Рішення № 5529316, 27.08.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2009 Справа № 12/80

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС ЛТД”, с. Іванковичі Васильківського району Київської області

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення суми 10000 грн. основного боргу; 1524,97 грн. пені; 349,88 грн. 3% річних та 1421,31 грн. інфляційних збитків.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Гуфчак Й. Г., (представник за довіреністю № 2/1992 від 17.12.2008 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС ЛТД”, с. Іванковичі Васильківського району Київської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення суми 10000 грн. основного боргу; 1524,97 грн. пені; 349,88 грн. 3 % річних та 1421,31 грн. інфляційних збитків.

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи заявивши, що станом на момент слухання справи борг є непогашеним.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/80 від 27.08.2009 року

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 10 000 грн. основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі продажу № 12245 від 20.05.2008 року, товар (лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковими накладними за травень 2008 року;

- актом звірки розрахунків;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є поставка товару (лікарських засобів, виробів медичного призначення та засобів косметичної промисловості) (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/80 від 27.08.2009 року

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість поставленого товару (лікарських засобів, виробів медичного призначення та засобів косметичної промисловості) є безспірним.

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 6.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1524,97 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 349,88 грн. 3% річних та 1421,31 грн. інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/80 від 27.08.2009 року

В судовому засіданні представник позивача повторно звернув увагу суду щодо розгляду клопотання позовної заяви про вжиття заходів забезпечення позову, просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача та заборони відповідачу вчиняти будь які дії, повязані з відчуженням належного йому майна, включаючи і те, яке знаходиться в користуванні чи володінні третіх осіб на розмір присудженої суми.

На переконання позивача, виходячи з майнового характеру позову, а також розміру позовних вимог, тривалості існування боргу, фактичних обставин у справі, уникнення відповідача від добровільного врегулювання спору невжиття судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Окрім мотивів необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначених в заяві, представник позивача обгрунтовує її правомірність п. 6.3 Розяснення ВГСУ від 23.08.1994 року № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”.

До того ж , наявність правових підстав забезпечують положення ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Беручи до уваги вищевикладене (у сукупності) наявні обставини, що склались в результаті слухання справи і дослідження матеріалів справи у судовому засіданні, суд вважає за доцільним частково задоволити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь які дії, повязані з відчуженням належного йому майна, включаючи і те, яке знаходиться в користуванні чи володінні третіх осіб на розмір присудженої суми.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. ст. 2, 23 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/80 від 27.08.2009 року

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Заборонити фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 вчиняти будь які дії направлені на відчуження належного їй в межах присудженої суми 13296,16 грн. та судових витрат в сумі 251 грн.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС ЛТД” (с. Іванковичі Васильківського району Київської області, вул. Шевченка, 4; код 19351156) суму 10 000 (десять тисяч грн.) основного боргу; 1524,97 (одну тисячу пятсот двадцять чотири грн. 97 коп.) пені; 349,88 (триста сорок девять грн. 88 коп.) 3 % річних; 1421,31 (одну тисячу чотириста двадцять одну грн. 31 коп.) інфляційних збитків та 133 (сто тридцять три грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Попередити відповідача та інших причетних осіб про відповідальність за дії направлені на порушення вимог цього рішення.

5. Дія заходу до забезпечення позову визначеного в п. 3 скасовується стягненням (погашенням) присудженої суми.

Рішення підлягає обовязковому виконанню згідно ст.ст. 2, 3, 6, 9 Закону України „Про виконавче провадження”.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.