Постанова № 55286709, 27.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року Справа № 904/6871/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Крицька Я.Б.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 18.01.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 15.01.2016 р.;

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Професіонал-1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі № 904/6871/15

за позовом відкритого акціонерного товариства Дніпромеханомонтаж м.Дніпропетровськ

до відповідача приватного підприємства Професіонал-1, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 231 115 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року відкрите акціонерне товариство Дніпромеханомонтаж (надалі ВАТ Дніпромеханомонтаж) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про з стягнення з приватного підприємства Професіонал-1 (надалі ПП Професіонал-1) на свою користь 144 379 грн. 80 коп. основного боргу, 56 960 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 3 763 грн. 32 коп. 3% річних, 18 662 грн. пені, 7 350 грн. штрафу та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі №904/6871/15 (головуючий суддя Воронько В.Д., судді Мартинюк С.В., Петренко Н.Е.) позов задоволено частково; з ПП Професіонал-1 на користь ВАТ Дніпромеханомонтаж стягнуто 144 379 грн. 80 коп. основного боргу, 50 214 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 3 763 грн. 32 коп. 3% річних та 3 967 грн. 14 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт на виклик суду не з'явився, конверт з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.12.2015 року у справі №904/6871/15 про прийняття апеляційної скарги до розгляду, яка надіслана на адресу відповідача, вказану позивачем в позовній заяві, а також самим апелянтом в апеляційній скарзі, повернувся на адресу суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання рекомендованої кореспонденції, що згідно п.3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року вважається належним доказом повідомлення сторони про час і місце проведення судового засідання, з огляду на що колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованим и та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ВАТ Дніпромеханомонтаж (орендодавець) та ПП Професіонал-1 (орендар) укладений договір оренди №2 від 20.01.2006 року (надалі - договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування обєкт нерухомого майна адміністративно-побутовий комплекс в м. Дніпродзержинську, по вул. Горобця 2 "б" загальною площею 700 кв. метрів.

Вступ орендатором до користування майном починається одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі майна (п.2.1 договору).

Факт отримання від позивача об'єкта оренди за договором відповідачем не заперечується та підтверджений підписаним сторонами актом приймання-передачі (а.с. 21 т.1).

Згідно 3.1 договору орендна плата складає 1 500 гривень на місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендатор перераховує орендодавцю не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, орендну плату на розрахунковий рахунок, вказаний орендодавцем. З урахуванням специфіки виробничої діяльності орендатора, орендна плата за попередньою домовленістю з орендодавцем може здійснюватися шляхом поставки орендодавцю товарів, продукції, послуг, отриманих в результаті виробничої діяльності орендатора.

Договір діє з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року (п.9.1 договору).

У випадку відсутності за місяць до закінчення строку дії договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах (п.9.5 договору).

Додатковою угодою від 11.01.2007 року до договору сторони погодили, що строк його дії продовжується до 31.12.2007 року, орендна плата складає 3 000 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Після спливу вищезазначеного строку орендар продовжив користування обєктом оренди, а орендодавець не висловив заперечень проти цього, тому в силу ст. 764 Цивільного кодексу України строк дії договору був продовжений до 31.12.2008 року.

Додатковою угодою від 05.01.2009 року до договору сторони погодили, що строк його дії продовжується по 05.12.2009 року, а орендна плата складає 3 500 гривень на місяць.

Після спливу зазначеного строку орендар продовжив користування обєктом оренди, а орендодавець не висловив заперечень проти цього, тому в силу ст. 764 Цивільного кодексу України строк дії договору був продовжений до 05.12.2010 року.

Позивач вказує, що таким самим чином строк дії договору був продовжений до 05.12.2011 року, до 05.12.2012 року, до 05.12.2013 року, до 05.12.2014 року, до 05.12.2015 року; що обєкт оренди використовується відповідачем на момент предявлення позову до суду і не повернутий позивачеві. Водночас, свої зобовязання зі сплати орендної плати орендар виконав частково. Заборгованість відповідача перед позивачем за орендною платою станом на дату звернення до суду складає 144 379 грн. 80 коп.

Відповідач проти заявленого позову заперечив та вважає необґрунтованим твердження позивача про продовження строку договору до 05.12.2013 року, 05.12.2014 року та 05.12.2015 року. Зазначає, що ним дійсно було отримано претензію від позивача та надано на неї відповідь за вих. № 205 від 14.12.2011 року, досягнуто домовленості щодо подальшої оренди нерухомого майна, однак між сторонами не укладалися додаткові угоди до договору та не обумовлювалися умови подальшої оренди.

Вказує, що в порушення ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, позивач не надав документи, що підтверджують права власності на спірне майно. Зазначає, що ним було встановлено, що власником нерухомого майна за адресою вул. Горобця 26 в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області є не позивач, а приватний підприємець ОСОБА_3 з 09.09.2004 року.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд жодною із сторін спору не заперечується факт отримання відповідачем від позивача на підставі договору в користування приміщення площею 700 квадратних метрів. В договорі зазначена адреса приміщення: м. Дніпродзержинськ, вулиця Горобця, 2 "б", але позивач є власником приміщення, що розташоване за адресою: м.Дніпродзержинськ, вулиця Горобця, 2.; право власності виникло на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області №12/26-3 ВП від 20.04.1999 року, що підтверджено витягом Обласного комунального підприємства "ДБТІ" про державну реєстрацію прав №320039031 від 15.11.2011 року (а.с. 111 т.1).

В підтвердження факта користування відповідачем нерухомим майном позивачем надані підписані сторонами акти про отримання послуг з оренди майна (а.с. 113-165 т.1), докази оплати відповідачем за користування приміщенням (а.с. 166-201 т.1). Факт користування ПП Професіонал-1 майном за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул Горобця, 2 станом на 24.09.2014 року підтверджується також висновком дільничого інспектора Баглійського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 204 т.1), тому колегія суддів вважає, що у договорі допущена помилка відносно адреси приміщення, яка не заважала апелянту декілька років користуватись нерухомим майном, з огляду на що не вбачається підстав не здійснювати орендатором відповідну оплату через описку в договорі.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(ст. 610 Цивільного кодексу).

Згідно п.2.3 договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта передачі, звіреного з актом прийому майна, взятого в оренду.

Відповідного акту повернення відповідачем позивачу майна сторонами не подано, таким чином він має зобов'язання з оплати орендних платежів по липень 2015 року, як це зазначено в розрахунку позовних вимог.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3 763 грн. 32 коп. 3% річних та 59 960 грн. 67 коп. інфляційних втрат за період з 06.02.2013 року по 29.07.2015 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, інфляційні збитків - частково, в сумі 50 214 грн. 03 коп., оскільки позивачем не враховано, що в липні 2015 року мала місце дефляція.

Позивачем також пред'явлено до стягнення з посиланням на ті обставини, що частка держави в статутному капіталі ВАТ "Дніпромеханомонтаж" складає 64,58 %, тому він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штраф в сумі 7 350 грн. та пеня в сумі 18 662 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Вищезазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними доказами, що він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, внаслідок чого застосування ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України в даному випадку є безпідставним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 144 379 грн. 80 коп. боргу, 3 763 грн. 32 коп. 3% річних, 50 214 грн. 03 коп. інфляційних втрат; в решті позову слід відмовити.

Доводи апелянта відносно того, що договір є нікчемним не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак, на час укладання договору діяла інша редакція даної статті, якою передбачено було нотаріальне посвідчення договору та його державна реєстрація при наданні в оренду об'єкту нерухомості терміном на один і більше рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В п.9.1 договору передбачено строк його дії: з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

Згідно ч.1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, договір між сторонами укладений на строк терміном меншим, ніж 1 рік, тому доводи відповідача про його нікчемність є безпідставними.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Професіонал-1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі № 904/6871/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 29.01.2016 року)