Рішення № 55293052, 25.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2610/15-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В. В.

Категорія 34 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення сум страхового відшкодування за апеляційною скаргою ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 липня 2015 року

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО») та просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних, яка становить 32 604,45 грн. В обґрунтування вимог зазначав, що 25.12.2013 р. відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено його автомобіль марки «Нісан», номерний знак НОМЕР_1. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2014 р. винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, водія автомобіля марки «Деу Сенс», номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3 Власник транспортного засобу «Деу Сенс», номерний знак НОМЕР_2 застрахував цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». 25.12.2013 р. він подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування та інші документи. Листом від 09.04.2014 року за №1454 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у зав'язку з несвоєчасним повідомленням страхувальника про настання страхового випадку. Вважає, таку відмову безпідставною, а тому просив позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 25 000 грн страхового відшкодування, 2 620,55 грн пені, 4 425 інфляційного відшкодування та 320,45 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 25.12.2013 року близько 03 годин в м.Житомирі на перехресті вул. Щорса та провулку 5-й Щорса ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Деу Сенс», номерний знак НОМЕР_2, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Нісан», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Дана обставина встановлена постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню (а.с.7).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АЕ/1338907 від 20.03.2013 р., укладеного між власником автомобіля «Деу Сенс», номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн (а.с. 48).

У виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено з посиланням на те, що страховик своєчасно без поважних причин не повідомлений про настання страхового випадку (а.с.46).

За пунктом 33.1.4. ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-У1 (далі - Закон №1961-У1) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

З матеріалів справи видно, що 26.12.2013 р., тобто наступного дня після вчинення ДТП, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.15, 155).

Цього ж дня (26.12.2013 р.) представником відповідача - ОСОБА_5 проводився огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний акт (а.с.162).

Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди (п.35.3. ст.35 Закону №1961-У1).

Таким чином, коли страховиком, в порушення вимог п.35.3. ст.35 Закону №1961-У1, ОСОБА_1, який наступного дня після вчинення ДТП звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування, не роз'яснено про зобов'язання подати письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МСТБУ зразка, колегія суддів вважає, що страховик належним чином повідомлений про ДТП.

За положеннями п.22.1 ст.22, ст. 29 Закону №1961-У1 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються

витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу

з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 вказав, що страховим комісаром здійснено огляд пошкодженого автомобіля «Нісан», номерний знак НОМЕР_1, в результаті чого було оцінено заподіяну шкоду в розмірі 25 000 грн, а відповідний висновок комісара в єдиному екземплярі знаходиться у відповідача.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, вказані обставини не перевірив та помилково вважав їх встановленими, хоча в матеріалах справи відсутній висновок страхової компанії щодо розміру заподіяної шкоди.

На запит апеляційного суду ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» направила повідомлення від 03.12.2015 р. за №1436/15 про те, що будь-який розрахунок суми страхового відшкодування не проводився (а.с. 203-204).

23.11.2015 р. в судовому засіданні колегія суддів відповідно до вимог ч. 4 ст.10 ЦПК України роз'яснила позивачу та його представнику право на призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення вартості пошкодженого автомобіля «Нісан», номерний знак НОМЕР_1. За клопотанням представника позивача в справі була оголошена перерва до 15 год. 00 хв. 07.12.2015 р.

07.12.2015 р. в судове засіданні сторони не з'явилися. Від позивача до суду надійшло клопотання про витребування у ТОВ «Юніверсал Асістанс» матеріалів щодо ДТП (а.с. 208).

На запит суду надійшло повідомлення ТОВ «Юніверсал Асістанс» №70 від 17.12.2015 р., згідно з яким між компанією ТОВ «Юніверсал Асістанс» та СК «ВУСО» було укладено договір №42/СА/12/12 від 10.12.2012 року про надання асистанських послуг по врегулюванню страхових випадків. Відповідно до умов цього договору компанія «Юніверсал Асістанс» проводила збір документів з подальшою передачею їх до страхової компанії. Збором документів з приводу ДТП, яка відбулася 25.12.2013 року займався представник ТОВ «Юніверсал Асістанс» у м.Житомирі. Всі документи щодо дорожньо-транспортної пригоди передані СК «Страхова компанія «ВУСО» 10.01.2014 року. Відомості щодо розміру матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Нісан», номерний знак НОМЕР_1 у ТОВ «Юніверсал Асістанс» відсутні, оскільки від СК «Страхова компанія «ВУСО» не було замовлення на проведення вказаних розрахунків, тому компанія їх не проводила (а.с. 218).

18.01.2016 р. позивач ознайомився з матеріалами справи, а тому про відповідь ТОВ «Юніверсал Асістанс» від 17.12.2015 р. йому було відомо (а.с. 231).

Проте, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с.224, 227), позивач та його представник в судове засідання 25.01.2016 р. не з'явились, заяв про призначення судової автотоварознавчої експертизи або про відкладення розгляду справи до суду не подавали.

З огляду на вищенаведене, коли позивачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не доведено розмір збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля, підстав для задоволення позову немає.

За таких обставин, рішення суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення сум страхового відшкодування.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: