Ухвала суду № 55287860, 22.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/3194/15 Головуючий у 1 інстанції: Варениця В.С.

Провадження № 22-ц/783/433/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Фейір К.О.,

з участю: представника Яворівського РЗЦ ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Яворівського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Яворівського центру зайнятості кошти в сумі 8 394 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування отриманої обманним шляхом допомоги з безробіття.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінській функції у сфері державної політики зайнятості населення. Вважає, що спір повинен вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Яворівського РЗЦ ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом та матеріалами справи установлено, що ОСОБА_3 з 01.04.2001 року перебуває на обліку у відділенні Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області (відділення ВД ФССНВ в Яворівському районі), із щомісячною виплатою страхової виплати в розмірі 25% втрати працездатності, а з 30.08.2007 року в розмірі 30% втрати професійної працездатності. (а.с. 24).

Також встановлено, що 19 березня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Яворівського РЦЗ з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, де вказав, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує, права на отримання пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років немає. (а.с. 10).

Наказом Яворівського РЦЗ №НТ080319 від 19.03.2008 року ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 19 березня 2008 року по 13 березня 2009 року (а.с. 8).

Згідно наказу Яворівського РЦЗ №НТ090313 від 13 березня 2009 року ОСОБА_3 було припинено виплату допомоги з безробіття по закінченню строку виплати (а.с. 8).

Відповідно до довідки №1864 від 31 серпня 2015 року, застрахованій особі ОСОБА_3 за період з 19.03.2008 року по 13.03.2009 року виплачено 8 384 грн. 84 коп.

Згідно акту №21 від 11.12.2009 року перевірки достовірності отриманих доходів відповідно до ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та на підставі даних, отриманих з Державної податкової адміністрації, встановлено, що застрахований ОСОБА_3 у першому кварталі 2009 року отримував щомісячну страхову виплату в розмірі 30% втрати професійної працездатності від середньомісячної заробітної плати (а.с. 4-6).

Наказом директора Яворівського РЦЗ №183 від 25 грудня 2009 року ОСОБА_3 зобовязано повернути виплачену допомогу з безробіття, отриману обманним шляхом (а.с. 7)

ОСОБА_3 оскаржив вищевказаний наказ в судовому порядку і постановою Яворівського районного суду Львівської області від 06 червня 2011 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ №183 від 25.12.2009 року "Про повернення коштів п. Винарчик О.А., котрий їх отримав обманним шляхом".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року постанову Яворівського районного суду Львівської області від 06 червня 2011 року скасовано, в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3, як застрахована особа, при отриманні допомоги з безробіття не повідомив про факти отримання ним щомісячних страхових виплат в результаті втрати професійної працездатності, а тому отримана відповідачем грошова допомога з безробіття була призначена на підставі недостовірних відомостей, та підлягає поверненню відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір є публічно-правовим та має розглядатись в порядку адміністративного судочинства не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як передбачено п.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Відповідач у спірних відносинах не виконував функцій субєкта владних повноважень, а виступав особою, яка мала своєчасно подати відомості, необхідні для отримання соціальних послуг.

Адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких вимог: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише субєктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень. Інакше вимоги про відшкодування вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 21-2209а15.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

ОСОБА_4