Рішення № 55293292, 27.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2777/15-ц

Провадження № 22-ц/779/206/2016

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, посилаючись на те, що з 8 грудня 2007 року до 13 квітня 2012 року вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народився ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який після розірвання шлюбу проживає з нею. Син навчається у першому класі Івано-Франківської загальноосвітньої школи №3 з поглибленим навчанням англійської та польської мов. У школі протягом навчального року для закріплення мовних навичок, а також з метою оздоровлення дітей систематично організовуються поїздки за кордон. У 2012 - 2014 роках відповідач надавав дозвіл на виїзд дитини за кордон. Дія останнього дозволу закінчується у березні 2015 року, однак у подальшому ОСОБА_1 відмовився надавати такий дозвіл. Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд надати їй дозвіл на виїзд до Болгарії, Туреччини, Єгипту, Польщі, Греції, Італії, Угорщини, Іспанії, Великобританії, Австрії, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Чорногорії, Румунії, Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Кіпру з 1 травня 2015 року до 1 жовтня 2016 року неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, без згоди та супроводу батька ОСОБА_1

Також просила надати дозвіл їй або її офіційному представнику без згоди батька ОСОБА_1 оформлювати документи для тимчасового виїзду (паспорт громадянина України для виїзду за кордон або проїзного документа дитини тощо) або супроводу неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за межі України до досягнення ним повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2015 року позов ОСОБА_2. задоволено частково. Надано дозвіл ОСОБА_2. на виїзд до Болгарії, Туреччини, Єгипту, Польщі, Греції, Італії, Угорщини, Іспанії, Великобританії, Австрії, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Чорногорії, Румунії, Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Кіпру з 1 травня 2015 року по 1 вересня 2016 року неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 Дозволено ОСОБА_2. без згоди батька ОСОБА_1, оформлювати документи для тимчасового виїзду (паспорт громадянина України для виїзду за кордон або проїзного документа дитини тощо) або супроводу неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження , за межі України. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, задовольняючи позов, суд не врахував того, що позивач не представила суду доказів звернення до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон та не довела доцільності виїзду дитини за кордон. Посилання ОСОБА_3 на те, що в школі №3, де навчається дитини, організовують поїздки дітей за кордон спростовується довідкою шкоди №3, згідно якої першокласників, як правило, за кордон не відправляють. Вважає, що позивачка має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання, оскільки перебуває у пошуках роботи за кордоном. Крім цього, рішенням суду першої інстанції надано право позивачці на виїзд до 22 країн світу. Поте не визначено, в яку саме країну світу позивачка виїде з дитиною і не подада доказів про матеріальну можливость перебування за кордоном неповнолітньої дитини . Також не враховано, що у випадку виїзду неповнолітньої дитини за кордон, будуть порушені права батька у спілкуванні з дитиною у період з травня 2015 року по вересень 2016 року і дитина буде позбавлена можливості навчатися в школі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_3 заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції зіслався на те, що відповідач тричі надавав нотаріально посвідчену згоду на виїзд неповнолітнього сина за кордон у супроводі позивачки для оздоровлення та врахувавши положення Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Конвенції про права дитини, виходив із того, що виїзд дитини за кордон на оздоровлення та відпочинок не порушує прав батька.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Як вбачається з матеріалів спарви і встановлено судом, ОСОБА_2. і ОСОБА_1 з 8 грудня 2007 року до 13 квітня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народився ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який після розірвання шлюбу проживає з позивачкою.

Відповідач відмовляється надати дозвіл на тимчасовий виїзд сина за кордон, посилаючись на те, що ОСОБА_2. повідомила його про свій намір виїхати за кордон на постійне місце проживання в пошуках роботи за кордоном.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

У підп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Проте суд першої інстанції не врахував, що позивачем не зазначено, в яку конкретно країну світу вона бажає виїхати з дитиною та необхідність такої поїздки.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Разом з тим суд першої інстанції залишив поза увагою, що після виїзду дитини за кордон у визначений ним період з 1 травня 2015 року по 01 вересня 2016 року, ОСОБА_1 буде повністю позбавлений спілкування з дитиною, а дитина буде позбавлена навчання в школі.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині задоволення позову, тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з підстав, встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 В решті рішення суду слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 2 квітня 2015 року в частині задоволення позову про надання дозволу ОСОБА_2. на виїзд до Болгарії, Туреччини, Єгипту, Польщі, Греції, Італії, Угорщини, Іспанії, Великобританії, Австрії, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Чорногорії, Румунії, Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Кіпру з 1 травня 2015 року по 1 вересня 2016 року неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 і надання дозволу ОСОБА_2., або її офіційному представнику без згоди батька ОСОБА_1. оформлювати документи для тимчасового виїзду (паспорт громадянина України для виїзду за кордон або проїзного документа дитини тощо) або супроводу неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження , за межі України скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про надання дозволу на виїзд неповнолітнього сина Гречаника Данила Ростиславовича ІНФОРМАЦІЯ_1 народження з 01 травня 2015 року по 01 жовтня 2016 року до Болгарії, Туреччини, Єгипту, Польщі, Греції, Італії, Угорщини, Іспанії, Великобританії, Австрії, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Чорногорії, Румунії, Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Кіпру без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 та надання їй, чи її офіційному представнику, без згоди батька ОСОБА_1 оформлювати документи для тимчасового виїзду (паспорт громадянина України для виїзду за кордон або проїзного документа дитини тощо) або супроводу неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження , за межі України відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д. Фединяк

Судді: Я.Д.Горблянський

Р.Й.Матківський