Рішення № 55292476, 26.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016р. Справа№ 914/3997/15

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОМІНІК 777”, м. Вінниця

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок”, м.Львів

Про стягнення 222 710,22 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМІНІК 777” звернулося в господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок” про стягнення 222 710,22 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору поставки №ТПР-160 від 01.01.2015р. в період з 01.01.2015р. по 01.10.2015р. він поставляв відповідачу згідно видаткових накладних товар – засоби особистої гігієни та паперові санітарно-гігієнічні вироби, який відповідач прийняв з метою подальшої реалізації кінцевим споживачам. Відповідач в свою чергу за умовами договору повинен був оплачувати отриманий товар кожні 30 календарних днів за товар, який реалізований покупцем кінцевим споживачам протягом цих 30 днів.

Однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період серпень 2015 року, станом на 31.08.2015р. заборгованість відповідача становила 559 670,18 грн.

18.12.2015р. між сторонами було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого відповідачу було зменшено заборгованість по договору №ТПР-160 від 01.01.2015р. на суму 51 222,62 грн. Також відповідачем було здійснено часткове повернення товару.

Залишок заборгованості відповідача становить 222 710,22 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 23.11.2015 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 14.12.2015року.

03.12.2015р. позивач подав суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову в якій просив суд:

- накласти арешт на майно, що належить відповідачу та заборонити відчужувати це майно будь-яким особам і вчиняти будь-які юридичні дії щодо цього майна;

- накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на всіх рахунках відповідача у банках та інших фінансових установах в межах суми 452 654,25 грн.

В судове засідання 14.12.2015р. з’явилися представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи і стягнути з відповідача 523326,78 грн. основного боргу та 36 056,57 грн. пені.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав, в усних поясненнях проти позову заперечив.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 11.01.2016р.

На підставі Розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області від 11.01.2016р. №9 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Березяк Н.Є. було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи було визначено суддю Запотічняк О.Д.

В судове засідання 11.01.2016р. з’явився представник позивача, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 222 710,22 грн. боргу та 8390,75грн. судового збору. Пояснив, що 18.12.2015р. між сторонами було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого відповідачу було зараховано заборгованість по договору №ТПР-160 від 01.01.2015р. на суму 51 222,62 грн. Також представник зазначив, що відповідачем було здійснено часткове повернення товару, і станом на 11.01.2016р. залишок заборгованості відповідача становить 222 710,22 грн.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи неявку відповідача в судове засідання, та неповідомлення ним про причини неявки, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 26.01.2016р.

В судове засідання 26.01.2016р. представники сторін не з’явилися, причин неявки не повідомили. Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

1 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (покупець) було укладено договір №ТПР-160.

Відповідно до п.1 Договору Постачальник зобов’язався на підставі замовлень покупця передати у власність покупця під реалізацію кінцевим споживачам, визначений цим договором товар, а покупець зобов’язався прийняти товар, реалізувати його у своїй торгівельній мережі та здійснювати оплату згідно умов договору.

Предметом поставки за цим договором є засоби особистої гігієни та паперові санітарно-гігієнічні вироби.

Відповідно до п.9.1 договору, він набуває чинності з 01.01.2015р. та діє до 31.12.2015р.

В п. 9.2 договору сторони погодили, що він може бути розірваний за ініціативою будь-якої зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менш як за 14 календарних днів до дати, в яку відповідна ініціююча сторона бажає розірвати договір. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання ними своїх зобов’язань за наданими та/або виконаними замовленнями, а також від виконання зобов’язань відповідно до розділу 6 цього договору.

Листом від 19.10.2015року №1910/4 ТзОВ «Домінік» повідомило ТзОВ «Барвінок» про розірвання договору поставки №ТПР-160 з 06.11.2015р.

Таким чином договір №ТПР-160 припинив свою дію з 06.11.2015р.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок на умовах DDP у редакції 2010 року.

Згідно з п. 2.2 Договору, замовлення надаються постачальнику за 1 календарний день до дня поставки. Постачальник зобов’язаний протягом 1 календарного дня з дати одержання замовлення, надісланого засобами електронної пошти, підтвердити отримане замовлення у такий самий спосіб.

Згідно п. 2.5 Договору Постачальник зобов’язаний поставляти і передавати у власність Покупцю товари з усією товаросупровідною документацією, яка вимагається відповідно до чинного законодавства України у разі поставки відповідного виду товару та його подальшої реалізації (видаткові накладні, товарні та товарно-транспортні накладні, податкові накладні, сертифікати якості тощо). Дата накладної повинна співпадати з датою поставки.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

В період дії договору, позивач на виконання умов договору поставляв відповідачу товар обумовлений договором, що підтверджується долученими до справи видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.3 договору, покупець зобов’язався здійснювати розрахунки кожні 30 календарних днів за реалізований кінцевим споживачам протягом цих 30 календарних днів товар, за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України належно оформлених документів на товар, що постачається.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов’язання те не в повному обсязі оплачував отриманий від позивача та реалізований кінцевим споживачам товар.

Відповідно до положень п. 3.5 договору, сторони зобов’язалися щомісячно в період з 1 по 10 число місяця, наступного за місяцем поставки товару, проводити звірку взаєморозрахунків.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звіряння за період серпень 2015р., станом на 31.08.2015р. заборгованість відповідача становила 559 670,18 грн.

18.12.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого частково припинилося зобов’язання відповідача по договору №ТПР-160 від 01.01.2015р. на суму 51 222,62 грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень п. 9.2 договору, у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою однієї сторони, постачальник зобов’язаний безумовно прийняти від покупця поставлений постачальником нереалізований кінцевому споживачу товар.

11.01.2016р. представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій він просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості в сумі 222 710,22 грн. основного боргу.

Як підставу зменшення розміру позовних вимог представник вказує на проведення між сторонами взаємозаліку однорідних зустрічних вимог на суму 51 222,62 грн. та часткове повернення товару відповідачем.

Таким чином за відповідачем числиться заборгованість в сумі 222 710,22 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів погашення боргу.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 222 710,22 грн.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу та заборонити відчужувати це майно будь-яким особам і вчиняти будь-які юридичні дії щодо цього майна; накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на всіх рахунках відповідача у банках та інших фінансових установах в межах суми 452 654,25 грн.

Подану заяву позивач обґрунтовує тим, що згідно даних наявних в реєстрі судових рішень, відносно відповідача порушено близько 20 судових проваджень про стягнення грошових коштів на загальну суму близько 7 118 4441,32 грн., а також прийнято судових рішень про стягнення грошових коштів на загальну суму близько 146 000,00 грн. Окрім того, позивач стверджує, що відповідачем вживаються заходи щодо реалізації належного йому майна. Зокрема на сайті оголошень «Доска об’явлений OLX» відповідачем було розміщено оголошення про реалізацію вживаного торгівельного та холодильного обладнання для супермаркетів.

Позивач вважає, що у зв’язку із відчуженням відповідачем належного йому майна, виконання рішення по даній справі стане неможливим.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути,зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В той же час, як вбачається із заяви позивача, він посилається нате що відповідачем вчиняються дії спрямовані на відчуження належного йому майна, однак не надає жодних доказів вчинення таких дій обмежуючись виключно своїми твердженнями..

Зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Окрім того суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову у справах майнового характеру спрямовані на збереження майна яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, та може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або

скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 01.09.2015р., за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 8390,75 грн. що становить 1,5% від ціни позову - 559383,35 грн.

В ході розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог (ціну позову) до 222 710,22 грн. а відтак судовий збір повинен становити 3 340,65 грн.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене позивачу слід повернути зайво сплачений ним судовий збір в сумі 5 050,10 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача в сумі в сумі 3 340,65грн.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок” (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, Ідентифікаційний код:35621418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» (21007, м.Вінниця, вул Фрунзе,4, Ідентифікаційний код:34625668) 222 710,22 грн – основного боргу та 3 340,65 грн.- судового збору.

3. Видати ухвалу на повернення Товариствуа з обмеженою відповідальністю «Домінік 777» (21007, м.Вінниця, вул Фрунзе,4, Ідентифікаційний код:34625668) з державного бюджету України судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.01.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.