Ухвала суду № 55291572, 25.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/96/16 Справа № 201/561/16-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача Коваленко В.Д.,

суддів Власкіна В.М., Васецької В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гички Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Хабаровського краю, Російської Федерації, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, працюючого на посаді заступника директора КП «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради,

на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015040010000820, якою було обрано останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

за участю:

прокурора Полякова Д.І.,

в присутності:

захисника адвоката ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою було задоволено клопотання заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42015040010000820 від 19.11.2015 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Строк запобіжного заходу ухвалою визначено до 15 березня 2016 року.

В обґрунтування свого рішення суд зазначає, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 3, 5 ч.1 ст.177КПК України, а саме, те що ОСОБА_3 може, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Суд також вказав, що застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_3 ніж тримання під вартою, є не доцільним, оскільки вони не можуть виключити можливі вказані вище ризики. Також суд визначив, що у разі внесення застави у розмірі 730 розмірів мінімальних заробітних плат, та виконання підозрюваним покладених на нього обовязків, ОСОБА_3 може бути звільнений з-під варти.

В апеляції:

захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, вважає судове рішення незаконним. В обґрунтування своєї скарги, захисник посилається на те, що в судовому засіданні не було доведено що підозра обґрунтована, а клопотання прокурора не містить вагомих доказів, не зясовано чи мало місце вимагання з боку ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6.

Вважає, що дії його підзахисного кваліфіковано невірно, зазначає, що суд не зясував та не перевірив цих обставин, віднісся формально до їх дослідження, а при розгляді клопотання обмежився виключно переліком стандартних підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості, що не відповідає, на його думку, Європейській судовій практиці та посилається на рішення Європейського суду в справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, відповідно змісту якого, суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання,і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою.

Вважає, що вчинення дій які підозрюваний мав виконати за неправомірну вигоду, не відносяться до його компетенції, а вирішуються колегіальним органом - комісією з питань надання житлової площі в гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, у звязку з чим стверджує, що в діях ОСОБА_3 немає складу інкримінованого йому злочину, не врахував, що ОСОБА_6 постійно провокував передачу неправомірної вигоди. Не зважаючи на те, що підозрюваний не відноситься до категорій осіб, перелічених в п. 2 примітки до ст. 368 КК України, а ні прокурор, а ні суд належним чином не вмотивували наявність у правовій кваліфікації такої ознаки, як службова особа, яка займає відповідальне становище.

Посилається, що підзахисний має міцні соціальні звязки, постійне місце проживання, позитивно характеризується, перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітню дитину та дружину разом із її матірю - пенсіонеркою, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити свою, якою обрати підозрюваному більш мякий запобіжний захід, у вигляді особистого зобовязання.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника ОСОБА_2, який, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_3, який підтримав думку свого захисника, та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, та думку осіб в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити чи доводять, надані сторонами кримінального провадження, докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційним переглядом встановлено, що 19 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040010000820 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками за ч. 3 ст. 368 КК України.

Суд, перевіряючи законність і обґрунтованість клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вивчив матеріали кримінального провадження, дослідив відповідні документи, вислухав думку учасників процесу.

Мотивуючи прийняте рішення про необхідність тримання підозрюваного під вартою, суд вказав, що з наданих матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який відноситься до категорії тяжких, те що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 3,5 ч.1 ст.177КПК України, а саме, те що ОСОБА_3 може, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд також визначив, що у разі внесення застави у розмірі 730 розмірів мінімальних заробітних плат, що може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обовязків, ОСОБА_3 може бути звільнений з-під варти.

Посилання захисника на практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів, в даному випадку, вважає недоречними, оскільки в зазначеному адвокатом рішенні мова йде про належну перевірку судом як дотримання процесуальних вимог національного законодавства, так і обґрунтованість підозри, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3, це твердження захисника спростовується наданими матеріалами, дослідженими під час розгляду клопотання слідчим суддею.

Твердження захисника щодо відсутності в діях його підзахисного складу інкримінованого кримінального правопорушення, про не встановлення факту вимагання, про відсутність кваліфікуючої ознаки, в інкримінованому правопорушенні «службова особа, яка займає відповідальне становище», а також про наявність доказів щодо провокацій з боку ОСОБА_6, спрямованих на спонукання ОСОБА_3 вчинити дії в його інтересах, є передчасними і не підлягають вирішенню в рамках даного апеляційного перегляду, остільки ці обставини підлягають зясуванню під час наступних стадій кримінального провадження, при розгляді справи по суті.

Твердження захисника щодо невідповідності висновків суду про наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та зібраних доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими що спростовується наявними доказами, врахованими під час розгляду клопотання судом першої інстанції, яким суд в ухвалі надав відповідну оцінку. При цьому, як видно з наявних матеріалів, під час затримання ОСОБА_3, останній намагався втекти, що підтвердив в суді і прокурор, тому колегія суддів вважає слушними доводи прокурора, про реальність існування вказаних вище ризиків.

Посилання захисника в своїй скарзі на відомості про особу підозрюваного ОСОБА_3, його позитивні характеристики, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, які на думку сторони захисту є підставою для зміни запобіжного заходу на більш мякий, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, остільки вказані відомості, з врахуванням тяжкості підозри, та реальної наявності ризиків, на які послався суд, не може слугувати підставою для обрання підозрюваному більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри та обєктивних ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, вважає що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу повязаного з реальним позбавленням волі, з можливістю звільнення з-під варти у разі внесення застави, розмір якої був судом також вмотивовано визначений з урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків у сумі - 1005940 гривень, підстав для зменшення вказаного розміру, колегія суддів, не вбачає.

Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів, перевіркою матеріалів провадження, не встановлено.

Отже вказана ухвала є законною, обґрунтованою і такою що не підлягає скасуванню, і будь-яких підстав для задоволенні апеляційної скарги захисника, - не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2016 року щодо ОСОБА_3, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1. ОСОБА_7. ОСОБА_8.