Постанова № 55286876, 26.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 910/27545/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Маленко О.М.

від відповідача - Коротенко Є.О., Видюк Д.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міжнародного Благодійного Фонду "Духовна спадщина" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2015 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл"

до Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина"

про виселення (усунення перешкод у здійсненні права користування майном),-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Міжнародного благодійного Фонду "Духовна спадщина" про виселення з нежилого приміщення, загальною площею 288,3 кв.м., яке знаходиться на третьому поверсі будинку № 48 літ. А по вул. Хрещатик у м. Києві.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міжнародний Благодійний Фонд "Духовна спадщина" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2015 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 відновлено строк на падання апеляційної скарги Міжнародного Благодійного Фонду „Духовна спадщина" та прийнято до розгляду на 17.12.2015, у складі колегій суддів: головуючий суддя - Шапран В,В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 17.12.2015 у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Жук Г.А.

Ухвалою суду від 17.12.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Жук Г.А.

Ухвалою суду від 17.12.2015 розгляд скарги був відкладений на 26.01.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 26.01.2016 у зв`язку з виходом з відпустки Буравльова С.І., а також формування постійного складу судової колегії для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 26.01.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання 26.01.2016 з`явилися представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

В ході судового засідання від представника відповідача Коротенко Є.О. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи для отримання можливості ознайомлення із запереченнями на апеляційну скаргу, що надійшли до суду від представника позивача.

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання, заслухавши думку представника позивача, яка заперечила щодо його задоволення приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи те, що вказані заперечення на скаргу до суду надійшли 17.12.2015, відповідач ухвалу суду від 17.12.2015 про відкладення розгляду справи (за його клопотанням) отримав, відповідно до офіційних даних сайту УДППЗ «Укрпошта» 25.12.2015, а наступний розгляд скарги був призначений на 26.01.2016, отже представник відповідача мав достатньо часу та можливості для ознайомлення з усіма наявними матеріалами справи та повноцінної підготовки до участі у призначеному судовому засіданні.

Крім того, інший представник відповідача Видюк Д.В. заявив клопотання також про відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що він отримав довіреність на представництво інтересів відповідача лише 25.01.2016.

Колегія суддів, вивчивши доводи такого клопотання та заслухавши думку представника позивача, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки Видюк Д.В. не єдиний представник відповідача по даній справі, інший представник фонду мав достатньо часу, прав та можливості для ознайомлення з усіма матеріалами справи, знаття необхідних копій та, при необхідності, надати такі копії іншому представнику для підготовки до судового засідання.

Також представником відповідача в судовому засіданні 26.01.2016 було надано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки потрібен додатковий час для отримання відповідей на запити до ВРУ, ГПУ та СКК ВРУ.

В задоволені даного клопотання колегією суддів також було відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

ТОВ «Пропріо-Рітейл» є власником нежилих приміщень з № 1 по № 21 площею 286,90 кв.м. та МЗК площею 56 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик,48 літ. «А», що посвідчується реєстраційним посвідченням № 025355 від 27.10.2008.

Товариство звернулось до Господарського суду з позовом до МБФ «Духовна спадщина» про усунення перешкод у користуванні майном, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно займає нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., розташоване на 3-му поверсі будинку № 48 літ «А» по вул. Хрещатик в м. Києві, чим порушує право власності позивача користуватися та розпоряджатися вказаним приміщенням на власний розсуд та за власним бажанням.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене рішення суду першої інстанції, мотивує це тим, що документи, за якими змінювався власник орендованого ним приміщення та документи, які начебто підписував директор відповідача, були підроблені, та крім того, позивачем не було доведено факт порушення його права власності зі сторони відповідача, а отже відсутній предмет спору.

Як вбачається із пояснень, наданих представником позивача та які не були спростовані належними та допустимим доказами представниками відповідача, ТОВ "Пропріо-Рітейл" в 2011 році зверталось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина" про виселення та стягнення збитків у розмірі 89154 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 в рамках справи № 13/55 в задоволені вказаного позову ТОВ "Пропріо-Рітейл" було відмовлено з підстав невірного обраного позивачем способу захисту.

Вказане рішення суду було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012.

Вказаним рішенням суду були встановлені наступні факти, які, в порядку ст. 35 ГПК України, не потребують повторного доказування при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі розпорядження Київської міської держадміністрації від 02.02.1998 № 179 та ордеру № 1982 від 06.02.1998 МБФ "Духовна спадщина" було передано в орендне користування приміщення загальною площею 150,20 кв.м. на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві.

На підставі вказаного розпорядження та ордеру КП "Київжитлоексплуатація" уклало з Фондом 24.06.1998 договір оренди № 1/0715; розділом VI.2 договору оренди № 1/0715 встановлений строк дії договору з 06.02.1998 до початку реконструкції кварталу.

В подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2005 року № 551/3012 передані Фонду в оренду нежилі приміщення загальною площею 136,10 кв.м. на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві.

На підставі цього КП "Київжитлоексплуатація" уклало з Фондом 29.11.2005 договір оренди № 10/2016.

Строк дії договору за п.9.1. було встановлено до початку реконструкції кварталу, але до 27.11.2006.

В подальшому, дія цього договору була продовжена автоматично, оскільки за рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 № 39/3503 нежиле приміщення за площею 288,3 кв.м. по вул. Хрещатик, 48-а підлягало приватизації шляхом викупу Фонду, про що свідчить лист Головного управління комунальної власності м. Києва від 26.10.2005.

10.07.2007 Фонд надіслав на адресу КП "Київжитлоексплуатація" лист, яким просив розірвати договір оренди № 1/0715 від 24.06.1998 та договір оренди № 10/2016 від 29.11.2005, тобто даним листом було засвідчено волевиявлення відповідача про припинення зазначених договорів оренди.

Твердження апелянта проте, що вказаний лист є підробленим, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки по-перше представником відповідача не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст 33, 34 ГПК України на підтвердження зазначеного, а по-друге, як зазначалося рішенням господарського суду в рамках справи № 13/55 вказаний лист був предметом розгляду та не було встановлено факту підробки такого документу.

На підставі даного листа 15.07.2007 КП "Київжитлоексплуатація" було складено акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав нежиле приміщення площею 135,10 кв.м. КП "Київжитлоексплуатація" та акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач за первісним позовом передав нежиле приміщення площею 150,20 кв.м. КП "Київжитлоексплуатація".

Зауваження апелянта стосовно того, що вказані акти та договір також були підробленими спростовується вище зазначеними доказами та обставинами.

Після повернення майна з орендного користування КП "Київжитлоексплуатація" передало його в орендне користування Відкритому акціонерному товариству "Світанок"; в подальшому об'єкт оренди був приватизований ВАТ "Світанок" на підставі рішення Київської міської ради №62/723 від 08.02.2007.

10.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Світанок" та Міжнародним благодійним Фондом "Духовна спадщина" був укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 288,3 кв.м, розташованого на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві.

Пунктом 6.1. договору оренди від 10.07.2007 передбачено, що останній укладено на невизначений строк до початку реставрації та реконструкції кварталу старої забудови, обмеженого будинками № 40-54 по вул. Хрещатик, № 2, 4 по бульвару Тараса Шевченка та № 1, 3 по вулиці Богдана Хмельницького у Шевченківському районі м. Києва.

У частині 2 статті 770 Цивільного кодексу України передбачено можливість сторін встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

В п. 5.1.2. договору оренди від 10.07.2007 сторони встановили, що його дія припиняється у випадку відчуження приміщення, що є предметом цього договору (встановлено у справі № 13/55).

Крім того, вказаним рішенням суду встановлено, що 30.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Світанок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 24275, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" набуло право власності на нежилі приміщення (літера А) з №1 (один) по №21 (двадцять один) (групи приміщень №14) площею 286,90 кв.м. та МКЗ площею 56,00 кв.м., загальною площею 342,90 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" на відповідні приміщення зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією реєстраційного посвідчення № 025355 від 27.10.2008.

Судом у справі № 13/55 встановлено, що дія договору оренди від 10.07.2007 припинилася у зв'язку з відчуженням нежилого приміщення загальною площею 288,3 розташованого на третьому поверсі буд.48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві.

При цьому, судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55 було встановлено, що відповідач продовжує займати нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві, порушуючи тим самим, зокрема, право власності позивача.

Таким чином, Господарським судом міста Києва в рамках розгляду справи № 13/55 були встановлені всі факти та достовірність документів, що є предметом розгляду у рамках даної справи та фактично було встановлено, що відповідач порушує права позивача як власника, займаючи нежитлове приміщення за договором оренди, який припинив свою дію на законних підставах.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відмовлено в задоволені позову було не з підстав не доведеності порушеного права позивача незаконними діями відповідача, а з підстав невірно обраного ТОВ "Пропріо-Рітейл" способу захисту, з урахуванням відносин, що склалися між сторонами.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

З урахуванням зазначеного, у апеляційного суду відсутні достатні та обґрунтовані підстави для не прийняття до уваги тих фактів, що були встановлені в рамках справи № 13/55 та відсутні підстави, для повторної перевірки та доведення фактів, що підтверджують порушення відповідачем права позивача як власника нежитлових приміщень за адресою: буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві, оскільки це прямо суперечить приписам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором.

Приписами ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, вказана стаття визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, відповідно до приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутності порушення ним права власності позивача та не спростовано твердження позивача, викладені у позовні заяві, що відповідач перешкоджає позивачу належним чином користуватися, розпоряджатися приміщенням загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в рамках господарської справи № 13/55 судом також розглядався зустрічний позов Фонду до ТОВ "Пропріо-Рітейл" про визнання права користування і про визнання неукладеним договору оренди, в якому відповідач просив визнати неукладеним договір оренди нежилого приміщення від 10.07.2007 між ВАТ "Світанок" та МДФ "Спадщина" з визнанням відсутності права у ТОВ "Пропріо-Рітейл" вимагати виселення МДФ "Спадщина" з орендованого приміщення, що розташоване на 3-му поверсі будинку 48 літ. А по вул. Хрещатик у м. Києві загальною площею 286,3 кв.м та просив визнати за МДФ "Спадщина" право на користування нежилим будинком 48 літ. А по вул. Хрещатик у м. Києві загальною площею 286,3 кв.м на підставі укладених договорів оренди з державним комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" №1/0715 від 24.06.1998 і за договором №10/2016 від 29.11.2005.

Рішенням Господарського суду від 21.02,2012 в задоволені такого позову відповідачу було відмовлено.

Позивачем доведена наявність у нього речового права на майно (нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві), а саме, право власності на вказане приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2008, та вказаний факт встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55, тоді як відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують наявність у нього права користування вказаним нерухомим майном (наявність будь-яких речових прав щодо вказаного приміщення на підставах, які передбачені законом).

Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що Шевченківське районне управління ГУ МВС України в м. Києві здійснює досудове слідство за кримінальним провадженням стосовно проведення приватизації спірного нежитлового приміщення за підробленими документами, що додатково доводить факт незаконного отримання позивачем у власність нежитлові приміщення, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки за приписами норм ГПК України, лише вирок суду у кримінальному проваджені, що набрав законної сили є обов`язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а проведення дій досудового слідства не встановлюють обов`язкових фактів для господарського суду та не можуть братися за основу при розгляді господарського спору та не звільняють сторін від доказування тих чи інших фактів для обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зауваження апелянта в апеляційній скарзі стосовно того, що приватизація ВАТ «Світанок» спірних нежилих приміщень відбулася з порушенням норм чинного законодавства України за підробними рішеннями Київської міської ради та документами, спростовується зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/7388/15-г від 28.05.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015, яким було відмовлено в задоволені позовних вимог з тих підстав, що прокурором не доведено порушення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки оскаржувані рішення Київської міської ради приймались на підставі та в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі норм якого і відбувся процес приватизації, а не на підставі Господарського кодексу України.

Крім того, згідно висновків суду не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди №№10/2624, 10/2625 нежилих приміщень площами 150,2 кв.м. та 181,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 літ. "А", які укладено між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та ВАТ "Світанок" та договору купівлі - продажу №418 нежилих приміщень загальною площею 342,90 кв.м. по вул. Хрещатик, 48 літ. "А" у м. Києві, який укладено 20.06.2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ВАТ "Світанок", у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю наявності підстав, що вказані угоди суперечать закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, та встановивши всі обставини справи, місцевий суд правомірно та обгрунтоано дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" до Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина" про усунення перешкод у користування майном (нежилим приміщенням, загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві) шляхом виселення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції були порушені норм процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про день та час розгляду позову, спростовується тим, що, відповідно до п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Згідно із даними ЄДР ЮО та ФОП місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Хрещатик, 48.

Відповідно до наявних матеріалів справи, судом першої інстанції ухвали суду відповідачу направлялися саме за вказаною адресою, що є належним повідомленням, за приписами нормативно-правових актів України.

Згідно із п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зауваження апелянта про можливість виклику представника відповідача через ЗМІ, не приймаються до уваги, оскільки вказаний спосіб виклику представника юридичної особи по справі не передбачений чинними нормами ГПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл", а тому апеляційна скарга Міжнародного Благодійного Фонду "Духовна спадщина" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Міжнародного Благодійного Фонду "Духовна спадщина" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжнародного Благодійного Фонду "Духовна спадщина" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/27545/14- без змін.

Матеріали справи № 910/27545/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов