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні, за яким право вимоги по вищезазначеному кредитному договору було відступлене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» (а.с.168).

08.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 2, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача, як до боржника за вказаним кредитним договором (а.с. 157-167).

Згідно виписки з Реєстру боржників від 08.10.2012 року, заборгованість по кредитному договору у ОСОБА_1 становила 3 795, 25 грн., з яких : 2 421, 99 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 618, 19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 755, 07 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 4).

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач частково виконав своє зобов'язання та здійснив погашення кредитної заборгованості в розмірі 1 200 грн., зробивши наступні платежі: 11.06.2013р. - 200 грн.; 18.08.2014р. - 500 грн.; 19.01.2015р. - 200 грн.; 02.02.2015р. - 300 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно ст. 610 ЦК України, а також Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, в силу статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.

Таким чином, позивачем доведено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №264/4268ВCL3 від 04.01.2012 року в сумі 2 595 грн. 25 коп., з яких : 1 840, 18 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 755,07 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості.

Отже, відмова суду першої інстанції у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю належних доказів про набуття права вимоги позивачем щодо стягнення боргу відповідача, утвореного в результаті порушення умов кредитного договору від 04.01.2012р. є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при розгляді вказаного позову мало місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Заочне рішення Косівського районного суду від 30 вересня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №264/4268BCL3 від 04.01.2012 року в сумі 2 595, 25 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень двадцять п'ять копійок), з яких : 1 840, 18 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 755,07 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 583, 40 гривень (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк