Постанова № 55288116, 21.01.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2016 Справа №607/18139/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Герчаківської О.Я.,

за участю секретаря Субчак Г.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача

УПФ України в м. Тернополі ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання нечинним рішення та зобовязання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання нечинним рішення та зобовязання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом другої групи, інвалідність якого повязана з виконання службових обовязків по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС у 1986 році. З 2007 року відповідач призначив та проводив нарахування і виплату йому пенсії на підставі та у відповідності до відомостей, які зазначені в довідці від 29 грудня 2006 року №13/110, виданої УДАІ УМВС України в Тернопільській області. На час звернення позивача з позовом до суду відповідно до документів, які знаходяться в пенсійній справі позивача, пенсія, яка йому нараховується і повинна бути виплачена, складає біля 13 тис. грн. в місяць. Однак, як позивачу стало відомо із розпорядження Пенсійного фонду України м.Тернополя від 26 жовтня 2015 року, пенсія позивача обмежена (в розмірі 10 прожиткових мінімумів) сумою в розмірі 9740,00 грн. та з пенсії cправлялися податки (нараховується податок на доходи від фізичних осіб в розмірі 15% та військовий збір в розмірі 1,5%). Згідно вимог чинного законодавства пенсії пенсіонерам, яким нарахована пенсія з врахуванням заробітної плати, одержаної в зоні відчуження в 1986 році, обмежуються в розмірі 10 прожиткових мінімумів. Однак, це положення закону не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року». Так як позивачу пенсія призначена у 2007 році, то положення зазначеного закону та обмеження його пенсії максимальним розміром не поширюється на виниклі до 2011 року правовідносини сторін. Щодо нарахування і справляння з пенсії ОСОБА_1 податків, останній зазначає, що підставою для оподаткування його пенсії відповідачем зазначено п.164.2.19 Розділу ХІХ Прикінцевих положень, п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України. Позивач вважає, що відповідач не вірно застосовує дані норми, так як ОСОБА_1 не є субєктом, який підпадає під вимоги цієї статті, а тому нарахування і справляння з його пенсії податків є незаконним і підлягає скасуванню. Своїми неправомірними діями відповідачем спричинена позивачу моральна шкода в розмірі 10000,00 грн., що виходить з турбування про стан свого фізичного здоровя, яке сягнуло якості хворобливого іпохондричного розладу, що, в свою чергу, супроводжується підсиленням психологічних страждань, страхом смерті, функціональних розладів з боку серцево-судинної системи (періодичні піднесення артеріального тиску, прискорення серцебиття, субєктивним відчуттям нехватки повітря при вдиху, розладами кишечника функціонального характеру), що, як наслідок, призвело до неодноразового звернення до лікарів, проходженням обстежень, які стали для позивача суттєвим психотравмуючим фактором та завдало йому моральних та фізичних страждань. На підставі викладеного позивач просить суд визнати нечинним рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі, щодо якого проводиться: стягнення податку з моєї щомісячної пенсії в розмірі 15% відповідно до п.164.2.19 Розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України; стягнення з його щомісячної пенсії податку військового збору в розмірі 1,5% відповідно до першого абзацу пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України; обмеження його щомісячної пенсії розміром у 10 (десять) прожиткових мінімумів; зобов'язати ОСОБА_4 пенсійного фонду України в м.Тернополі перерахувати, призначити та виплачувати йому щомісячну пенсію, без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами та виплатити на його користь недоплачену частину щомісячних пенсійних виплат з врахуванням вимог ч.1 п.2 Розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» 3668-VI від 08 липня 2011 року (без обмеження 10 прожитковими мінімумами), починаючи з часу початку такої недоплати; зобов'язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі перерахувати, призначити та виплачувати йому щомісячні пенсійні виплати без 15% податку відповідно до п.164.2.19 Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України та без 1,5% податку відповідно до першого абзацу пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України (військовий збір) та виплатити (повернути) йому стягнуті з його щомісячних пенсійних виплат податки: 15% податку відповідно до п.164.2.19 Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України та 1,5% податку відповідно до першого абзацу пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України (військовий збір), починаючи з часу початку таких податкових стягнень; стягнути з ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі в користь позивача моральну шкоду в сумі в розмірі 10 000 грн., а також 10000 грн. судових витрат на правову допомогу.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, які приєднано до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Згідно посвідчення серії А №424566, виданого 27 травня 1997 року Тернопільською облдержадміністрацією, та посвідчення серії ААБ №156978, виданого 19 грудня 2007 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності інвалід з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.

Таким чином, ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі з 2007 року позивачу призначена пенсія по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду ІІ-групи, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986 році, що сторонами не оспорюється.

В своїх листах ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі за 3349/К-11 від 13 листопада 2015 року, відповідач повідомив позивачу, що у жовтні 2015 року проведено перерахунок його пенсії на виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2015 року №607/19785/14-а, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року №876/5974/15. Таким чином, пенсійна виплата ОСОБА_1, з урахуванням сум прожиткового мінімуму встановленого чинним законодавством для непрацездатних осіб 949,00 грн. з 01 грудня 2013 року та 1074,00 грн. з 01 вересня 2015 року, склала з 26 травня 2014 року 9490,00 грн., а з 01 вересня 2015 року 10740, 00 грн.

Тобто, розмір пенсії нарахованої та виплаченої позивачу обмежується десятьма прожитковими мінімумами.

Такі дії ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі і стали причиною звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі, яким щомісячну пенсію позивача обмежено розміром у 10 (десять) прожиткових мінімумів, зобов'язання відповідача перерахувати, призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну пенсію, без обмеження 10 (десятьма) прожитковими мінімумами та виплатити на його користь недоплачену частину щомісячних пенсійних виплат з врахуванням вимог ч.1 п.2 Розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» починаючи з часу початку такої недоплати, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно вимог ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається із п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі з 2007 року призначено позивачу пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду ІІ-групи, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році. Тобто, на виниклі між сторонами правовідносини не поширюється положенняЗакону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Таким чином, суд вважає, що діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, порушено права позивача, які підлягають захисту шляхом визнання таких дій неправомірними та зобов'язання ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити нарахування та виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, починаючи з 26 жовтня 2015 року (з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав),з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі, щодо якого проводиться справляння податку з щомісячної пенсії позивача в розмірі 15%, відповідно до п.164.2.19 Розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, та військового збору в розмірі 1,5% відповідно до першого абзацу пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, зобов'язання відповідача перерахувати, призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні пенсійні виплати без 15% податку відповідно до п.164.2.19 Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України та без 1,5% податку відповідно до першого абзацу пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України (військовий збір) та виплатити (повернути) йому стягнуті з його щомісячних пенсійних виплат вказані податки, починаючи з часу початку таких податкових стягнень, суд звертає увагу на наступне.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року, яким внесено ряд змін до норм Податкового кодексу України (надалі - Кодекс) та до норм Бюджетного кодексу України, а саме.

В силу ст.1 Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, до загальнодержавних податків (стаття 9 Кодексу) належить податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно норм, встановлених Податковим кодексом України, починаючи з 01 січня 2015 року, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент (п.п.162.1.1,162.1.3 п.162.1 ст.162 Кодексу).

Згідно п.п.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 Кодексу об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи, що визначені пунктом 162.1 статі 163 ПКУ, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 статті 164 Кодексу передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Пунктом 167.1 статті 167 Кодексу визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

При цьому, з 1 січня 2015 року згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у розмір 1 218 грн. на місяць.

Згідно пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року, податкові агенти при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3 654,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. х 3), зобов'язані утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. Якщо сума нарахування більше 12 180,00 грн. (мінімальна заробітна плата 1 218,00 грн. х 10) ставка податку становитиме 15 та 20 відсотків.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів, щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного ст. 163 цього Кодексу.

Отже, з 01 січня 2015 року органи Пенсійного фонду України визначені податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсій. Положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому у відповідача відсутні правові підстави не застосовувати норму закону, яка є чинною та такою, що не визнана не конституційною.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дії відповідача при утриманні з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору правомірними.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, на думку суду, слід відмовити, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Також, позивачем заявлено до відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Витрати на правову допомогу- це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, котрі беруть участь у справі.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані відповідні докази, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні розміру компенсації суд має врахувати (а сторони мають довести) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду має бути надано, як доказ, докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, із зазначенням вартості наданої правової допомоги, адресований клієнту.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Приписами ч.3 наведеної норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стаття 2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачає, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачуєтьсястороні,на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Аналізуючи вищенаведене законодавство, суд зазначає, що для підтвердження понесених витрат на правову допомогу надаються: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, копії свідоцтва адвоката, або оригіналу ордера адвоката, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.Крім того подаються звіти, калькуляції, акти приймання-передачі, рахунки і т.п.

Однак, позивачем не надано суду розрахунок понесених витрат на правову допомогу у відповідності до вищенаведеного для можливості встановлення його граничного розміру , а відтак витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн., відшкодуванню не підлягають.

Аналізуючи наведені обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, шляхом визнання неправомірними дії ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 26 жовтня 2015 року та зобовязання ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суми пенсії, недоотримані внаслідок обмеження десятьма прожитковими мінімумами.

Керуючись, ст.ст.6-11, 71, 104, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання нечинним рішення, зобовязання вчинити дії та стягнення коштів в частині позовних вимог про визнання нечинним рішення ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі, яким розмір пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами, стягнення внаслідок такого обмеження суми пенсії за період з 26 жовтня 2015 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 26 жовтня 2015 року.

Зобовязати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суми пенсії, недоотримані внаслідок обмеження десятьма прожитковими мінімумами.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. Герчаківська