Рішення № 55287435, 27.01.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 рокуСправа № 912/4/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/4/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"

про стягнення 16971328,69 грн,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 18.04.2014 № 14-109;

від відповідача участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" грошових коштів у сумі 16971328,69 грн, з яких 623783,44 грн пені, 840815,67 грн 3% річних, 15506729,58 грн інфляційних втрат, нарахованим позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3548-БО-18.

Ухвалою від 04.01.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 27.01.2016 об 11:00.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 06.01.2016 поштового відправлення за № 2502202309863 (а.с. 54).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши надані представником позивача пояснення, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2012 № 13/3548-БО-18 (надалі по тексту Договір).

За умовами даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 46 796 563,90 грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 17-23). У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, заборгованість відповідача за спожитий газ становила 20624847,20 грн, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Рішенням від 04.08.2014 у справі № 912/1831/14 за вказаним позовом позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково: стягнуто з ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" 22185248,58 грн, з яких: 20624847,20 грн сума основного боргу, 836442,51 грн пені, 244478,29 грн інфляційних та 479480,58 грн 3% річних, а також 73080,00 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 836442,50 грн господарським судом відмовлено у зв'язку із зменшенням судом розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом у вказаному рішенні встановлено обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20624847,20 грн, а також:

- пені у загальному розмірі 1672885,01 грн, нарахованої у розмірі 108985,79 грн за зобов'язаннями січня 2013 року за період з 14.02.2013 по 05.04.2013; у розмірі 266463,17 грн за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з 14.03.2013 по 13.09.2013; у розмірі 678027,00 грн за зобов'язаннями березня 2013 року за період з 14.04.2013 по 13.10.2013; у розмірі 156352,68 грн за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 14.05.2013 по 13.11.2013; у розмірі 114122,08 грн за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період з 14.11.2013 по 27.03.2014; у розмірі 137982,71 грн за зобов'язаннями листопада 2013 року за період з 14.12.2013 по 27.03.2014; у розмірі 210951,59 грн за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з 14.01.2014 по 27.03.2014;

- інфляційних нарахувань у розмірі 244478,29 грн за загальний період з квітня 2013 року по лютий 2014 року;

- 3% річних в розмірі 479480,58 грн за загальний період з 14.02.2013 по 27.03.2014.

Постановою від 06.11.2014 Дніпропетровським апеляційним господарським судом вказане судове рішення суду першої інстанції змінено та викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 20 624 847 (двадцять мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 20 коп., пеню у сумі 833 207 (вісімсот тридцять три тисячі двісті сім) грн. 26 коп., 3% річних у сумі 477 618 (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 244 254 (двісті сорок чотири тисячі двісті пятдесят чотири) грн. 27 коп., витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 73 050 (сімдесят три тисячі пятдесят) грн. 77 коп.". В решті рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2014 у справі № 912/1831/14 залишено без змін.

Зміну рішення господарського суду першої інстанції Дніпропетровським апеляційним господарським судом мотивовано наступним.

Так, позивачем при розрахунку 3% річних та пені, заявлених до стягнення у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати переданого природного газу, враховано до періоду прострочення дні фактичної оплати відповідачем заборгованості. Окрім того, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням оплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ у березні 2013 року позивач неправильно визначив суму заборгованості, на яку підлягали нарахуванню інфляційні втрати, визначені з застосуванням індексів інфляції за грудень 2013 року лютий 2014 року (не врахував усі здійснені відповідачем оплати станом на 15 число грудня 2013 року та станом на 30.12.2013).

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правомірно заявленими позивачем є:

-пеня у загальній сумі 1666414, 52 грн (за простроченим зобовязанням січня 2013 року з 14.02.2013 по 04.04.2013 у сумі 105665,67 грн; за простроченим зобовязанням лютого 2013 року з 14.03.2013 по 13.09.2013 у сумі 263312,79 грн; сума пені за простроченими зобов'язаннями решти місяців спірного періоду визначена позивачем вірно, оскільки нарахування пені припинено у відповідності до вимог частини шостої статті 232 ГК України до дати здійснення відповідачем першої оплати боргу за ці місяці або раніше на визначену позивачем дату: за простроченим зобов'язанням березня 2013 року з 14.04.2013 по 13.10.2013 678027,00 грн, за простроченим зобов'язанням квітня 2013 року з 14.05.2013 по 13.11.2013 156352,68 грн, за простроченим зобов'язанням жовтня 2013 року з 14.11.2013 по 27.03.2014 114122,08 грн, за простроченим зобов'язанням листопада 2013 року з 14.12.2013 по 27.03.2014 137982,71 грн, за простроченим зобов'язанням грудня 2013 року з 14.01.2014 по 27.03.2014 210951,59 грн);

-3% річних у загальній сумі 477618,40 грн (за простроченим зобов'язанням січня 2013 року з 14.02.2013 по 04.04.2013 у сумі 21133,13 грн; за простроченим зобов'язанням лютого 2013 року з 14.03.2013 по 27.11.2013 у сумі 55729,72 грн; за простроченим зобов'язанням березня 2013 року з 14.04.2013 по 27.03.2014 у сумі 234469,91 грн, сума 3% річних за простроченими зобов'язаннями решти місяців спірного періоду визначена позивачем вірно, оскільки борг за ці місяці відповідачем не оплачувався: за простроченим зобов'язанням квітня 2013 року з 14.05.2013 по 27.03.2014 59426,48 грн, за простроченим зобов'язанням жовтня 2013 року з 14.11.2013 по 27.03.2014 26335,86 грн, за простроченим зобов'язанням листопада 2013 року з 14.12.2013 по 27.03.2014 31842,16 грн, за простроченим зобов'язанням грудня 2013 року з 14.01.2014 по 27.03.2014 48681,14 грн);

-інфляційні втрати у загальній сумі 244254, 27 грн (за зобов'язанням березня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за квітень листопад 2013 року від суми боргу 9678 523, 80 грн інфляційні втрати становлять (-) 10017,80 грн, із застосуванням індексу інфляції за грудень 2013 року від суми боргу 8855823,33 грн інфляційні втрати становлять 44279,12 грн, із застосуванням індексів інфляції за січень-лютий 2014 року від суми боргу 4121353, 33 грн інфляційні втрати становлять 33020, 28 грн, а всього інфляційні втрати за своєчасно невиконаним зобов'язанням березня 2013 року у межах заявленого позивачем періоду прострочення виконання становлять 67281,60 грн; інфляційні втрати за простроченими зобов'язаннями решти місяців спірного періоду визначені позивачем вірно: за зобов'язанням квітня 2013 року із застосуванням індексів інфляції за травень 2013 року-лютий 2014 року у сумі 27291,80 грн, за зобов'язанням жовтня 2013 року із застосуванням індексів інфляції за листопад 2013 року-лютий 2014 року у сумі 36054,78 грн, за зобов'язанням листопада 2013 року із застосуванням індексів інфляції за грудень 2013 року-лютий 2014 року у сумі 48620,55 грн, за зобов'язанням грудня 2013 року із застосуванням індексів інфляції за січень-лютий 2014 року у сумі 65005,54 грн).

Отже, апеляційним господарським судом правомірно заявленими вимогами позивача визнано вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 20624847, 20 грн, пені у загальній сумі 1666414,52 грн, 3% річних у загальній сумі 477618,40 грн та інфляційних втрат у загальній сумі 244254,27 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2014 вказану вище постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Згідно із частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач у справі за даним позовом звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача: 15506729,58 грн інфляційних втрат, 623783,44 грн пені та 840815,67 грн 3% річних у зв'язку з тим, що встановлену рішенням господарського суду та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 912/1831/14 основну заборгованість за отриманий природний газ відповідачем станом на день звернення з даним позовом до суду не сплачено.

Відповідач протилежного господарському суду не довів.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановлянням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Отже, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Господарський суд враховує, що сторонами не надано господарському суду доказів на підтвердження погашення основної заборгованості за Договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

За розрахунками позивача ним здійснено нарахування:

-пені у загальній сумі 623783,44 грн (за простроченим зобов'язанням жовтня 2013 року з 28.03.2014 по 13.05.2014 у сумі 51427,00 грн; за простроченим зобов'язанням листопада 2013 року з 28.03.2014 по 13.06.2014 у сумі 140227,99 грн; за простроченим зобов'язанням грудня 2013 року з 28.03.2014 по 13.07.2014 у сумі 423128,45 грн);

-3% річних у загальній сумі 840815,67 грн (за простроченим зобов'язанням березня 2013 року з 28.03.2014 по 05.08.2015 у сумі 168015,72 грн; за простроченим зобов'язанням квітня 2013 року з 28.03.2014 по 05.08.2015 у сумі 92690,35 грн; за простроченим зобов'язанням жовтня 2013 року з 28.03.2014 по 05.08.2015 у сумі 97482,00 грн, за простроченим зобов'язанням листопада 2013 року з 28.03.2014 по 05.08.2015 у сумі 151862,62 грн, за простроченим зобов'язанням грудня 2013 року з 28.03.2014 по 05.08.2015 у сумі 330764,98 грн);

-інфляційних втрат у загальній сумі 15506729,58 грн (за зобов'язанням березня 2013 року з застосуванням індексів інфляції за березень 2014 року-червень 2015 року у сумі 3112486,93 грн, за зобов'язанням квітня 2013 року із застосуванням індексів інфляції за березень 2014 року-червень 2015 року у сумі 1709693,59 грн, за зобов'язанням жовтня 2013 року із застосуванням індексів інфляції за березень 2014 року-червень 2015 року у сумі 1803539,56 грн, за зобов'язанням листопада 2013 року із застосуванням індексів інфляції за березень 2014 року-червень 2015 року у сумі 2804041,31 грн, за зобов'язанням грудня 2013 року із застосуванням індексів інфляції за березень 2014 року-червень 2015 року у сумі 6076968,19 грн).

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що ним правомірно здійснено нарахування пред'явлених до стягнення сум, яке відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства, враховано періоди нарахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені, зазначені у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 912/1831/14, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав.

В силу вимог статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 182700,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 16971328,69 грн, з яких 623783,44 грн пені, 840815,67 грн 3% річних, 15506729,58 грн інфляційних втрат, а також 182700,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 29.01.2016.

Суддя В.М. Балик