Ухвала суду № 55291641, 28.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/59/16 Справа № 195/1038/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої: судді Кочкової Н.О.,

Суддів: Каратаєвої Л.О., Григорченка Е.І.,

При секретарі: Назаренко А.С.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Сердюк Т.В. звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 18 січня 2013 року в с. Кірове Томаківського району Дніпропетровської області помер її рідний дядько Скрипник М.Г., який 25 липня 2011 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області Лисечко М.Ю., згідно із яким все своє майно, із чого б в складалося та де б воно не знаходилося, і взагалі те, що буде належати йому на день його смерті та на що він за законом буде мати право, заповідав Межевській Ганні Марківні. Позивачка вважає, що дядько заповіт не підписував, а якщо і підписував, то в той момент, коли не усвідомлював значення своїх дій та не міг керуватися ними, тому просила визнати заповіт недійсним та визнати Межевську Г.К. такою, що не має права на спадкування (а.с.2-8).

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.151-155).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить прийняти нове, яким визнати недійним заповіт, складений на користь ОСОБА_3 (а.с.164-167).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішеннясудув межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що 18.01.2013 рокув с. Кірове Томаківського району Дніпропетровської області помер дядько ОСОБА_2 - ОСОБА_4, якому за життя належав житловий будинок в с.Кірове Томаківського району Дніпропетровської області та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,030 га. , яка знаходиться на території Чумаківської сільськоїради Томаківського району Дніпропетровської області.

25 липня 2011 року ОСОБА_4 все своє майно, із чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті та на що він за законом буде мати право, заповідав ОСОБА_3. Даний заповіт було посвідчено секретарем виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки складений заповіт відповідає вимогам законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Згідно з положеннями ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра в КЗ «Томаківська ЦРЛ» Дніпропетровської облради» не знаходився, цей факт підтвердив суду лікар-психіатр ОСОБА_6,із Акту № 43 посмертної судово-психіатричної експертизи від 11 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту 25 липня 2011 року будь-яким психічним захворюванням не страждав, за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с.136, 137-139).

За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 з 1986 року перебував на обліку у лікаря-нарколога з приводу опійної наркоманії, - не являється підставою для визнання недійсним заповіту, оскільки із пояснень лікаря-нарколога вбачається, що за період 2007-2012 рр. ОСОБА_4 наркотичні засоби не вживав, тому його хвороба знаходилась у стадії ремісії, у цей час хворий не лікується, а лише спостерігається лікарем.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 не підписував заповіт, - також не знайшло свого підтвердження. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: Чи виконано у заповіті від 25 липня 2011 року, посвідченому секретарем виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області ОСОБА_5, підпис від імені ОСОБА_4, самим ОСОБА_4 чи іншою особою? Незважаючи на розяснення судом ч.4 ст. 10 ЦПК України і неодноразові запити, позивачкою не було надано жодного вільного зразка почерку ОСОБА_4 і не була сплачена вартість експертизи, у звязку із чим 22 грудня 2015 року експертом складено повідомлення про неможливість надання висновку (том 2, а.с.25-28).

За положеннями ч.1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідноіз ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що при складаннізаповіту особу заповідача ОСОБА_4 було встановлено, дієздатність його перевірено, форму і порядок посвідчення заповіту додержано. Позивачем не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що заповідач не підписував заповіт, що він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керування ними, а також того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а посилання на те, що позивачка надавала ОСОБА_4 допомогу, поховала за свій рахунок, і що відповідачка є для заповідача чужою людиною, - не мають правового значення для вирішення спору.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до повторення обставин справи і цитування норм діючого законодавства, а також зводяться до переоцінки доказів, однак, відповідно до ст. 212 ЦПК України право оцінки доказів належить лише суду 1 інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: